"Для країни-агресора це катастрофа". Юсов - про те, як у Росії зреагували на втечу пілота Кузьмінова та що про спецоперацію кажуть на Заході

Підсумком спецоперації "Синиця" стало не тільки заволодіння справним російським гелікоптером Мі-8, а й усвідомлення того, що у збройних силах РФ є такі офіцери, як пілот Максим Кузьмінов. На пресконференції 5 вересня льотчик відверто розповів про обстановку в армії агресора та про свої мотиви допомагати Силам оборони України в боротьбі з окупантами, передають Патріоти України.

Представник Головного управління розвідки Міноборони України Андрій Юсов в ексклюзивному інтерв'ю кореспонденткам NV Олені Жилун та Сабіні Пухкій висловив упевненість, що людей, що думають як Кузьмінов, в армії ворога вистачає. Він запевнив, що стимулювання російських пілотів здаватися й далі залишається завданням його відомства,.

— Коли зустріли Максима, яким було ваше перше враження?

— Я до цього бачив полонених російських пілотів, і він якісно відрізняється. Він представник іншого покоління. І, вочевидь, з нормальної родини, де, в принципі, критичне мислення присутнє. Тобто він не зазомбований, відповідає нешаблонно. Я підозрюю, що там є ще такі. І, зрештою, дуже важливо показати, що вибір є. Тобто, історія про те, що «я маленький человек, я ничего не решаю» — це теж вибір. Людина просто свідомо його для себе робить.

Якщо ти не хочеш бути воєнним злочинцем, якщо ти не хочеш бути вбивцею, якщо ти не хочеш легалізувати весь той треш, якщо твою державу захопила диктатура, в тебе є вибір.

— Як виявилося, Максим слухає українські пісні. Ви про це знали?

— Так, це один з яскравих моментів. Це дуже добре. Українська культура популярна у всьому світі на різних широтах, в тому числі і на території держави-агресора. Ми пам’ятаємо, як у 1990−2000-х Вєрка Сердючка, Океан Ельзи, Воплі Відоплясова на Росії були дуже популярні. Але потім прийшов морок.

А зараз нова хвиля. Справді, Skofka, Kalush зі Стефанією — це музика, яка не просто подобається і надихає, але ще й звільняє і робить розум яснішим, чеснішим. Слухайте, добрі люди, по всьому світу. І запоребриком особливо — слухайте.

— Який резонанс у Росії спричинила операція Синиця?

— Після цієї операції на території держави-агресора, звичайно, для цілої низки служб і окремих посадовців настала катастрофа. І вже відповідні кадрові рішення частково втілені: дехто усунутий від виконання своїх обов’язків. Мова йде в тому числі про спецслужби Російської Федерації.

Уявіть собі, крейсер Москва потонув разом з екіпажем. Це дуже погано. Але якщо ти диктатор, то ти можеш зробити вигляд, що екіпаж безвісти зник, нікому нічого не говорити, удати, що не було ніякого крейсера Москва. А якщо би крейсер Москва перейшов разом з усім екіпажем та боєкомплектом на бік України? Правда, ефект був би інший трошки?

Ось зараз це такий крейсер Москва, який не потонув, а став на бік України. В принципі, це один з нищівних ударів по всій концепції пропаганди — і проти [зображення] України як нацистської держави, і проти того, що там всі в єдиному пориві за Путіна і підтримують так звану СВО, і так далі. Після подібних речей частину ФСБ трусить дуже сильно, а [пропагандисти] Скабєєва з Соловйовим мають просто застрелитися. Тобто, як би вони не старалися всі ці роки промивати мізки, все одно залишаються відповідальні люди з критичним мисленням, які не готові ставати воєнними злочинцями.

— Як у Москві будуть виправдовуватися?

— Думаю, тупо і банально, як завжди. Тобто ми почуємо про бойових комарів, про американців, про вірус, про масонів, про шалені західні гроші, про що завгодно. Якщо вже вони вийшли на high-level ідіотизму пропаганди і брехні, то зупинятися точно не будуть в даному випадку. Гадаю, нам розкажуть про вживлені чіпи, ще якісь речі. Можемо пофантазувати разом.

— Яка реакція світу на цю операцію?

