Нині це може здивувати! Чому у СРСР не любили худих жінок

Уявлення про жіночу красу в СРСР десятиліттями диктувалися не світовими модними тенденціями, а суворими політичними та, перш за все, економічними реаліями. Саме через це на Заході, в Європі та США, радянських жінок часто сприймали як надто повних та одягнених без належного смаку, передають Патріоти України

Чому так відбувалось і як формувались стандарти краси радянської жінки, розбиралось видання UkrMedia. Однією з основних причин називають відсутність так званих ікон стилю.

Особливо помітним це стало у 1959 році, коли генсек КПРС Микита Хрущов разом із дружиною відвідав США. Його дружина Ніна, вбрана у цілком пристойні за радянськими мірками речі, на тлі елегантної та витонченої Жаклін Кеннеді мала жахливий вигляд. Її мішкувата сукня з неоковирним квітковим принтом, створювала разючий контраст з дизайнерським вбранням улюблениці всієї Америки, красуні Джекі.Культ здорового тіла

Післяреволюційний період 1917 року занурив молоду радянську державу в епоху розрухи та голоду. Виживання було головним пріоритетом, тому думки про моду та красу відійшли на другий план. Цікаво, що в той час як у капіталістичних країнах жінки, здобувши право на працю завдяки фемінізму, ставали стрункішими через активний спосіб життя, радянські жінки худнули через недоїдання.

Коли економіку вдалося частково відновити, а часи масових репресій минули, в СРСР надовго запанував ідеал здорової, селянської повноти. Радянська жінка мала бути "кров з молоком": міцною, мати сильні руки та ноги, а ще широкі стегна – такий стандарт краси демонстрував готовність не тільки до тяжкої фізичної праці, але і до материнства. Державі потрібні були сильні робітниці для заводів і колгоспів та здорові матері, що народжували б нових будівельників комунізму.

На цьому тлі худорлявість асоціювалася з хворобливістю і вважалася непривабливою. Якщо робітницю відправляли до санаторію, і вона поверталася з кількома набраними кілограмами, це вважалося успішним результатом оздоровлення. Чоловіки захоплювалися пишногрудими колгоспницями з простими, відкритими обличчями.

Епоха блондинок

Коли рівень життя дещо зріс, і жінки перестали думати лише про виживання, то почали обережно поглядати на західні тенденції. У 1930-ті роки в Європі та Америці також були популярні пишні форми, тому щодо фігури радянські жінки не мали комплексів. Натомість вони запозичили інший тренд – моду на світле волосся. Відтоді еталоном краси стала жінка в стилі популярної радянської акторки Любові Орлової.

При цьому якісних фарб для волосся жінки в СРСР не мали, як і хорошої косметики взагалі. Для освітлення пасм використовували перекис водню. Агресивний хімікат негативно позначався на якості шевелюри – волосся хоч світлішало, також робилося сухим і ламким. Тому в моду увійшли складні укладки, які дозволяли приховати стан волосся, але заразом додавали жінкам зайвого віку.

Повоєнний стандарт

Насолоджуватися мирними модними віяннями довелося недовго. Друга світова війна знову змусила забути про красу. У перше повоєнне десятиліття ситуація повторила сценарій післяреволюційних років: розруха, голод, і, як наслідок, виснажені, худі жінки. Набрати хоча б кілька кілограмів було справжньою розкішшю.

За ці десять років у Країні Рад відродився культ міцного, робітничо-селянського тіла. Ідеальна радянська жінка мала нагадувати монумент "Батьківщина-мати": могутня, м'язиста, здатна на своїх плечах винести з поля бою пораненого солдата. Лише у 60-70-ті роки повернувся тренд на стрункість. В моду увійшла фігура "пісочний годинник". Цінувалась тонка талія у поєднанні з розвиненими плечима, пишними грудьми та широкими стегнами.

Радикальний злам стереотипів відбувся у 1980-х. Проривом став вихід на радянський ринок німецького журналу "Burda Moden", який приніс із собою нові, західні стандарти. А у 1988 році в Москві відбувся перший в історії СРСР конкурс краси, що остаточно змінило правила гри.

З цього моменту країну охопила справжня гонка за стрункістю. Новим ідеалом стала висока, граційна та довгонога модель — повна протилежність образу жінки, який десятиліттями оспівувала радянська пропаганда.