ФСБ не дозволила виїхати на батьківщину: У Москві наклав на себе руки український математик

У Москві наклав на себе руки український математик Костянтин Ольмезов. Перебуваючи у столиці держави-агресора, він публічно виступав проти розв'язаної Росією війни з Україною. Причиною самогубства стало те, що ФСБ РФ не дозволило математику виїхати з ворожої держави на батьківщину, яка стала жертвою російської агресії. Про те, що Ольмезов звів рахунки з життям, 20 березня повідомили його друзі, адвокат Дмитро Захопов та журналіст Олександр Черних. Український математик, котрий також писав вірші, залишив передсмертний лист на своєму телеграм-каналі, передають Патріоти України.

У ньому він описав, що відбувалося з ним впродовж останніх днів життя. І чому талановитий уродженець Донецька не побачив для себе іншого виходу, крім як із цього життя піти.

"26 лютого я спробував залишити територію Росії. Це був вчинок частково дурний, але лише тією мірою, в якій він був непродуманим. Я про нього не жалкую, а шкодую лише про те, що не зробив цього 23-го, коли на те були всі причини: я їхав захищати свою країну, захищати від того, хто хотів її забрати, захищати свого президента, якого я сам вибрав, відчуваючи в цьому обов'язок той самий, який відчуває начальник, захищаючи свого підлеглого. у першому турі я голосував не за Зеленського. І у 2023 голосував би не за нього. Але, як би він не був мені неприємний, для мене важлива свобода вибору та свобода бути відповідальним за обране, відповідальним аж до повного переживання наслідків", - написав математик.

Проте виїхати з Росії, куди він переїхав у 2018 році, щоб займатися адитивною комбінаторикою (цю науку в Україні взагалі не вивчають), йому не дозволили. "Під час посадки на автобус мене заарештували. Виною тому, думаю, моя погана мова і одна людина, з якою я зопалу поділився своїми планами. Будучи заарештованим, я вважав, що свобода моя відібрана назавжди, і прямо сказав в обличчя ФСБ все, що думаю Це було нерозумно, але не могло бути інакше... Це було останнє, чим я міг їх ударити, і я бив щосили... Мене навіть потішило те, наскільки безпорадно вони намагалися відповідати мені, наскільки невитончено вони повторювали грубі штампи пропаганди з обличчям абсолютно безневинним", - писав Ольмезов у своєму останньому листі.

Він зізнався, що, перебуваючи в камері, зробив близько 10 спроб покінчити життя самогубством, використовуючи для цього різні способи. "Несвобода для мене гірша за смерть. Все життя я прагнув мати свободу вибору в усьому - в їжі, в професії, в місці проживання, в тому, яким милом мити руки і за яку партію голосувати ... Є лише два способи боротьби з несвободою - витіснення і неприйняття. Витиснення - це якщо ви все життя вільно вибираєте, як жити, а потім вас замикають і ви починаєте вибирати, яку книжку читати, поки вас замкнули. Я вмію боротися з несвободою лише неприйняттям, відмовою від перебування в самій ситуації несвободи – якщо мені заважають вибирати, як і де жити, я вважаю за краще просто не жити", - спробував пояснити Ольмезов.

Він наголосив, що цілком чітко бачить, хто у російсько-українській війні агресор, а хто – жертва. "Мені боляче за кожну сторону у цій війні, але я бачу на власні очі, хто захищає свою землю, а хто захоплює чужу. Я бачу на власні очі, хто захищає право на відповідальність за власне життя, а – хто виправдання власної деградації", - написав математик .

Ольмезов наголосив: жити в країні, де брехня, агресія, жорстокість, зрада та лицемірство зведені до рангу державної політики, жити він не міг. А виїхати йому не дозволили. "Коли в ХХІ столітті армія посеред ночі нападає на зовсім чужу країну, яка не становить для неї жодної небезпеки. І кожен солдат розуміє, що робить, і робить вигляд, що не розуміє. Коли міністр цієї країни каже "ми не нападали", а журналісти це транслюють, і кожен журналіст розуміє, що це брехня, і робить вигляд, що не розуміє. Коли мільйони людей спостерігають за цим і розуміють, що на їхній совісті та історії опиниться те, що відбувається, і вдають, що вони ні до чого. Коли чорне називають білим, а м'яке - гірким, і не змовницьким шепотінням, і без підморгування, а ніби від себе....Коли сила знову претендує стати головним джерелом правди, а зрада і лицемірство - головним джерелом спокою, у мене геть-чисто щезає надія на інший шлях людства", - підкреслив українець.

Він заявив, що перед смертю шкодує лише одне: що не поїхав раніше. "Мені частково соромно перед українськими друзями. Повірте, я ніколи не бажав і не робив поганого Україні і завжди тримав на думці готовність поїхати, якщо раптом почнеться те, що почалося зараз. На жаль, у мене просто не вийшло, я просто недостатньо вміло підійшов до цієї справи... У мене була наївна впевненість, що юридична делікатність у поводженні з українцями передбачає можливість вирватися в якийсь критичний момент. Боляче від кожного снаряда, що падає на вулиці Києва. Читаючи зведення, я уявляю собі, як виглядають ці вулиці, райони... Від першого дня до останнього я був усією душею з вами, хоча зрозуміло, що нікого цим не врятував", - написав Ольмезов.

Свій прощальний лист український математик з душею поета закінчив віршем, у якому вихлюпнув увесь біль від того, що зробила Росія з його рідною країною.