Це може здивувати! Навіщо в СРСР заливали гальмівну рідину у фари авто

За часів СРСР побут автомобілістів нагадував нескінченний квест на виживання та виправлення конструкторських недоліків підручними засобами. Одним із найдивніших, на перший погляд, лайфхаків була гальмівна рідина всередині фар, передають Патріоти України.

Якщо сьогодні побачити червону або жовтувату рідину в оптиці старого "Жигуля", можна подумати, що це тюнінг, але насправді це був вимушений захід через бідність і дефіцит. OBOZ.UA розповідає, навіщо так робили і чим це могло обернутись для автомобіля.

Навіщо у фари заливали рідину

Великою проблемою радянських автівок була негерметичність фар. Через погані ущільнювачі всередину потрапляло вологе повітря, що призводило до появи конденсату. Взимку ця волога замерзала, а влітку – спричиняла корозію відбивача (рефлектора). Оскільки купити нову фару було майже неможливо, а її хромоване покриття швидко облазило від вологи, водії вигадали "хімічний захист". Гальмівна рідина має гігроскопічні властивості, тобто вона буквально вбирала в себе вологу, не даючи їй осідати на металі та склі.

Як це працювало

Водій відкручував лампу або знімав скло і заливав у корпус невелику кількість рідини – так, щоб вона тонким шаром покривала нижню частину фари. Вважалося, що пара рідини створює захисну плівку на дзеркальній поверхні і так перешкоджає іржавінню. На дорогах навіть існувала певна "мода": червона рідина виглядала як своєрідний аксесуар, що виділяв машину в потоці.

Які це мало наслідки

Попри позірну користь, цей метод мав купу мінусів. По-перше, гальмівна рідина при нагріванні від лампи могла випаровуватися і залишати наліт на внутрішній стороні скла, що суттєво погіршувало видимість уночі – світло ставало тьмяним і розсіяним. По-друге, агресивний хімічний склад рідини з часом сам міг роз’їдати те саме напилення, яке мав би захищати. Ну і найгірше – за великої кількості рідина могла банально замкнути контакти лампи або навіть спалахнути від перегріву, перетворюючи "лайфхак" на пряму загрозу пожежі.

От і виходило, що, намагаючись врятувати одну дешеву деталь, люди ризикували власною безпекою, бо нормального сервісу та запчастин просто не існувало. І таким був побут в СРСР в усіх сферах життя.