— Насамперед від розвідспільноти країн-членів НАТО, наших партнерів і союзників, звичайно, є дуже високі оцінки і намагання дізнатися деталі для того, щоб перейняти досвід. Тому що в новітній історії таких випадків дуже небагато. Знову ж таки, мова йде про повномасштабне вторгнення, про дві ворогуючі держави і системи на максимально різних ідеологічних полюсах. Звичайно, це важливо. І для наших партнерів це також показник рівня роботи українського сектору безпеки й оборони, спецслужб, Головного управління розвідки. У черговий раз було позитивне здивування: вау, круто, ще й так можуть!

— Чи консультувалися ви з іноземними військовими?

— Є керівник операції. Він колись розповість значно більше. Але я переконаний, що, хоча досвід точно вивчався, але в даній ситуації це абсолютно українська операція. Об'єктивно: Україна сьогодні має настільки колосальний досвід протидії як Росії конкретно, так і в цілому ворожим спецслужбам, якого в Європі сьогодні точно ні в кого немає. На жаль, маємо такий досвід, тому що це не від доброго життя.

— Як українцям ставитися до росіян, які стали на бік України?

— Я тут можу від себе більше сказати. Так, звичайно, природне емоційне бажання — бачити всіх росіян десь під землею. Але ми повинні розуміти, що життя складніше. Був [Борис] Нємцов, якого вбили, власне, за те, що він говорив правду про путінську війну проти України на Донбасі. Була [Валерія] Новодворська, і можна багато інших прикладів наводити. Тобто навіть в умовах диктатури і промитих мізків є люди, які знаходять в собі сміливість виступати проти. І не просто виступати проти, а й щось робити для цього.

Нагадаю, що в лавах Сил оборони допомагають боротися з окупантами також нинішні або колишні громадяни Російської Федерації. Це й Легіон Свобода Росії, це РДК. І що ж нам з ними тепер робити? Це люди, які проливають кров і гинуть в тому числі за Україну у війні проти путінської Росії.

Тому ми не повинні дати себе засліпити, але так, маємо продовжувати ненавидіти Росію, Путіна, путінський режим, сучасне російське суспільство, яке в масі своїй все одно підтримує геноцид і геноцидну війну проти українців. Та це не означає, що немає виключень. Вони є. Ще раз: Кузьмінов не перший громадянин РФ, який зробив для себе свідомий вибір. Є люди, які зі зброєю в руках воюють проти путінської Росії. Частина з них хоче залишитися в Україні, частина розглядає варіанти, щоб поїхати кудись далі. Але частина воює за майбутнє іншої Росії, за демократичну, вільну Росію.

Не знаю, чи буде Росія колись демократичною і вільною. Це я особисту думку висловлюю. Але те, що є люди, які готові за це боротися, залишає, напевно, шанс та надію.

— Чи збільшилася кількість охочих здатися серед російських військових?

— Після будь-яких подібних випадків йде стрибок звернень на гарячу лінію проєкту Хочу жить щодо здавання в полон російських військових. Я переконаний, що після публічної появи та пресконференції пілота Максима таких звернень буде значно більше.

— А чи побільшає після цього охочих здатися саме серед російських пілотів?

— Це, скажімо так, не розмірковування — це завдання. Таких пілотів має ставати більше. Росія стратегічно програє. Якісні, навчені, мотивовані пілоти там закінчуються.

Ось що ми зараз бачимо: Максим — це людина, якій 28 років, і один із головних його мотивів — нерозуміння взагалі, а чому він має воювати, чому він має завдавати шкоду державі, яка нічого поганого не зробила його країні, його народу. І, безумовно, такі питання будуть ставити все більше й більше людей.

Кузьмінов (у чорній футболці) на пресконференцї в Києві / Фото: Головне управління розвідки Міністерства оборони України / Facebook

— Як вивозили з Росії родину Максима?

— Наразі не можна розкривати деталі. Тому що і характер спілкування, і деталі евакуації родини — це працюючі інструменти, які ще будуть використані для майбутніх операцій.

— Що означає ця операція для України?

— Чи буде помста? Буде ще один ракетний удар? Я не думаю, що це новина. А для нас — це справді показник того, що за Україною правда, що Україна є історією успіху. У перемогу України вірять не тільки українці, що природньо, не тільки наші партнери у вільному світі, а навіть і на території РФ. На боці агресора, вбивць і воєнних злочинців є люди, які точно не хочуть такими бути. І таких людей буде ставати більше. Ось прості висновки, які можна зробити з цієї операції.