Під силу всім! Вчені назвали простий спосіб сповільнити прогресування хвороби Паркінсона

Вчені в новому дослідженні дійшли висновку, що фізична активність сприяє повільнішому прогресуванню хвороби Паркінсона. До того ж більше значення мало те, скільки часу людина проводить за фізичними вправами, а також наскільки регулярно вона це робить, ніж те, наскільки інтенсивними є ці тренування, передають Патріоти України.

Про це йдеться в матеріалі The Washington Post. Дослідження показує кореляцію між більшою кількістю фізичних вправ та повільнішим прогресуванням хвороби Паркінсона, але воно не доводить, що фізичні вправи можуть зупинити або уповільнити хворобу.

Що відомо

У дослідженні взяли участь 294 людини з хворобою Паркінсона легкого та середнього ступеня тяжкості. Вчені за ними спостерігали протягом п'яти років, щоб відстежувати зміни в когнітивних функціях, і до семи років – зміни в рухових симптомах.

У межах дослідження звертали увагу, скільки часу вони витрачали на помірну та інтенсивну фізичну активність. При цьому до категорії помірної активності було віднесено швидку ходьбу, легку їзду на велосипеді, парний теніс та домашні справи, такі як прибирання з пилососом, миття підлоги та скошування газону, а до інтенсивної активності віднесли біг підтюпцем, швидку їзду на велосипеді, одиночний теніс та аеробіку.

Дослідники розділили учасників на три групи залежно від їхньої загальної фізичної активності: до чотирьох годин на тиждень, від чотирьох до восьми годин або більше восьми годин.

Вчені відстежували рухові симптоми та когнітивні функції цих людей з плином часу, враховуючи вік, стать, освіту, індекс маси тіла, а також тривалість і тяжкість захворювання.

Загалом помітили, що люди, які були більш фізично активними, демонстрували повільніше зниження як фізичного, так і розумового стану.

При цьому примітно, що кількість часу, який учасники проводили за фізичною активністю, та їхня регулярність мали більше значення, ніж інтенсивність їхніх тренувань, наголосив провідний автор дослідження Дон-Ву Рю з Університету Цинциннаті.

"Це може бути особливо обнадійливою новиною для людей, які не займалися спортом багато", – сказала Джорі Флейшер, доцентка кафедри неврологічних наук Медичного центру Університету Раша та член Американської академії неврології, яка не брала участі в дослідженні.

За її словами, важлива будь-яка активність – не лише енергійна їзда на велосипеді з важкими навантаженнями, біг з важкими навантаженнями, але навіть помірна інтенсивність мала вплив.

Це не означає, що енергійні фізичні вправи не корисні. Інші дослідження показали, що тренування високої інтенсивності можуть покращити серцево-судинну систему та деякі рухові симптоми хвороби Паркінсона. Флейшер заохочує своїх пацієнтів збільшувати частоту, опір або інтенсивність своєї активності в міру покращення їхньої фізичної форми.Наголошується, що дослідження показує кореляцію між більшою кількістю фізичних вправ та повільнішим прогресуванням хвороби Паркінсона, але воно не доводить, що фізичні вправи можуть зупинити або уповільнити хворобу.

Як фізична активність впливає на мозок

Вчені мають кілька теорій про те, як фізичні вправи покращують роботу мозку.

"Це просто покращує кровотік до мозку, а це означає, що мозок може посилити нейропластичність", – сказала Джорі Флейшер. Нейропластичність – це здатність мозку навчатися та аналізувати нову інформацію, а також адаптуватися до викликів.

За словами науковців, фізичні вправи також можуть опосередковано підтримувати мозок іншими способами. Наприклад, проблеми зі сном є поширеним явищем при хворобі Паркінсона, і фізичні вправи можуть покращити сон. Або ж, наприклад, заняття фітнесом також можуть забезпечити рутину, відповідальність та соціальну взаємодію, що потенційно допомагає подолати ізоляцію та апатію, спричинені хворобою.

У чому особливість хвороби Паркінсона

Хвороба Паркінсона – це захворювання мозку, яке з часом погіршується. Це друге за поширеністю нейродегенеративне захворювання після хвороби Альцгеймера. До характерних ознак належать тремтіння або тремор, скутість, уповільнення рухів та труднощі з рівновагою або ходьбою. Проте хвороба впливає не лише на рухи: вона може також впливати на мислення та пам’ять, настрій, мотивацію, мовлення, сон і травлення.