Вісім фраз, які психологи ніколи не кажуть своїм дітям - ці слова можуть зруйнувати життя

Дитячі психологи ніколи не кажуть своїм дітям деякі фрази. Маючи професійний та особистий досвід, вони знають, що працює, а що ні при спілкуванні з дитиною, передають Патріоти України.

Можливо, рекомендації експертів допоможуть стати трохи уважнішими до найважливіших стосунків, пише HuffPost. Фахівці пояснили виданню, яких фраз намагаються уникати і чому.

"Я розчарований (-а) у тобі"

Дитяча психологиня і тренерка для батьків Енн-Луїз Локхарт з New Day Pediatric Psychology розповіла, що не говорить цієї фрази своїм дітям із кількох причин. По-перше, почути це "жахливо", незалежно від того, скільки вам років. Також це може призвести до деяких небажаних наслідків у майбутньому.

Коли батьки кажуть, що розчаровані у своїй дитині, та може почати догоджати їм, щоб більше не чути ці образливі слова, сказала Локхарт. Це тривожне та перфекціоністське мислення може поширитися на інші сфери життя.

Або ж думка про те, що дитина – це розчарування, може "стати частиною її особистості, тому вона робитиме речі, що ще більше розчаровують, тому що думає: "Ось хто я".

"Тому батьки можуть помітити більше зухвалої чи опозиційної поведінки, більше зухвалості та закочування очей", – сказала психологиня.

"Заспокойся"

Ця фраза, швидше за все, не заспокоїть, а лише погіршить ситуацію. Клінічна психологиня Марта Дейрос Колладо розповіла, що коли її дитина перевантажена, вона знає, що "вмовити її заспокоїтися призведе до неприємних наслідків".

"Ви не можете стримувати емоції, які необхідно випустити. Це нікого не заспокоює, це просто робить спалах вірогіднішим. Перш ніж заспокоїтися, емоція має вийти назовні, і те, що дитина намагається передати, має бути почутим", – каже вона.

Коли в Дейрос виникає бажання сказати дитині заспокоїтися, натомість вона прагне контролювати власні емоції, а потім нагадує собі, що "після того, як буря вщухне, моя дитина сама віднайде спокій" .

Клінічна психологиня Сінді Т. Грем, засновниця оздоровчого центру Brighter Hope, каже, що слово "заспокойся" не дає жодних вказівок про те, як справлятися з важкими емоціями.

"Натомість я використовую більш чіткі інструкції, такі як: "Погляньте на мене", "Давайте трохи подихаємо животом" або "Давайте підемо в місце, де можна охолонути". Надання чітких інструкцій про те, що дитина повинна робити, допомагає перенаправити увагу на стратегії, які допоможуть дитині заспокоїтись", – пояснила Грем.

"Скажи нормально"

За словами Дейрос, просити дитину "використовувати слова", коли вона ниє, вередує, хрюкає і жестикулює, – це "несправедлива вимога". У такі моменти її дочка може бути не в змозі виконати таку вимогу, "хоча в неї прекрасний словниковий запас і вона повністю говорить двома мовами".

Коли "вона говорить мені тарабарщину плаксивим тоном, я знаю, що вона відчуває стрес, і просити її "говорити нормально" – несправедливе прохання", – сказала психологиня.

Натомість вона озвучує те, що, на її думку, намагається сказати дитина, простими словами і з тим тоном, який вона хотіла б використати. Наприклад: "Ти голодний. Хочеш, щоб мама приготувала тобі перекус?"

"Найчастіше вона буде повторювати те, що я сказала належним чином. Я знаю, що згодом вона матиме більше шансів "говорити нормальною мовою" і правильним тоном, щоб попросити те, що їй потрібно, тому що вона чула, як я роблю це знову і знову", – пояснює фахівчиня.

"Ти такий лінивий"

Локхарт каже, що вона уникає цієї фрази за всяку ціну. Коли діти не виконують завдання або хатню роботу, батьки часто припускають, що дитина не хоче цього робити. Але, можливо, їй не вистачає навичок.

"Замість того, щоб називати їх "лінивими", я думаю, що дуже важливо натомість вчити, моделювати і практикувати завдання. Важливо з'ясувати, що заважає їм виконати завдання, і практикувати його знову і знову. Так формуються сильні навички та здорові звички" – сказала Локхарт.

"Перестань плакати"

Сум, гнів та розчарування – це нормальні емоції. За словами Дейрос Колладо, почуття полегшення, яке приходить із плачем, "людське та здорове". Тому вона ніколи не каже своїй дитині "припини плакати" або комусь ще, включаючи себе.

"Сльози корисні для лікування нашого емоційного та фізичного болю. Коли з'являються сльози, я приймаю їх і слухаю, що мені намагаються повідомити", – каже психологиня.

З її слів, вона закликає дочку дати сльозам волю, пояснюючи, що це нормально.

"Їй дозволено повністю і глибоко відчувати свої емоції. І коли настане час, вони пройдуть і вона буде в безпеці", – пояснює Дейрос Колладо.

Крістін Луазель Річ, дитяча психологиня в Медичному центрі дитячої лікарні Цинциннаті, сказала, що наказ дитині перестати плакати "не висловлює співчуття" і може ускладнити для дітей одкровення про свої почуття та призвести до проблем з батьками в майбутньому.

"Це може призвести до того, що діти придушуватимуть почуття смутку, що може призвести до того, що вони приховуватимуть інші емоції та відчуватимуть занепокоєння чи проблеми з настроєм у майбутньому", – додала Річ.

"Тобі краще цінувати те, що я для тебе зробив"

Локхарт не потребує подяки від своїх дітей. За її словами, багато дітей дійсно цінують те, що їхні батьки роблять для них, але вони також можуть бути "дуже егоцентричними та недалекоглядними", тому що вони діти.

"У них може бути відсутня здатність прийняти точку зору іншого або продемонструвати співчуття. Вони можуть бути не в змозі обробити свої думки і почуття таким чином, щоб вони були ясними і не пригнічуючими. Навіть якщо вони здатні робити все це, у них може не вистачити словесних здібностей, щоб висловити це вголос", – каже психологиня.

Батькам, можливо, доведеться скоригувати свої очікування щодо того, як виглядає подяка з погляду дитини. "Покладати ці дорослі очікування на їхній дитячий мозок абсолютно несправедливо", – додала Локхарт.

"Це не твоя справа"

Грем, як правило, не використовує цієї фрази, оскільки вважає її "надто грубою".

"Так само легко сказати: "Я знаю, що ви хотіли б взяти участь у цій розмові, але я розмовляла з тим-то", – сказала вона.

І якщо ви дійсно не хочете, щоб ваші діти вступали в розмову, не заводіть навколо них дорослих дискусій, додала психологиня.

"Тому що я так сказав"

Ця часто використовувана батьківська репліка "досить дратує", каже Грем, тому вона намагається не використовувати її в своєму житті.

Почувши цю фразу, коли ви шукаєте відповідь, "може бути неприємно, тому що в ній відсутнє пояснення рішення – зазвичай відмова – про щось значуще для того, хто питає", сказала вона.

Зі своїми дітьми вона вважає за краще давати відповідне віку пояснення того, чому вона дійшла такого рішення.

"Якщо дитина продовжує питати, не кажу: "Тому що я так сказала", а підтверджую її почуття – наприклад, "Я знаю, що ти хотів…" І потім даю йому зрозуміти, що розмова триває: "...Але я вже пояснив чому. Тому я не говоритиму про це далі", – каже фахівчиня.