"Бумеранг узурпації": Проти "Слуги народу" можуть згуртуватись в опозицію всі інші чотири фракції, - Фесенко

Хто стане опозицією?

Опозицією будуть усі ті, хто не увійде в парламентську більшість. Але єдиної не буде. Вона буде різна: конструктивна, антизеленська, при чому різнополярна — з одного боку Медведчук з його фракцією, а з іншого - Порошенко.

У нас немає закону про опозицію. Яким би він мав бути?

Закону про опозицію немає в більшості європейських країн. Це дуже легко сформулювати для держав з двопартійною системою. В Україні про нього завжди згадує опозиція на початку роботи нової Верховної Ради або під час кризової ситуації з владою. Цей документ вже 15 років обговорюють. І проекти були, пропозиції, але зараз це неможливо – у нас різна опозиція. От як зараз розуміти — що опозиція? Коли є і ОПЗЖ Медведчука, є партія Порошенка, можливо в опозиції буде "Батьківщина" і навіть "Голос", якщо не піде в коаліцію.

Не можна використовувати термін "справжня" й "несправжня опозиція". З погляду формальних умов опозиція - це ті, хто не у правлячій коаліції чи більшості. І немає її першого, другого сорту. Ви не зможете це в законі прописати. Тому я не бачу сенсу в цьому документі, оскільки немає механізму справедливого розділу посад, функцій між різними парламентськими силами. Ще одна нездоланна проблема — це проросійські сили, як ОПЗЖ. Якщо ви пропишете розподіл посад, а вони потраплять до проросійських сил — що з цим будете робити? Зараз у регламенті не записаний розподіл комітетів між коаліцією і опозицією. У нас була неформальна традиція віддавати опозиції деякі посади в комітетах. У 2014 році фактично відійшли від цього. Тоді не дали, тому що "Опозиційний блок" і Майдан був нещодавно. І зараз буде сприйнято дуже і дуже критично, якщо віддавати ці посади проросійській силі. З цих причин у нас неможливо використати цю ідею із законом. Вона викличе шалений спротив.

Тоді як розподілять посади у парламенті?

Казати зараз про посади — це теж саме, що гадати на кавовій гущі. Інформація щодо цього з'явиться ближче до 24 серпня. Або коли почне працювати президія нової Верховної Ради. Єдине, що наважусь спрогнозувати: "Опозиційна платформа – За життя" вишле Медведчука або на посаду другого віце-спікера, або на якусь іншу. Наприклад, керівника одного з комітетів. Проти цього буде шалений спротив, як від громадськості, так і в парламенті, тому він нічого не отримає.

Зараз починають говорити, що Медведчук може стати спікером. Таке можливо?

Які реформи в парламенті зараз назріли?

Та реформа, яку почали голосувати за часів головування Андрія Парубія і яку не реалізували. Її готували спільно з комісією Європейського парламенту. Там багато пропозицій щодо недопущення законодавчого спаму, врегулювання законодавчого процесу й інше. Пропозиції є, вони ще два роки тому з'явилися, але майже нічого з них не реалізували. До цієї реформи треба повернутися. Але є й нагальні потреби. Ідеться про боротьбу з порушенням депутатами дисципліни. Має бути покарання, коли вони не відвідують засідання Верховної Ради. Але це потребує внесення змін до Конституції. За кнопкодавство треба карати. Я не прихильник популярної ідеї — відкликання депутатів. Тому що немає й не може бути чіткого й справедливого механізму.

Є частина партій, які набрали більше 2% голосів. Чи будуть вони мати якийсь вплив? Чи можуть стати опозицією до теперішньої Верховної Ради?

Можуть, безумовно. От як впливають націоналісти? Від "Нацкорпусу", окрім Білецького нікого не було в парламенті, але вони впливали. Усе залежить від партій, від їхньої активності. Якщо потім та партія отримає більшість в тих чи інших органах місцевого самоврядування, можуть з них впливати. Можуть контролювати окремі регіони. Як "Укроп" контролював, наприклад, Волинь. Або Труханов і його партія фактично контролювали Одесу. От вам приклад, коли можуть впливати позапарламентські партії на місцевому рівні.

Ті, що набрали більше 2 % також мають право і на державне фінансування.

Позитив у тому, що фінансування їм сприятиме, якщо кошти використають правильно. От я думаю, що варто попрацювати над законом, щоб політсили правильно витрачали кошти. На партійне будівництво, а не на рекламу. Нам треба думати над обмеженням партійної реклами, тому що зараз це спосіб олігархічного маніпулювання громадською думкою. Це не сприяє розвитку демократії. Можу припустити, що нас очікує серйозна дискусія щодо державного фінансування політичних партії Медведчука, "Опоблоку", партії Шарія. І тому не здивуюся, якщо з'явиться така ініціатива про скасування, обмеження, чи зміну критеріїв фінансування. Також припускаю, що за появою референдумів, це буде однією з тем. Якщо її винесуть на розгляд українців, більшість проголосують проти.