Дослідження пролило світло: Учені з’ясували, чому під одну музику ми хочемо танцювати, а під іншу - ні

Група нейробіологів з Університету Екс-Марсель у Франції, спільно з колегою-психологом з Університету Коннектикуту в США, заявила про знаходження механізму в мозку, який контролює бажання танцювати під музику, передають Патріоти України.

У дослідженні, опублікованому в журналі Science Advances, вони провели серію експериментів, щоб зрозуміти, як мозок реагує на музику і породжує бажання рухатися в такт їй.

Для розуміння реакції мозку на музику дослідники зосередилися на синкопах і ритмі. Синкопи включають неакцентовані частки, що виникають у несподіваних місцях мелодії, тоді як ритм являє собою темп відтворення музики, розділений на рівні часові інтервали.

Спочатку вчені залучили 60 дорослих добровольців, яким було запропоновано прослухати 12 мелодій з різними рівнями синкопації та оцінити своє бажання танцювати під кожну з них. Результати показали, що мелодії з помірним ступенем синкопи викликали найбільше бажання танцювати.

Потім учені провели експеримент із 29 дорослими, які носили шоломи для магнітоенцефалографії, поки вони слухали різні музичні композиції. Було виявлено, що слухова кора в основному реагує на ритм, а дорсальний слуховий шлях, імовірно, співвідноситься з ритмом мелодії. Це вказує на те, що бажання танцювати, яке виникає під впливом музики, найімовірніше, формується в цьому шляху і передається в рухові ділянки мозку.

Дослідники також створили модель, використовуючи квадратичні співвідношення, яка показала, що під час прослуховування музики з помірною синкопацією мозок залишається в змозі витягати ритми з мелодії, тоді як за вищих рівнів синкопації він може перевантажуватися.

Ці результати припускають, що раптове бажання танцювати під музику з помірною інтенсивністю синкопи є спробою мозку передбачити ритми під час синкопи, що викликає фізичну реакцію тіла. Це відкриття проливає світло на складні механізми сприйняття музики та її впливу на рухові функції людини.