Чому наш мозок "стирає" спогади з дитинства - наукове пояснення

Жодна людина на світі не може згадати перші кілька років свого життя. У кращому разі ми пам’ятаємо якісь окремі яскраві фрагменти, і то це не можуть бути події, які трапились раніше, ніж нам виповнилось 2-3 роки, передають Патріоти України.

В науці нездатність зберігати ці спогади називається амнезією дитинства. А чи замислювались ви, чому природа заклала в нас цей механізм і не "записує" в мозок те, що відбувається з нами на зорі життя?

Видання Live Science поцікавилось у нейровчених, що вони уже знають на цю тему. Адже ми не зберігаємо у пам’яті надзвичайно емоційні моменти, як наші перші кроки та слова, час, коли стосунки з батьками сповнені безумовної любові, тощо.

Наука твердить, що маленькі діти насправді здатні запам’ятовувати чимало інформації. Так вони миттєво завчають, хто є їхніми батьками, і вчаться казати "дякую" на подаровану їм цукерку, навіть коли ще не дуже добре розмовляють. Вчені називають це семантичною пам’яттю. Проте у віці приблизно 2-4 роки у дітей відсутній інший тип пам’яті – епізодичний. Він відповідає за запам’ятовування деталей конкретних подій. Такі спогади зберігаються у кількох частинах поверхні мозку – його кори. Так звуки обробляються слуховою корою корою з боків мозку, а зорова пам'ять керується зорової корою ззаду. Область мозку, яка називається гіпокампом, пов'язує всі розрізнені частини разом.

Але мозок маленької дитини ще не вміє поєднувати інформацію в складні нейронні структури, чим по суті і є спогади. Отже, запам’ятовування в такому віці все ж відбувається, але воно не формує цілісної картини.

"Якщо ви думаєте про свою кору головного мозку як про клумбу, то вся верхівка вашої голови вкрита квітами", – пояснила виданню професор психології в Університеті Еморі Патрісія Бауер. "Гіпокамп, дуже акуратно розташований в середині вашого мозку, відповідає за те, щоб зібрати їх усі разом і зв'язати в букет". Пам'ять – це букет, нейронний патерн зв'язків між частинами мозку, в яких зберігаються спогади", – додала вона.

І саме незрілість гіпокампа відповідальна за відсутність ранніх спогадів. Лише у віці 2-4 років він починає зв’язувати фрагменти інформації докупи. Як пояснила професор психології в Університеті Темпл у Філадельфії Нора Ньюкомб, у дітей до цього віку епізодична пам'ять може бути неймовірно складною. Дитина вивчає світ і вбирає в себе велетенський обсяг інформації. "Я думаю, що основна мета перших двох років навчання – набуття семантичних знань, і з цієї точки зору епізодична пам'ять може дійсно відволікати", – сказала Ньюкомб. Тобто, у перші роки життя, ми набираємо певну "колекцію" розрізнених фактів, з яких створюємо картину світу дещо пізніше.

Втім, існує й інша теорія. Згідно з нею, ми все ж зберігаємо найраніші спогади дитинства, але нам важко дістати їх з пам’яті дорослому віці. Про це можуть свідчити результати дослідження, опубліковані у 2023 році в журналі Science Advances. Воно показало, що "втрачені" дитячі спогади можуть бути відновлені у дорослих мишей шляхом стимуляції світлом нервових шляхів, пов'язаних із конкретними спогадами.

Автори дослідження мали на меті вивчити фактори, розвитку, які можуть вплинути на дитячу амнезію. Вони виявили, що миші, які мали прояви розладів аутистичного спектру (РАС), були здатні згадувати якісь речі зі свого раннього дитинства.

Аутизм має безліч причин, але раніше його пов'язували із надмірною активацією імунної системи матері під час вагітності. Тому, щоби вивести мишей з РАС, дослідники стимулювали імунну систему самиць під час вагітності. Виявилось, що ця активація допомогла запобігти втраті ранніх спогадів у їхніх дитинчат. Вона впливала на розмір та пластичність спеціалізованих клітин пам'яті в їхньому мозку. Коли ці клітини оптично стимулювали у дорослих мишей без ознак аутизму, забуті спогади могли бути відновлені.

"Ці нові результати показують, що імунна активація під час вагітності призводить до зміни стану мозку, який змінює наші вроджені, але оборотні "перемикачі забування", які визначають, чи будуть забуті дитячі спогади", — пояснив у заяві про результати дослідження його співавтор Томас Райан, доцент біохімії у Трініті-коледжі Дубліна в Ірландії.

Наразі вчені вказують, що вивчали лише мишей і не можуть точно сказати, чи працюють ці ж механізми на людях. Але вони переконують, що їхня робота має важливе значення для покращення нашого розуміння пам'яті та забування у процесі розвитку дитини. Окрім того, вони проливають певне світло на розуміння загальної когнітивної гнучкості в контексті аутизму.