Український електромобіль середини 20 століття: Дерев’яний кузов та запчастини від вантажівки - яким був електрофургон ЛАЗ

Перші електромобілі з’явилися на початку минулого сторіччя, але розвиток бензинових та дизельних двигунів значно стримував дослідження подібної тематики. Втім, до ідеї створення електромобіля час від часу поверталися. У 1947-му році в Мінавтопромі СРСР задумалися над розробкою роз’їзного фургона, завданням якого було б доставляти невеликі вантажі по місту, щоб не використовувати для цих цілей традиційні вантажівки. Було вирішено, що для цих цілей підійде електроавто. У 1947-му році розробляти такі фургони доручили інституту автотранспорту – “НАМИ” (“Научно-исследовательский автомобилный и автомоторный институт”), а виробляти фургон планувалося на щойно створеному Львівському автобусному заводі. Згідно із задумом було створено дві моделі комерційного електротранспорту — вантажопідйомністю 0,5 та 1,5 тонни. Електромобілі отримали попередню назву “НАМИ-750” та “НАМИ-751”.

Автомобілі використовували вузли та агрегати зі звичайних бензинових авто. “НАМИ-750” отримав окремі вузли від вантажівки ГАЗ-АА (Ford-АА) “полуторки” та ГАЗ-20 “Победа”. Більш габаритний “НАМИ-751” – від вантажівки ГАЗ-51. Підвіску електрофургонів було зроблено м’якою, щоб не псувати акумулятори.

Автомобіль отримав легкий (90-110 кг) несучий каркас з алюмінієвого сплаву “авіаль” – легованого з’єднанням магнію та кремнієм. Такий матеріал використали для виготовлення профілів каркаса та зовнішньої оббивки. Кузов самого фургона був дерев’яним. Електромобіль отримав привід на задні колеса з індивідуальним електродвигуном постійного струму на кожне колесо. Таке рішення дозволяло позбутися диференціалу, а також економити енергію.

У якості елементів живлення були розроблені спеціальні батареї двох видів – свинцево-кислотні, та більш довговічні — залізонікелеві, які мали ресурс 750 циклів заряджання та “видавали” напругу 80-84 вольт. Реальний запас ходу з повним навантаженням становив 50-65 км, який у перспективі можна було збільшити, адже конструктори передбачили значний запас місяця для встановлення додаткових акумуляторів, які були у дефіциті.

В комплект НАМИ-750 і НАМИ-751 входив зарядний пристрій для підключення до звичайної побутової мережі 220В, від якої автомобілі повністю заряджалися за 4 та 6 годин відповідно. Крім того автомобіль мав додаткові електродинамічні гальма, які починали працювати зі швидкості 12-15 км/год та управлялися загальною гальмівною педаллю.

Перша промислова партія автомобілів з 20 штук була замовлена на “ЛАЗі” та поставлена у 1951-му році. Для експлуатації всі випущені електрофургони були відправлені на поштамти до Москви та Ленінграду, де вони розвозили пошту між міськими відділеннями до 1958-го року. У масовий випуск зі зрозумілих причин ці машини так і не пішли.