Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Чернігів перше українське місто, яке стало на шляху російських окупантів. Воно в оточенні, але не здається. Тут немає води, світла, тепла, частина жителів міста боїться залишати підвали. Чернігів жорстоко бомблять, на нього скидають заборонені бомби, російські терористи підло обстрілюють мешканців, які стоять у чергах за водою чи хлібом. Щодня тут гинуть десятки людей. Проте мешканці та захисники Чернігова не здаються. Докладніше про це читайте у матеріалі, який Патріоти України пропонують вашій увазі.
У Чернігові 16 березня російські терористи обстріляли людей, котрі стояли в чергу за хлібом. Загинуло 14 людей. Серед них виявився і 67-річний американець Джиммі Хілл.
Джиммі приїхав до Чернігова наприкінці грудня минулого року до своєї подруги Ірини як волонтер. Жінка страждає від серйозного захворювання. Джиммі дуже хотів вилікувати її, продовжити їй життя, він шукав потрібні ліки. Проте війна застала його з Іриною та її мамою в обласній лікарні.
Джиммі на своїй сторінці у Facebook часто писав про те, що відбувається у Чернігові. Про будні лікарні, про те, чим їх годують. Про те, що росіяни обстрілюють місто ракетами та касетними бомбами. Про те, що у Чернігові є проблеми з продуктами, світлом, зв'язком, і багато людей перебувають у депресії.
"Останні дві ночі ракетні нічні обстріли були меншими. Люди змогли поспати. У нас є їжа. Учора я пішов на ринок і купив продуктів для кухонного персоналу: капусти, часнику, моркви та цибулі. Вони можуть додати це до їжі, яку дають нам – до проса тричі на день і супу. Я люблю просо.
Стрілянина почалася близько 2 годин тому. Ми хотіли б спробувати вирватись звідси. Ми сподіваємось на припинення вогню та зелений коридор. Було б шкода пройти весь цей шлях і після довгих років очікування ліків, які зупинять прогресування її хвороби, повернутися додому з порожніми руками. Нам потрібен ритуксімаб чи щось подібне. Без нього Іра довго не протягне. Невдача у цьому світі падає на всю Україну і тепер на людей. У цьому ніхто не винен, крім психів у Кремлі, особливо однієї людини. Його жалюгідне існування – нещастя для всіх. З усіх мільйонів сперматозоїдів його батька, щоб знайти яйцеклітину його матері, він зробив це. Чи були презервативи доступні в Росії 69 років тому?" – написав Джиммі.
Він дуже сподівався на зелений коридор, який дозволить їм вирватися з цього пекла, виїхати та продовжити лікування Ірини. "Російське вторгнення багато в чому — трагічний жарт. У них у принципі лише одна стратегія –бомба, бомба, бомба... Через український опір і жахливе планування і некомпетентність російських військових інакше не можуть. Путін посадив себе в інформаційний вакуум і буде приймати інформацію тільки від тих, хто говорить йому тільки те, що він хотів і хоче почути. Це називається групове мислення. Адвоката диявола НЕ було. Це явно спрацювало на користь України. Путін тепер знає, що йому не перемогти. Він не може окупувати Україну, крім тієї частини, яку він уже окупував. Якщо Україна зможе отримати більше летальної зброї від Заходу, то Путіна можуть вигнати, але доведеться йому щось дати... це буде між Путіним та Зеленським", – писав своїм друзям Джиммі.
Також Джиммі давав посилання на публікації про те, що у Чернігові російські окупанти застосували так звані термобаричні бомби. Їх заборонено застосовувати проти цивільного населення.
Киянин Денис Дніпровський був знайомий із Джиммі понад 10 років. "Ми з ним познайомилися в 2010 році. Я тоді перейшов в IT, мені потрібна була англійська і я пішов вивчати мову в школу Speak up. Джиммі вів там розмовні клуби. Ми з ним потоваришували. Він був психологом і психіатром, працював в Америці з людьми у в'язницях.Тут він теж вів психологічні відкриті семінари. Він довго жив в Україні, у Києві. Пам'ятаю, що його іноді обманювали у нас. Могли виселити, викинути речі на сходову клітку, ми тоді йому допомагали. Коли не було приміщення, на навчання ми приходили до нього додому на Печерськ, там я й познайомився зі своєю майбутньою дружиною. Він був дуже доброю, світлою людиною.
