"Активний наступ - це авантюра. Ми не лише ядерну зброю віддали, але й ракети": Генерал оцінив ймовірність наступу ЗСУ проти ворога на Донбасі

Президент Володимир Зеленський прокоментував загострення на Донбасі, зокрема використання ворогом артилерії поблизу Новолуганського. На думку голови держави, цей факт свідчить, "щонайменше, про часткову втрату управління та контролю над найманцями". Пан Зеленський закликав російську сторону "відновити контроль над цими підрозділами". Риторику президента, а також загальну ситуацію на Донбасі пояснив экс-замначальника Генштаба ВСУ генерал-лейтенант Ігор Романенко, повідомляють Патріоти України.

Загострення на Донбасі – це виховування Володимиром Путіним нашого молодого головнокомандувача. Кремль погрожує новою газовою війною, Путін не привітав Володимира Зеленського із інавгурацією – це теж дуже показово. Коли потрібне перемир'я – російський президент дає команду. Коли немає команди, або віддається протилежна – відбувається те, що зараз. А ми вимушені цього не допускати – вони поважають лише силу. Якщо будемо сидіти у норах, то вони будуть просуватися вперед, а це означає втрати наших військових.

Проблема повного контролю Росії над бойовиками завжди існувала. Аби його встановити, росіяни фізично прибирали лідерів непідконтрольних загонів. Але в цілому, ситуація розвивається не так, як би хотілося росіянам.

З приводу жорсткої відповіді, про яку говорить Володимир Зеленський, це може бути введення військового стану, хоча ми уже це проходили. Може бути розрив дипломатичних відносин. Але це крайні заходи і до миру не призведуть. Можна порозводити війська на однакову відстань. Але треба попередньо ретельно підготувати документи.

Я б поговорив із Путіним по телефону. Сказав би: якщо ми хочемо просуватися до миру, давайте не буде обстрілів, давайте налагоджувати торгівлю. І почути, що він буде відповідати. Зважаючи на характер Зеленського, він спроможний це зробити. Досвіду він не має, але верховних головнокомандувачів навчають обставини. Держава і народ платить за це, але іншого шляху у нас немає.

Треба просуватися вперед у підготовці документів для реального перемир'я і його здійснення. Спочатку треба зупинити бойові дії – не війну, бо це більш складне питання і це вдасться лише за декілька років. Після зупинки бойових дій треба провести реальний обмін заручниками. Все це слід робити на підґрунті відновлення економічних стосунків. Початок їх – це торгівля за законами України вона вигідна для України як для громадян загалом, так і для державних та приватних підприємств, в тому числі на окупованій частині. Там, де торгують, там майже не воюють. Безумовно, це частково компромісний підхід, але іншого не буде. Можна знайти точки дотику, але треба пам'ятати про стратегічні питання для України. Чиста перемога, як хтось хоче, - це популізм.

Активний наступ – це авантюра, зважаючи на те, які сили є у нас, а які у них. Ми не лише ядерну зброю віддали, але й ракети. У нас ракета з дальністю дії у 120 км – "Точка У" і та застаріла. Там, де немає сучасної зброї, там втрачаються життя солдатів. Хіба це наш шлях? Чи готові ми закласти декілька десятків тисяч наших військових, які стримують цю агресію? Думаю, що ні. Навіть ініціативи з нашого боку бути не повинно.

На мою думку, мир можна установити завдяки "Плану Правди" і "Плану Часу". Треба об'єктивно оцінити ситуацію – у НАТО і ЄС за оптимістичними прогнозами нас не чекають десь 10-15 років. І Росіяни, за їх словами, починали війну, бо боялися, що натівські війська зайдуть в Крим і підійдуть до їх кордонів.

Ситуація в Україні така, як у Брест-Литовську майже 100 років тому (мається на увазі Брестський мир 3 березня 1918 року. Росія заявила про вихід із Першої світової війни. На перемовинах була присутня делегація УНР, яка уклала договір із Німеччиною та Австро-Угорщиною, за яким радянські війська залишили територію УНР. - "Апостроф"). Можна на час президентства Володимира Зеленського заключити договір із росіянами за участі американців – більше ніхто на це не спроможний, хоч я з повагою ставлюся до Ангели Меркель та інших європейських лідерів. Тиск, який здійснюють союзники, недостатній, аби змінилася позиція росіян. П'ять років тиснули, в Україні звучали патріотичні гасла. Але ця війна триває вже більше, ніж Друга світова війна (протистояння між СРСР та Німеччиною у рамках Другої світової, - Апостроф).

США мають підписати з нами договір партнера поза НАТО з тією умовою, що ми протягом 5 років не будемо вступати в НАТО і в ЄС і розташовувати бази на території України. А росіяни приберуться з Донбасу і знизять кількість військової присутності в Криму до рівня 2014 року – зі стратегічного до тактичного. Це буде дуже добре для Дональда Трампа. Хай переобирається не на негативі, як вони зараз копають під Джо Байдена, і Україну намагаються туди втиснути. Хай переобирається на позитиві. Тоді отримає не лише бібліотеку, як це прийнято в американських президентів після двох термінів, а й Нобелівську премію миру.