3-річна донька не дочекалася тата-боксера: Чемпіон Європи загинув у боях під Кремінною, "віддаючи борг" росіянам

Молодий, але вже титулований український боксер Максим Галінічев загинув у боях із російськими окупантами на Луганщині. Чемпіон Європи серед молоді та призер юнацьких Олімпійських Ігор добровільно вирушив захищати свою землю у травні 2022-го, але у березні 2023-го його бойовий шлях закінчився в районі Червонопопівки, передають Патріоти України.

Щоправда, з першої спроби кулачні бої хлопчику, як то кажуть, не зайшли. Галічічев відвідав тренування кілька днів і покинув. "На початку найскладнішим було привчити себе до дисципліни, жорсткого розпорядку. Але згодом я зрозумів, що без цього неможливо – це твій хліб", – розповідав боєць.

Переломний момент у кар'єрі спортсмена стався у 2010 році, коли у його рідній Шостці вперше відбувся чемпіонат України з боксу. Максим подивився поєдинки досвідчених бійців, збірників національної команди, і ось після цього справді загорівся боксом, захотілося й самому вийти на ринг.

Галінічев відзначався неймовірною завзятістю та працьовитістю. Говорили, що просто гарував на тренуваннях не покладаючи рук. "Я помітив: хто не працює, тому складно показувати високі результати. Намагаюся на тренуваннях викладатися повністю. Головне – працювати і не здаватися", – зізнавався Максим.

Перший тренер боксера Нікандр Руських побачив у хлопцеві величезний потенціал та порадив йому вступити до столичного спортінтернату. Максим відучився там чотири роки, після чого повернувся до Сум, де тренувався у досвідченого фахівця Володимира Винникова, який готував, зокрема, чемпіона світу та призера Олімпіади-2012 Тараса Шелестюка.

Перший серйозний успіх прийшов до уродженця Шостки, коли він став бронзовим призером чемпіонату України. "Потім собі сказав: на наступних змаганнях треба виграти", – згадував Максим.

Галінічев продовжував прогресувати і у 2017-му у 17 років виграв "золото" чемпіонату Європи серед молоді, здолавши всіх своїх суперників "всуху" – 5:0. А потім підтвердив титул у 2018-му у категорії до 56 кг та завоював путівку на літні Юнацькі Олімпійські ігри-2018 у Буенос-Айресі.

На Іграх в Аргентині українець став срібним призером і, як потім зізнавався, зустрівся у фіналі юнацьких ОІ з найсильнішим суперником у своїй кар'єрі – надзвичайно технічний боксер з Узбекистану Абдумалік Халаков 2021-го став віцечемпіоном світу серед дорослих. Але Максим планував ще помірятись із ним силами.

Планував Галінічев віддати боржок і росіянину, з яким зустрічався 2021-го у фіналі чемпіонату Європи до 22 років: "Був рівний поєдинок з росіянином – судді, на жаль, віддали перемогу моєму супернику. Збираюся віддати "борг" у 2022-му". Однак доля розпорядилася так, що 2022 року Максим воював уже з іншими представниками РФ.

Менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення Росії – 30 січня 2022 року – Максим Галінічев став чемпіоном України з боксу серед спортсменів до 22 років у ваговій категорії 54 кг. А вже у травні він свідомо відмовився від участі у чемпіонаті Європи та пішов добровольцем до десантно-штурмових військ.

Боксер служив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Пройшов чимало гарячих точок України. За останній рік бійці бригади брали участь у боях під Бахмутом та Слов'янськом, штурмували Ізюм та брали у кільце Лиман.

Галінічев двічі був поранений, але після одужання все одно повертався на фронт. Проте 10 березня 2023 року Максим загинув у Луганській області у боях із російськими окупантами за село Червонопопівка під Кремінною.

Незважаючи на молодий вік, у 22-річного боксера вже була своя родина та маленька дочка Василіса, якій у лютому виповнилося три роки.

"Звичайно, я навчу її основних боксерських прийомів, щоб вміла постояти за себе. Моє завдання як батька – показати своїй дитині різні шляхи, а вона вибере той, який сама захоче", – розповідав Максим у розмові з xsport.ua.

Ті, хто стежили за кар'єрою Галінічева, запам'ятали його затятим бійцем, який завжди показував цікавий бокс. Він мріяв виграти Олімпійські ігри, але натомість віддав своє життя за Україну.Молодий, але вже титулований український боксер Максим Галінічев загинув у боях із російськими окупантами на Луганщині. Чемпіон Європи серед молоді та призер юнацьких Олімпійських Ігор добровільно вирушив захищати свою землю у травні 2022-го, але у березні 2023-го його бойовий шлях закінчився в районі Червонопопівки.

