В Україні кардинально перерахують прожитковий мінімум: На кого вплине і скільки отримаємо

Бідність зростає, а прожитковий мінімум удвічі нижчий від реального рівня

В Україні кількість бідного населення може досягти 6-9 млн осіб, заявили в ЮНІСЕФ. Загальний рівень тих, хто живе за межею бідності, зросте з 27% до 44%. Цю новину навіть прокоментував на своїй пресконференції президент Володимир Зеленський. Він вважає, що оцінки ЮНІСЕФ не зовсім адекватні. Мовляв, вони вважають бідними тих, хто заробляє 5-6 тис. грн, а для України це не бідність.

Рівень бідності справді вимірювати складно. Хтось пропонує вважати бідними всіх, хто заробляє менш як 5,5 доларів на день, подеколи проводять соціологічні дослідження: запитують у людей, чи вважають вони самі себе бідними. В іншому разі дивляться на структуру витрат. Якщо сім'я витрачає більш ніж половину своїх доходів на їжу, значить, бідна.

На державному рівні межа бідності – прожитковий мінімум. Та сума, якої, на думку держави, має вистачити на базові потреби. Цей показник не враховує витрати ні на інтернет, ні на оренду нерухомості, ні на регулярне оновлення гардеробу. Один із методів боротьби з бідністю – підвищення прожиткового мінімуму, а водночас і мінімальної зарплати та пенсії.

Головне питання: чи є на це ресурс? У парламентському комітеті з питань соцполітики вважають, що є. 19 травня вони винесли на засідання Ради та надіслали до Кабміну свої рекомендації. У них, наприклад, пропонують підняти прожитковий мінімум для працездатного до рівня мінімальної зарплати. А це з 2102 до 4723 грн.

І цього мало. Як підрахували у Мінсоцполітики, враховуючи наявні ціни, фактичний рівень прожиткового мінімуму досяг у квітні 4948 грн. А для пенсіонерів – 3264 грн. Це означає, що всі, хто на місяць живе на меншу суму, перебувають за межею бідності. І таких в Україні мільйони.

Карантин, економічна криза, зростання рівня безробіття – усе це загострює проблему бідності. Аналітик Єгор Комов у коментарі розповідає: для економіки будь-якої країни така ситуація – вирок. Коли в населення немає грошей на купівлю товарів і послуг, бізнес розвиватися не може.

"Низький внутрішній попит вбиває будь-які шанси на розвиток бізнесу в країні. Щоб створювати продукцію, підвищуючи ВВП, потрібно мати повноцінний внутрішній ринок. Чому зараз багато країн всерйоз обговорює і навіть впроваджує безумовний базовий дохід? Вони впевнені, що, підтримуючи платоспроможність населення, можна зберегти економіку та подолати соціальну нерівність", – пояснює Комов.

Що пропонують у парламентському комітеті:

• замінити прожитковий мінімум для працездатних на мінімальну зарплату (з 2102 до 4723 грн);
• встановити неоподатковуваний мінімум на рівні ПМ.

Тобто фактично не брати податки з тих, хто мало заробляє. Щоправда, така модель може працювати в умовах, коли зарплати в конвертах і неоподатковуваний дохід є радше винятком, а не правилом.

Який ПМ встановили в різних країнах?

• Люксембург – 2000 євро;
• Франція – 1254 євро;
• Німеччина – 1240 євро;
• Фінляндія – 1170 євро;
• Великобританія – 1087 євро;
• Нідерланди – 1080 євро;
• Бельгія – 1030 євро;
• Австрія – 1010 євро;
• Італія – 855 євро;
• Іспанія – 645 євро;
• Україна – 70 євро.

Зворотний бік медалі: прожитковий мінімум можуть підвищити та відв'язати від виплат

Ідею, щоб від прожиткового мінімуму не залежав розмір соціальних виплат, в Мінсоцполітики озвучили ще кілька місяців тому. Колишній міністр соцполітики в коментарі заявив: це щонайменше незаконно. "Проблема починається, коли тихцем протягують питання відв'язування від прожиткового мінімуму соціальних виплат і заробітних плат. Це неправильно, навіть більше – незаконно. Стаття 46 Конституції України говорить, що пенсії та інші соціальні виплати, які є основним доходом, не можна виплачувати в розмірі, нижчому від прожиткового мінімуму", – сказав політик.

З іншого ж боку, грошей, щоб за новим прожитковим мінімумом, наприклад, підняти всім пенсії, не вистачить. На це знадобиться додатково майже 200 млрд грн. Де взяти ці гроші без підвищення мінімальних зарплат і детінізації – загадка.

В Україні за час роботи нової влади кілька разів змінився Кабмін, озвучені пропозиції спростовували, переробляли в процесі. Але ось чіткої стратегії закінчення "епохи бідності" так і не презентували. Реформа прожиткового мінімуму, яка може стати однією зі складових такої стратегії, досі реалізовується без масштабного обговорення та відповідей на головне питання: де взяти гроші на соціальні виплати, коли контроль за дотриманням трудового кодексу поетапно пом'якшують, а проблеми в економіці тільки загострюються.