"Багато хто у сні помер, миттєво": Паламар розповів, як вижив після атаки на бункер у Маріуполі

Росіяни влучили в бункер на металургійному комбінаті "Азовсталь" у Маріуполі Донецької області в перші місяці повномасштабного вторгнення країни-агресора РФ в Україну, де перебували українські бійці. Заступник командира 1-го корпусу Нацгвардії України "Азов" Святослав Паламар (позивний Калина) розповів в інтерв'ю засновнику видання "ГОРДОН" Дмитрові Гордону, як йому вдалося врятуватися після масштабної атаки. Калина пригадав, що 15 квітня 2022 року був перехід із Правого берега, а вони саме були на Бастіоні, передають Патріоти України з посиланням на.

У цей час командир "Азову", полковник Денис Прокопенко (Редіс) планував із Головним управлінням розвідки операцію, у межах якої авіація доправляла в окуповане місто допомогу. "Головне управління розвідки, авіація, усі ті прильоти. "Денис – ГУР" – ось так була комунікація побудована", – сказав Паламар.

І додав, що зазвичай лягав спати о 3.00 чи під ранок: о 5.00–6.00. А того разу ліг о 0.00. "Думаю, пів годинки покимарю, а в мене таке двоярусне ліжко. Лягаю спати – сон не бере, щось не те. Встаю, іду. Моментально зникає світло, білий дим, я нічого не чую, а по спині щось так пролітає, відчуваєш. Розвертаюся назад – бетон, залізо, люди. 14 "200-х", понад 20 "300-х". Тоді влучили в бункер, у наш", – зазначив військовий.

Калина припустив, що це була ракета, а командир говорив, що велика фугасна авіабомба. Утім, уточнив він, визначити напевно було важко. "Ми надавали першу медичну допомогу людям, хтось помирав повільно, когось відкопували... Моє ліжко, щоб ви розуміли... усі думали, що я "200-й"... моє ліжко просто отак втиснуте у стіну. І я пам'ятаю, така колона стояла і на колоні теж було двоярусне ліжко", – зазначив Паламар.

На другому поверсі спав Орест Козацький, відеооператор, продовжив Калина. І розповів, як під час удару помирали люди.

"А на першому – [Валерія Суботіна] Нава. Колись працювала в нас у пресслужбі, потім звільнилася, а на період повномасштабки прийшла знову. Памятаю, вона, як пір'їнка: однією рукою взяв, із того ліжечка переніс в інше місце, де ми складали поранених. І в цей час якраз прорив із Правого берега, мали прилетіти гелікоптери. Денис не на зв'язку, ракетний удар, штабу немає, інтернету немає. Ми почали відкопувати людей під завалами. Багато хто у сні помер, миттєво. Були випадки, коли дружина бачила, як помирає її чоловік, там же, у Бастіоні. І дівчинка така, Альона, медик, і побратим, начальник фінансової служби загинув тоді, ходив полювати за танками..." – сказав Паламар. Азовець зазначив, що це найболючіший і найважчий його спогад із Маріуполя.