"​Довкола заяви Ігоря Волобуєва, віцепрезидента "Газпромбанку", котрий приїхав до Києва воювати за Україну, вже розгорнули хайпи, хто тільки міг", - Голобуцький

"Волобуєв не «приїхав» до України. Він «повернувся» додому. Він – українець (так, і етнічний, а не тільки за місцем народження). Народився і 18 років мешкав в Охтирці. І цей факт розвертає ситуацію на 180 градусів.

Бо з отакими вихідними даними Ігор Волобуєв – в жоден спосіб не «хороший русскій». От взагалі ніяк. Він – українець, що розкаявся і повернувся врешті до свого коріння, до своєї землі. Повернувся в тяжкий час – щоб вбивати росіян за нас, за свого батька, за родичів і друзів. І це – "рішення належне і боговгодне".

Тому в нашій принциповій позиції давайте ґрунтуватись на найважливішому. Українці – свої. Росіяни – чужі й ворожі. Це – базис і основа для визначення нашого ставлення.

Українець став колаборантом? Засуджуємо громадою, відправляємо до суду, караємо згідно з законом. Українець (з яким завгодно паспортом - російським, українським чи ще якимось) пішов воювати за росію і проти нас? Військовий злочинець, так само проводимо через всі процедури. Вбили? Ну, так сталось. Українець повернувся з росії, з Молдови, з Канади, звідки завгодно ще, щоб воювати за нас, підтримати нас проти ворога? Молодець, брате – освоюй державну мову і долучайся до роботи (відповідна підготовча робота наших спецслужб – це за умовчанням).

Тобто, у випадку з українцями є широкий спектр можливих наших рішень залежно від його/її дій. Бо це українець, свій апріорі («хороший свій» чи «поганий свій» – от це вже диктує конкретні наші рішення і його долю).

"Русскій" – ворог, що б він не робив. «Хороший русскій», поганий – всі колективно йдуть за «русскім воєнним корабльом». Найм'якше - їх можна депортувати (якщо вони в Європі). Але в будь-якому випадку вони – вороги, чужі, і ставлення до них відповідне. Жодної поблажливості, розуміння, співчуття, жодного дозволу приєднатись – тим більше (нам ще їх за спиною зі зброєю бракувало!).

Як максимум, якщо це активісти національних самостійницьких рухів Ідель-Уралу, - співпраця і ресурсна підтримка (разом з нашими союзниками) їхніх зусиль з демонтажу росії як державного утворення. Бо це нам треба, та й всьому світу теж. Але в цьому випадку вони – вже не «русскіє», а ерзя, мокша, калмики, буряти, татари, якути...

Але це, звісно, в жоден спосіб не скасовує того, що наш майбутній «Моссад» знайде кожного військового злочинця, навіть якщо це бурят чи калмик котрий. Бо злочинці – окремо, демонтаж росії – окремо.

Але загалом вододіл проходить саме тут: не за паспортом, а за суттю. Українець – розбиратимемось. «Русскій» – нах одразу".