Коти викликають зміни в мозку власників! Вчені приголомшили заявою

Коти мають репутацію незалежних тварин, тоді як люди, які люблять цих пухнастиків демонструють очевидні зміни у поведінці, коли знаходяться поруч зі своїми улюбленцями. Може здатись, що їхній мозок у цей момент працює якимось інакшим чином, ніж завжди. І насправді це не ілюзія. Вчені виявили, що під час спілкування з котами у людей міняється хімія мозку. Як саме це відбувається, розповіло видання Live Science, передають Патріоти України.

Головна речовина, яка відіграє роль у таких ситуаціях, – це окситоцин. Це той самий нейропептид, який виділяється, коли мати пригортає немовля чи коли друзі обіймаються, формуючи довіру та прихильність. І тепер дослідження показують, що окситоцин важливий і для зв’язку між людьми та кішками.

Окситоцин відіграє центральну роль у соціальній прив’язаності, довірі та регуляції стресу в багатьох тварин, включно з людьми. В одному експерименті 2005 року було показано, що окситоцин значно підвищував готовність людей-добровольців довіряти іншим у фінансових іграх. Окситоцин також має заспокійливий ефект у людей і тварин, оскільки пригнічує гормон стресу кортизол і активує парасимпатичну нервову систему ("систему відпочинку і травлення"), допомагаючи тілу розслабитися.

Науковці давно знали, щодружні взаємодії викликають виділення окситоцину як у собак, так і в їхніх власників, створюючи взаємний зворотний зв’язок прихильності. Проте до недавнього часу про дію цього гормону в котів було відомо небагато.

Коти більш стримані у вираженні прихильності. І все ж їхні господарі часто повідомляють про ті ж теплі почуття близькості та зняття стресу, що й власники собак – і все більше досліджень підтверджує ці відгуки. Наприклад, у 2021 році вчені з Японії повідомили, що короткі сеанси погладжування котів підвищували рівень окситоцину у багатьох їхніх власників. У цьому дослідженні жінки взаємодіяли зі своїми котами кілька хвилин, поки науковці вимірювали рівень гормону. Результати показали, що дружній контакт (погладжування, лагідна розмова) був пов’язаний із підвищенням рівня окситоцину у слині господарів порівняно з тихим відпочинком без кота.

Багато людей вважають заспокійливим процесом саме погладжування муркотливого кота, і дослідження свідчать, що справа не лише в м’якості шерсті. Така взаємодія з твариною і навіть звук муркотіння можуть стимулювати вивільнення окситоцину в нашому мозку. В одному дослідженні 2002 року було встановлено, що цей "сплеск" окситоцину від ніжного контакту з котом допомагає знижувати рівень кортизолу (гормону стресу), що, своєю чергою, може знижувати тиск і навіть стишувати біль.

Коли між котами та людьми виділяється окситоцинДослідження допомогли визначити конкретні моменти, які запускають викид цього гормону коли ми взаємодіємо з котами. Так для тварин найважливішим тригером до цього є ніжний фізичний контакт. У лютому 2025 року було проведене дослідження, яке показало: коли господарі ніжно гладили, пригортали чи брали на руки своїх котів, рівень окситоцину у власників зростав, і так само – у котів, якщо взаємодія не була нав’язаною.

Вчені спостерігали, як власники грались та обіймались зі своїми котами удома і впродовж 15 хвилин такої взаємодії вимірювали рівень окситоцину у котів. Коти, які мали безпечний тип прив’язаності та самі ініціювали контакт (сідаючи на коліна чи штовхаючи господаря носом), демонстрували підйом окситоцину. Чим більше часу вони проводили поруч із людиною, тим сильнішим був ефект.

А як щодо менш ласкавих котів? Те саме дослідження виявило інші закономірності у тварин із більш тривожним чи відстороненим типом прив’язаності. Уникливі коти (які трималися осторонь) не показували значних змін рівня окситоцину, тоді як тривожні (які постійно шукали господаря, але легко перевтомлювались від контакту) мали високий рівень цього гормону від початку. У таких випадках після нав’язаних обіймів рівень окситоцину у тварин навіть знижувався. Коли ж взаємодія відбувалася з урахуванням комфорту тварини, окситоцин виділявся. Якщо ж кіт почувався загнаним у кут, вловити у нього гормон прихильності не вдавалось.

При цьому коти не вміють, як собаки, за допомого тривалого зорового контакту зміцнювати зв’язок із господарем. Натомість вони використовують більш стримані сигнали. Найвідоміший серед них – повільне кліпання очима. Це котяча "усмішка", яка свідчить про відчуття безпеки й довіри.

Муркотіння також відіграє важливу роль у зв’язку з людьми. Низькочастотні звуки котячого "співу" пов’язують не лише з процесами загоєння у самих котів, а й із заспокійливим ефектом для людини. Прослуховування муркотіння може знижувати частоту серцебиття та артеріальний тиск, що відбувається саме під впливом окситоцину. Спілкування з котом, підкріплене всіма цими маленькими викидами "гормону прив’язаності" у щоденній взаємодії, може стати бар’єром проти тривожності та депресії. Часом це може дати розраду, яку можна порівняти з людською соціальною підтримкою.

Чи означає це, що коти менш люблячі, ніж собаки?

Правда полягає в тому, що дослідження зазвичай фіксують сильніші реакції окситоцину у взаємодії людей із собаками. В одному експерименті 2016 року, який широко обговорювався, науковці вимірювали рівень гормону у тварин та їхніх власників до і після десяти хвилин гри. У собак рівень окситоцину зростав у середньому на 57%, тоді як у котів – приблизно на 12%.

У людей рівень окситоцину підвищується під час значущих соціальних взаємодій. Дослідження показують, що контакт із близькою людиною викликає сильнішу реакцію, ніж із незнайомцем. Тож радісне вітання собаки можна порівняти з відчуттям, коли ви бачите свою дитину чи партнера.

Собаки, як тварини, що формують зграї, одомашнені для постійної близькості з людиною, практично "запрограмовані" шукати зоровий контакт, ласку і схвалення від нас. При цьому така поведінка стимулює викид окситоцину в обох сторін. Коти ж походять від диких мисливців-самітників, яким не потрібні були виразні соціальні жести, аби вижити. Тому вони не так охоче й не так постійно демонструють поведінку, пов’язану з окситоцином. Натомість кіт може проявляти її лише тоді, коли почувається по-справжньому у безпеці.

Довіра кота не є автоматичною – її потрібно заслужити. Але коли зв’язок вдається встановити, то підтримувати його допомагає та сама речовина, яка поєднує батьків і дітей, партнерів і друзів. Тож наступного разу, коли ваш кіт повільно кліпне очима з іншого боку дивана або вмоститься на колінах для муркотливих обіймів, пам’ятайте: відбувається щось невидиме. Рівень окситоцину зростає у мозку вас обох, зміцнюючи довіру та знімаючи стрес повсякденного життя. Коти, у свій спосіб, знайшли ключ до древньої біології любові.