Як солдату не замерзнути й не промокнути в окопах, коли там по пояс води - лайфхаки від медика, який став військовим

Боєць роти "Гонор" широко відомого першого окремого механізованого батальйону "Вовки Да Вінчі" (названого на честь легендарного бійця Героя України Дмитра Коцюбайла "Да Вінчі") старший лейтенант Олександр Ябчанка зараз відновлюється після вже третього поранення на фронті, передають Патріоти України.

Олександр, за фахом лікар-педіатр, брав участь в обох революціях, був радником в. о. міністра охорони здоров’я Уляни Супрун і речником МОЗ, займався реформуванням системи охорони здоров’я. У 2021 році спалив свій диплом кандидата медичних наук в знак протесту проти надання аналогічного наукового ступеня зраднику — нині вже покійному Іллі Ківі, який до науки мав такий же стосунок, як, скажімо, до балету.

«Дуже потрібні речі — це окопні свічки. В бліндажі навіть взимку вони відчутно зігрівають»

— Що можна порадити військовим на фронті, як вберегти здоров’я в несприятливих умовах зими?

— Перше — це грамотна організація бойової роботи, — відповідає Олександр Ябчанка. — Тобто, щоб командири спланували розумний графік ротацій людей на передових позиціях і чітко дотримувалися його. Тоді бійці не будуть занадто довго знаходитись на передку без заміни. Звісно, трапляється, що не вдається виконати заплановане, адже це війна, але за можливості ротації слід проводити вчасно. Це організаційний аспект.

Другий важливий аспект — готовність воїна до тривалого перебування взимку в окопах і бліндажах. Мова йде про наявність одягу, взуття та індивідуальних засобів обігріву, здатних як слід захистити від холоду, а також намокання. Коли температура близько нуля, доводиться місити ногами болото, в окопах стоїть вода (я з таким зіштовхнувся в березні під Бахмутом). Мені тоді дуже добре прислужилась нижня частина військового костюму хімічного захисту (в ній гумові чоботи та високі штани складають одне ціле).

— Це радянський хімкостюм?

— Так, саме він — той, що популярний серед рибалок (посміхається). Тоді, під Бахмутом і я його дуже полюбив. А як не полюбити, коли уявіть, що талої води в окопах було по пояс. Завдяки гумовому костюму хімзахисту мій одяг і взуття лишалися відносно сухими. Це дуже важливо, бо якщо вони мокрі, ти значно сильніше мерзнеш, відчуваєш чималий дискомфорт. А тобі ж треба воювати. Слід розуміти, що на передовій позиції важко висуши речі, тому дуже раджу бійцям мати такий костюм в холодну пору року.

— А де ви його взяли?

— Наш батальйон (в тому числі наша рота) має добре налагоджені контакти з волонтерами. Тому ми непогано забезпечені такими костюмами (не скажу, що буквально у всіх вони є, але в багатьох), індивідуальними грілками та багато чим іншим, що вкрай потрібно солдату на війні.

— Щоб взимку менше мерзнути, солдату слід вдягатися по принципу капусти — мати на собі декілька шарів одягу?

— Звісно. Стандартний комплект військової форми ЗСУ створено саме за таким принципом. Гріх жалітись — ця форма доволі добре продумана і якісно зроблена. Але я все ж раджу додатково до неї мати комплект термобілизни (він слугує першим шаром одягу).

— В ЗСУ її не видають?

— Ні. Як натільну білизну солдат отримує кальсони й сорочку. Це функціональні, зручні, якісні речі, але все ж не термобілизна. Кажімо відверто — на фронті платять добре (можливо, за ці слова хтось буде мене хейтити, але кажу правду). Тому зовсім не проблема купити собі якісну термобілизну. Є й інший варіант — попросити її у волонтерів.

Важливий момент: в підрозділі має бути людина, яка «заморочується» тим, щоб хлопці мали потрібні їм речі. Скажімо, ЗСУ видають бійцю стандартні рукавиці (досить якісні й теплі), але стріляти все ж зручніше в американських Mechanix. Так, вони не такі теплі, як ЗСУшні, проте функціональніші. Варто попіклуватися, щоб вони у солдата були.

Ще одні дуже потрібні речі — це окопні свічки. В бліндажі навіть взимку вони відчутно зігріють. Адже, окрім світла, дають досить багато тепла. Ясна річ, не стільки, скільки батарея опалення в домі, але все ж таки й не мало. Якщо бліндаж як слід обладнаний, утеплений (обтягнутий щільною тканиною), то з окопними свічками там буде доволі комфортно. Тому варто доручати організацію побуту хазяйновитим з умілими руками хлопцям. Дуже цінно, коли в підрозділі є такі бійці. До речі, у нас в роті їх чимало. Навколо може бути «пекло», а в бліндажику — оаза цивілізації й комфорту.