До боксу Галінічев займався хокеєм на траві, але зламав "ролик" і більше не ходив туди. Також десь пів року бігав на лижах, навіть виступав на змаганнях, але теж покинув. А потім у 10-річному віці батько привів його до секції боксу – стопами старшого брата Максима.

Щоправда, з першої спроби кулачні бої хлопчику, як то кажуть, не зайшли. Галічічев відвідав тренування кілька днів і покинув. "На початку найскладнішим було привчити себе до дисципліни, жорсткого розпорядку. Але згодом я зрозумів, що без цього неможливо – це твій хліб", – розповідав боєць.

Переломний момент у кар'єрі спортсмена стався у 2010 році, коли у його рідній Шостці вперше відбувся чемпіонат України з боксу. Максим подивився поєдинки досвідчених бійців, збірників національної команди, і ось після цього справді загорівся боксом, захотілося й самому вийти на ринг.

Галінічев відзначався неймовірною завзятістю та працьовитістю. Говорили, що просто гарував на тренуваннях не покладаючи рук.

"Я помітив: хто не працює, тому складно показувати високі результати. Намагаюся на тренуваннях викладатися повністю. Головне – працювати і не здаватися", – зізнавався Максим.

Перший тренер боксера Нікандр Руських побачив у хлопцеві величезний потенціал та порадив йому вступити до столичного спортінтернату. Максим відучився там чотири роки, після чого повернувся до Сум, де тренувався у досвідченого фахівця Володимира Винникова, який готував, зокрема, чемпіона світу та призера Олімпіади-2012 Тараса Шелестюка.

Перший серйозний успіх прийшов до уродженця Шостки, коли він став бронзовим призером чемпіонату України. "Потім собі сказав: на наступних змаганнях треба виграти", – згадував Максим.

Галінічев продовжував прогресувати і у 2017-му у 17 років виграв "золото" чемпіонату Європи серед молоді, здолавши всіх своїх суперників "всуху" – 5:0. А потім підтвердив титул у 2018-му у категорії до 56 кг та завоював путівку на літні Юнацькі Олімпійські ігри-2018 у Буенос-Айресі.

На Іграх в Аргентині українець став срібним призером і, як потім зізнавався, зустрівся у фіналі юнацьких ОІ з найсильнішим суперником у своїй кар'єрі – надзвичайно технічний боксер з Узбекистану Абдумалік Халаков 2021-го став віцечемпіоном світу серед дорослих. Але Максим планував ще помірятись із ним силами.

Планував Галінічев віддати боржок і росіянину, з яким зустрічався 2021-го у фіналі чемпіонату Європи до 22 років: "Був рівний поєдинок з росіянином – судді, на жаль, віддали перемогу моєму супернику. Збираюся віддати "борг" у 2022-му". Однак доля розпорядилася так, що 2022 року Максим воював уже з іншими представниками РФ.

Менш ніж за місяць до повномасштабного вторгнення Росії – 30 січня 2022 року – Максим Галінічев став чемпіоном України з боксу серед спортсменів до 22 років у ваговій категорії 54 кг. А вже у травні він свідомо відмовився від участі у чемпіонаті Європи та пішов добровольцем до десантно-штурмових військ.

Боксер служив у 25-й окремій повітряно-десантній Січеславській бригаді. Пройшов чимало гарячих точок України. За останній рік бійці бригади брали участь у боях під Бахмутом та Слов'янськом, штурмували Ізюм та брали у кільце Лиман.

Галінічев двічі був поранений, але після одужання все одно повертався на фронт. Проте 10 березня 2023 року Максим загинув у Луганській області у боях із російськими окупантами за село Червонопопівка під Кремінною.

Незважаючи на молодий вік, у 22-річного боксера вже була своя родина та маленька дочка Василіса, якій у лютому виповнилося три роки.

"Звичайно, я навчу її основних боксерських прийомів, щоб вміла постояти за себе. Моє завдання як батька – показати своїй дитині різні шляхи, а вона вибере той, який сама захоче", – розповідав Максим у розмові з xsport.ua.

Ті, хто сежили за кар'єрою Галінічева, запам'ятали його затятим бійцем, який завжди показував цікавий бокс. Він мріяв виграти Олімпійські ігри, але натомість віддав своє життя за Україну.