"Чому Сталіну дозволили, а нам, власникам Білгородщини, не підняти би цю тему? Нам треба", - Олена Кудренко

"Як харків'янка, розуміючи, що мені відтепер жити в місті на кордоні з російськими вбивцями - хочу отримати в Україну Бєлгород. Хочу насильно депортувати звідти росіян. Хочу, щоб це був наш трофей, тим більше що це і так наші історичні землі. І тоді моє величне місто Харків вже не буде так ризикувати своєю безпекою, а кордон відсунеться десь на 270 км. Ми зробимо частину цих 27-ми тисяч квадратів нашою буферною зоною, і ствольна російська артилерія (якщо вона в них ще буде працювати) не досягне чергового харківського дитсадка чи школи.

Бо мені так треба. Нам так треба. Чому Сталіну дозволили, а нам, власникам Білгородщини, не підняти би цю тему?

Те саме можна зажадати на деяких інших напрямках. Білорусь, як учасниця нападу на Україну, теж могла би посунутися - бо ми хочемо жити. Бо наші люди в Чернігові та на Волині в цій ситуації мають тепер більше прав на безпеку, ніж агресори.

Тож за такою ж аналогією, як росія отримала Кенігсберг - наші бажання цілком могли би бути закономірними? Треба включити це питання до порядку денного разом з репараціями від лапотних".