"Чотири години ми вели бій у повному оточенні": Військовий з позивним "Повстанець" пригадав, як дали відсіч окупантам на Київщині

Володимир Коротя на позивний “Повстанець” на початку повномасштабного вторгнення Росії очолив оборону Ірпеня та згуртував навколо себе добровольців, які дали відсіч російським окупантам на Київщині. В ексклюзивному інтерв’ю для TSN.UA він розповів, як на початку березня захисники зайшли в Бучу. Далі - ворзельське коло, де чотири години вели бій у повному оточенні, передають Патріоти України.

За його словами, військові почали планувати штурмові і наступальні дії, переходити від оборони до нав'язування свого бою противнику.

“Якщо в перші дні ми починаємо діяти за так званою англійською системою розвідки, коли вибудовуємо свої бойові порядки у зручному для нас місці, незважаючи на кількість і перевагу ворога, для того, щоб максимально затягнути його в вогневий мішок і надати максимального ураження. То приблизно з 1 березня ми починаємо переходити до планування штурмових наступальних дій”, — розповів Володимир Коротя.

Основним завданням було перерізати логістичні шляхи, каже військовий. 3 березня о сьомій ранку вони вирушили в напрямку Бучі, щоб повністю звільнити її від ворога.

“Виглядало це приблизно наступним чином. Друзі мої з ТРО “Азов” зателефонували мені і спитали, скільки я готовий дати людей. Я кажу 70. Вони кажуть “окей”, завтра о восьмій ранку до тебе прибуває так само наших 70 людей. Приймайте загальну оборону, починайте організовувати штурмові дії. Під це все підключається Головне управління розвідки, яке дає загальну якусь агентурну мережу, спостереження і 20-30 своїх бійців. Також, оскільки з нами воювали десантники 80-ї бригади, то вони теж дають до 50 людей”, — розповів Володимир Коротя.

За його словами, спочатку військові “вичистили” від окупантів Лісову Бучу та закріпилися там“Потім на Блиставицю, також встановлення блокпоста з закріпленням. Ми думали, що вони будуть з аеропорту наступати, а виявилося, що вони наступали з боку Бородянки… П’ять командирів нас було в цій операції. Загальне управління боєм було моє. Але я не скажу, що якийсь загальнодержавний фактор в цьому не працював. Нами було визначено два завдання. Перше — взяття під контроль адмінбудівлі “Мансервісу”, тому що це була така висока будівля, і закріплення на самому колі на вулиці Курортній, яка виходить з Ворзеля”, — каже Володимир Коротя.

Коли українські захисники зайшли на ворзельське коло, росіяни оточили їх з п’яти сторін механізованими засобами, пригадує військовий. Тоді, за його словами, довелося викликати вогонь своєї артилерії на себе.

“І чотири години ми вели бій в повному оточенні. Для того, щоб вийти у нас залишався один фактор — ми викликали вогонь своєї артилерії на себе, щоб закінчити цю місію скажімо так. В тому бою було шість наших механізованих засоби. Противником було знищено чотири. А ми противнику знищили дев’ять, у тому числі спалили танк. Артилерія летіла на нас, і ми між вибухами перебігали в інші будівлі, укриття, проводилася евакуація. Я був старшим групи евакуації. На самому колі я не керував боєм”, — розповів військовий.

За його словами, у тому бою загинуло багато українських захисників. Евакуація відбувалася наступним чином: один БТР виїжджав і приймав на себе вогонь, а інший вивозив загиблих і поранених.

“Чотири рази ми проводили евакуацію. Коли скінчились всі механізовані засоби, один “Козак” лишився. Було ще два мікроавтобуси, і на “Козаку” ми прикривали їх вогнем. Вони були як решето. Коли доїхали до Villa San Marino (готель у Ворзелі — ред.), ми сказали, що в першу чергу вантажимо загиблих. А всім пораненим сказали, що будемо виходити з боєм. Вони були повантажені поверх загиблих зі зброєю в руках. Виїжджали ті автобуси, потім десь шість БМД-2 почали розстрілювати наш “Козак”, ми здійснили маневр вихід із бою, “Козак” перевернувся. У мене було з однієї сторони три ребра поломаних і з іншої два. І я приймаю рішення, що ми виводимо все ж таки всі 22 людини…” — розповів Володимир Коротя.

Після цього захисники брали участь у зачистці міста у групах по 50 людей. За словами військового, для цього вигадали перекривати вулиці бетонними міксерами.

“Ми брали три міксера, ставили їх за 500 метрів перед своїми позиціями, третій міксер ставили перед ними. Нам це давало збільшення нашої вогневої дистанції на 500 метрів, а ворогу зменшення дистанції. Вночі ми їх переганяли, і таким чином нами було чотири вулиці заблоковано. Ми їх зажимали в кут і виганяли”, — каже Володимир Коротя.