— Але в будь-якому разі температура в бліндажі не на багато вища, ніж назовні?

— Так, не на багато, але, якщо є хороший господар, то там завжди буде плюсова температура.

«Алкоголь на війні наближає бійця до загибелі. Це стосується будь-якої дози»

— Скільки пар шкарпеток порадите брати солдатам з собою на передові позиції?

— Це залежить, зокрема, від того, які шкарпетки і яке в тебе взуття. В мене декілька пар зимового взуття. Те, що видає ЗСУ, хороше. Але на люті морози — мінус 10 і нижче — все ж варто мати, наприклад, таке, як купив я — американські військові черевики (їх мені порадив побратим). Вони масивні з потужним утепленням всередині. Якщо в тебе добряче взуття, то тобі може бути достатньо й однієї пари шкарпеток (але якісних зимових).

— Яке харчування найоптимальніше в важких умовах фронту? Можливо, сало з хлібом?

- Треба виходити передусім зі стандартного сухпаю ЗСУ на сніданок, обід і вечерю. Там все збалансовано по калоріях і доволі смачно. Але, звісно, американські сухпаї бійці люблять більше, бо там є усілякі смачненькі продукти (наприклад, кленовий сироп).

Щодо сала, не пригадую випадків, щоб хтось брав його з собою в окопи. Хоча з точки зору калорійності, це цілком слушний продукт. Але не обов’язковий. Ще раз скажу: ЗСУшний сухпай цілком підходить для нормального харчування.

— З чого він складається?

— Передусім це різні каші з різним м’ясом. Далі — печиво, солодощі. В деяких сухпаях є спеціальний карбід. Додаєш в нього воду, він починає віддавати тепло, і ти грієш кашу з м’ясом. Майже в усіх американських сухпаях є такі засоби підігріву.

— Страви українського сухого пайку знаходяться в металевих консервних банках?

- Ні. Їжа і в українських, і в іноземних сухпаях упакована в герметичну м’яку, але щільну пластикову тару. Вона значно зручніша, ніж консервні банки.

Слід пам’ятати, що без їжі людина може прожити багато днів, без води — лише лічені дні. Тому обов’язково треба мати з собою в окопах запас води.

— Якщо солдат починає перемерзати, руки від холоду трусяться, зуби клацають, що слід зробити, щоб зігрітися?

— Базовий спосіб, закладений в нас природою — рух. Наприклад, можна поприсідати. Також ефективно допомагають грілки. Їх треба мати з запасом. Кожна гріє десь 8 годин. Слід знати, що передусім мерзнуть руки й ноги. Грілки є і для рук, і для ніг. Якщо ти виходиш на позиції на добу, значить тобі треба як мінімум три комплекти грілок. Але бажано взяти й для себе, і для товариша — про всяк випадок. До ж того бажано брати на передову запасну білизну, в тому числі термобілизну (я так завжди роблю). Адже події на передку можуть бути дуже динамічними й напруженими. В такому разі ти будеш багато рухатись, бігати й відповідно — потіти. Виникне потреба переодягнутися в сухе, тоді й прислужаться запасні комплекти.

Багато залежить від конкретної позиції. Наприклад, на одній з них бліндаж знаходився трохи позаду. Ми в ньому грілися, перевдягалися. І звідти по черзі висувалися в крайні передові окопи.

— Алкоголь для зігрівання підходить?

— Однозначно не підходить, навіть з фізіологічної точки зору: на нейтралізацію алкоголю організму треба більше кілокалорій, ніж людина отримає від нього. Але головне інше — алкоголь на війні наближає бійця до загибелі. Це стосується будь-якої дози. Тому вживати там спиртне категорично не можна.

— Як воїну психологічно налаштовувати себе? Які думки підтримують солдата і які однозначно неприйнятні?

— Я можу сказати про себе. В мене головна думка така: я маю вбивати тих, хто прийшов до нас зі зброєю, не даючи їм вбити мене. Зараз проходжу лікування і реабілітацію після третього поранення. Відновлюсь, і повернуть на фронт.

Кожен чоловік має усвідомлювати, що якщо він буде ховатися від призову, то ворог може дійти до його дому, затягнути «на підвал», по звірячому знущатися і врешті розстріляти. Усвідомлення цього — ще одна моя потужна мотивація бути на війні. Якщо судилося загинути, то зі зброєю в руках, забравши з собою на той світ якомога більше ворогів.

У окупантів ціль — знищити нашу державу і нас як народ. Що вони роблять, коли їм вдається захопити наші міста і села, ми бачили на прикладах Бородянки, Бучі, Ірпеня… У нас немає іншого варіанта, ніж зупинити ненависного ворога.