Приєднуйтесь
Приєднуйтесь
Питання отримання Україною сучасних західних винищувачів ще поки залишається, хоч і на рівні офіційних, але лише розмов. Водночас, як повідомив начальник штабу повітряних сил США Чарльз Браун, для ЗСУ розглядається можливість передачі не тільки американських літаків, але і європейських винищувачів, передають Патріоти України.
По кожному варіанту, а мова йде про: важкий F-15, сухопутну версію палубного F/A-18, легкий F-16, французький Rafale, шведський JAS 39 Gripen,
Eurofighter Typhoon - а саме така повна назва літака, назвати машиною з легкою долею неможливо. Цей багатофункціональний винищувач 4+ покоління народжувався з 70-х років у ідеї створення єдиного літака, створеного спільними зусиллями основних європейських країн-членів НАТО: Великобританією, Францією, Іспанією, Італією та Німеччиною.
Але чим більше держав намагаються домовитись, тим складніше реалізувати бодай щось. В результаті з проекту вийшла Франція, яка розробила свій Rafale, а розробка Eurofighter постійно страждала від браку коштів, зміни планів, ледь не закрилась через бажання Німеччини зекономити кошти на фоні наміру інших країн перерозподілити тягар фінансування, який ще на рівні прототипу потягнув на 180 млн фунтів.
До цього додавалась бажання урядів зосередити виробництво основних компонентів літака саме у себе, а також судових тяжб між розробниками з різних країн. Для розуміння, навіть назва Typhoon стала предметом запеклих суперечок, бо німці вбачали у цьому натяк на британський винищувач Другої світової. Але після пропозиції назвати літак Spitfire II, взагалі на честь літака-символу перемоги Великої Британії, питання знялось.
В результаті лише у 1994 році Eurofighter здійснив свій перший політ, а реальне замовлення він отримав лише наприкінці 1997 року. Але навіть це замовлення так і не було виконано повністю. Наприклад, Велика Британія замовила 232 літаки, а реально закупила 160, Італія 121 - 96 одиниць. І це аж ні як не компенсувалось легким перевиконанням планів Німеччиною - 180 замовлених 181 отриманих, а також Іспанією - 87 - 93 отриманих винищувачі.
Не став Eurofighter і бестселером на зовнішньому ринку, у Європі 15 літаків замовила лише Австрія. Водночас Eurofighter приглянувся на Близькому Сході: Кувейт, Оман, Саудівська Аравія та Катар замовили загалом 136 літаків.
Певний "шлейф" суперечок, який тягнувся за розробкою, створили навколо Eurofighter, певною мірою, не зовсім позитивне амплуа. Хоча насправді літак відрізняється доволі непоганими характеристиками. Особливо після завершення у 2014 році програми додавання ракет від MBDA. Після чого, як було заявлено виробниками, що нарешті літак досягнув повних спроможностей у знищенні повітряних та наземних цілей.
Водночас льотні характеристики літака теж доволі високі. При максимальній злітній вазі у 23,5 тонни маса озброєння на 13 точках підвіски становить 9 тонн. Швидкопідйомність на рівні 315 м/с та аеродинамічна схема "качка" роблять його доволі маневреним у ближньому бою. Більш ніж якісні швидкісні показники: максимальна швидкість 2,25 Маха, можливість безфорсажного надзвукового польоту - 1,5 Маха.
Відносно слабке місце літака - радар Captor, створений за технологіями вже минулого покоління. Лише у 2014 році для Eurofighter була створена РЛС з синтезованою апертурою з характеристиками, які дійсно дозволяють назвати її сучасною. Зокрема декларується її можливість виявити малопомітний стелс-винищувач F-35 на дальності у 60 км, а максимальна дальність виявлення звичайних цілей - до 280 км.
До речі літак має і пасивний тепловий сенсор, який дозволяє виявляти та обстрілювати повітряні цілі без вмикання радара. Також літак повністю інтегрований у загальну систему обміну інформацією і може запускати ракети по цілях, які навіть сам не бачить. Варто додати й те, що у при створенні літака окрему увагу було приділено його помітності на радарах, що звісно не робить його стелс-винищувачем, але точно не таким помітним, як деякі інші літаки 4 покоління.
Паралельно у кожній країні-розробниці йдуть роботи з подальших модернізацій. Зокрема, роботи зі встановлення конформних паливних баків, двигуна зі змінним вектором тяги та навіть доопрацювання планера.
Але кожне оновлення літака, особливо на фоні малого темпу виробництва, збільшує його цінник. У 2007 році німецькі Люфтваффе оцінили загальну вартість літака, запчастин та навчання у 120 млн євро. А на рівні 2022 року ціна одного Eurofighter буде значно більшою, як через інфляцію, так і через постійні оновлення машини та додаванням до неї нових систем. Більше того, через вартість оновлень далеко не всі випущені літаки проходять модернізацію до сучасних версій.
А без цих оновлень боєздатність літака різко зменшується. Зокрема Австрія ще у 2017 році прийняла рішення відмовитись від Eurofighter до 2023 року, через високу вартість експлуатації та надвисокої ціни модернізації.
За підрахунками австрійських військових ціна підтримки боєздатності 15 літаків Eurofighter протягом 30 років буде коштувати 4,4-5,1 млрд доларів, враховуючи ремонти, модернізації та обслуговування. До речі вартість льотної години цього літака є найбільш спекулятивною темою. Поки одні джерела заявляють про показник у 8,2 тисячі доларів за одну годину, інші вказують 18 тисяч.
Балістична ракета середньої дальності "Орешник", якою РФ 21 листопада атакувала Дніпро, була створена "підступними" порушниками Договору про ліквідацію ракет середньої і малої дальності від 1987 року. Про це пише Forbes, передають Патріоти України. Жур...
За 1000 днів конфлікту Повітряно-космічні сили Росії, незважаючи на технологічну та чисельну перевагу, не змогли домогтися переваги в повітрі над Україною, передають Патріоти України з посиланням на Міністерство оборони Великобританії у X (Twitter). "О...