Та жінка з Чернігова була його другом, він називав її "френдом". Я знаю, що він повернувся до Штатів, ми не бачилися з ним, але я читав його пости. І раптом побачив повідомлення, що він загинув. Я був шокований цим, дуже засмутився. Мабуть, він не міг виїхати без Ірини, лишився тут і ось загинув", – каже Денис.
Закидають забороненими бомбами
Ситуація у Чернігові залишається напруженою. Це місто виявилося першим на шляху російських окупантів, які рушили в Україну з Білорусі. Терористи бомбили його майже з першого дня, зруйновано багато будинків. Бомбардуванню піддаються житлові квартали, де живуть мирні люди.
Окупанти скидають на місто заборонені некеровані авіаційні бомби типу ФАБ-500. Такі снаряди здатні пробивати фортифікаційні укріплення, що вже говорити про звичайні будинки.
Також, російські загарбники захопили село Іванівка, що за 15 км від Чернігова і відомо, що там вони грабують будинки, вбивають людей.
За цей час у Чернігові бомбами пошкоджено кілька лікарень, шкіл, дитячих садків, зруйновано багатоквартирні житлові будинки, приватні будинки. Під удар потрапила будівля університету "Чернігівська політехніка". Згорів гіпермаркет Епіцентр.
Лише за три тижні війни у невеликому Чернігові загинули 200 мешканців, і ця цифра продовжує зростати. У місті немає води, світла, тепла, зникає зв'язок. Важко доставляти продукти та ліки. Чернігів практично оточений, ворог не дає зеленого коридору. Тож мешканці міста можуть вибратися звідси лише маленькими групками.
Проблеми із похованнями
Волонтер Максим Богомаз розповідає, що найважче тим, хто опинився поряд із лінією фронту. "Ті, хто живе там, на відстані 1-1,5 км від лінії, то їм складно. Туди і їжу доставляти важко. Обстановка у місті зараз, якщо брати за шкалою від 1 до 5, то це буде цифра 3. Але місто бомбять ночами. А також практично щодня ці російські гниди обстрілюють черги людей. Люди гинуть. Також вони застосовують і заборонену зброю", – розповідає Богомаз.
"Частина людей на ніч спускається в укриття, побоюючись бомб. Частина залишається вдома. На жаль, люди гинуть. Магазини зараз працюють, не всі, звичайно. Продукти купити можна, але є черги. Тим, хто не може дійти до магазину, ми привозимо допомогу. Трапляються випадки, коли мені дзвонять люди, кажуть, що вони з Росії. І просять з'їздити до їхньої літньої родички, подивитися, як вона там. Я не відмовляю. У них стереотипи ламаються, українці їдуть допомогти їхнім рідним. Але я думаю,що та бабуся живе тут, і вона теж українка, тож їй потрібно допомагати", – каже Богомаз.
За словами мера Чернігова Владислава Отрошенка, за день тут помирають до 40 людей. Причому більшість просто не витримує війни і важкої обстановки, тому вмирають від серцевих нападів, хронічних хвороб. Тут, як і в Маріуполі, виникла проблема із похованнями померлих та загиблих. У районі цвинтаря точаться бої. Місто використовує місце на закритому цвинтарі. Оскільки його мало, то ховають людей у звичайних дерев'яних трунах, які укладають у довгі траншеї.
Мер обіцяє, що після закінчення війни людей перепоховають.
Головним завданням російських окупантів на осінньо-зимовий період є вихід на кордони Донецької та Луганської областей. А стратегічна мета - повний контроль території України. Про це заявив заступник керівника ГУР Міноборони України Вадим Скібіцький на ...
Міністерство внутрішніх справ Росії відсьогодні починає позбавляти статусу громадянина РФ осіб, які отримали російське громадянство, але не пройшли процедури військової присяги. Про це повідомляє пропагандистське видання ТАСС, передають Патріоти Україн...
