"Давали 30 секунд, щоб з’їсти кип’яток, били": Захисник Маріуполя з позивним "Таксист" розповів про знущання в ворожому полоні

Український захисник Сергій з позивним "Таксист", який обороняв Маріуполь, провів півтора місяці у російському полоні. Умови утримання там були жахливі, а окупанти знущалися з українських захисників. Про це він розповів в інтерв’ю "Радіо Свобода". У переддень масштабного вторгнення Росії в Україну, 23 лютого, Сергій розумів, що велика війна неминуча, передають Патріоти України.

Він служив у підрозділі, який перебував на північно-західному напрямку. 17 березня під час виконання бойового завдання "Таксист" був поранений."З першої миті поранення я вже не бачив, лише трішки лівим оком. Холодно, крові багато, руки, живіт, плече. Було таке відчуття, що мені очі піском засипало. Просив, щоб хлопці промили але це нічого не полегшило. Зрозумів, що кисть руки була гола до передпліччя. Евакуювали мене на металургійний комбінат "Ілліча". Там один із у бункерів слугував госпіталем. Мене прооперували. До тями вже прийшов після наркозу і зрозумів, що все з рукою печально", ‒ розповів Сергій.

Вночі разом з іншими пораненими Сергія перевезли на завод "Азовсталь" у медичний бункер. Там він провів півтора місяці. Весь цей час окупанти безжально бомбардували територію легендарного комбінату.

"Таксист" вийшов із "Азовсталі" у першій групі військових, 16 травня. Вже коли їх привезли автобусом, дізнався, що потрапив у табір у тимчасово окупованому селищі Оленівка Донецької області.

Окупанти обіцяли, що поранених розвезуть по лікарнях, але насправді привезли у тюрму. Військовополонені ходили в їдальню, там окупанти з них знущалися.

"Це було знущання, тому що їжа була дуже гаряча, давали 30 секунд, щоб з’їсти кип’яток. Дві-три ложки ‒ і все. Скибочку хліба розміром пальця. Встав і взяв хліб, вишикувались, руки за спину і бігом. Били хлопців. Добре, що я майже не бачив того всього знущання через відсутність зору. До поранених ще так ставлення, тільки морально дуже сильно тиснули: що ніхто нас не обміняє, ніяких обмінів не буде, що всі про нас забули", – розповів Сергій.

Він був в Оленівці 10 днів, а потім важкопоранених перевезли в лікарню у Донецьку. Але там не було ніякої медичної допомоги, перебинтовували раз на чотири дні тим самим бинтом , у крові і бруді. Із палати виходити забороняли. Харчування там було не лікарняне.

"Чортзна-що, порції маленькі, але вже не поспішали їсти: 100 грамів води і картоплинка в кращому випадку. З водою взагалі великі проблеми: у палаті 7 людей і півтора літри води на добу, як хочете, так і діліть. Яке мило?! У них нічого в самих немає, ніякої гігієни, ні засобів не давали. Питну воду якусь давали, то у мене такий клаптик маленький, вирвав з чогось, не пам’ятаю, то воду пив і цим клаптиком тканини трішки знімав зубний наліт. Тією ж водою хоч очі і шию протирав. Нікому такого не побажаю, не уявляв, що таке може бути", - зазначив український захисник.

З полону Сергій повернувся 29 червня. За півтора місяці в російському полоні він схуднув на 30 кілограмів. Дружина Ольга при зустрічі не впізнала чоловіка.