"Глобальна шахівниця" світової політики: За дошкою США і Китай, Україна і Росія - фігури, - Олексій Голобуцький

"Важливі, але тільки фігури. Формування Китаєм міжнародної платформи «Друзі миру» на противагу коаліції «Рамштайн» стало контрастним маркером для суті глобальних процесів", - про це у Фейсбуці пише політолог Олексій Голобуцький, передають Патріоти України.

"З одного боку планетарної арени – Америка. В контексті російсько-української війни США тиснутимуть на нас задля прийняття необхідного їм рішення. В нас особливих варіантів, крім виконання настійливих рекомендацій союзників, нема. Ми повністю від них залежимо в питання оборони, перспектив повернення територій, правових міжнародних аспектів війни, санкційного тиску, прихистку наших біженців, супутникових розвідданих тощо.

А тепер Китай вирішив віддзеркалити дії Америки – і виступити гравцем з боку Росії, який диктуватиме Путіну, на що і коли погоджуватись в питанні припинення війни. Тим більше в Пекіна є всі можливості контролювати Путіна: джерело «паралельного імпорту», напрямки збуту основної кількості нафти й газу, взагалі функціонування підсанкційної економіки. І ресурси для ведення війни: шахеди, іранські ракети, північнокорейські ракети й снаряди на сьогодні становлять значну, а завтра становитимуть визначальну частку всієї застосовуваної проти нас зброї. Але Тегеран та Пхеньян – союзники Китаю, а не Росії, на Росії вони тільки заробляють, причому з дозволу Китаю і натурою. Сі достатньо дати відмашку на замороження поставок зброї – і «СВО» захлинеться без засобів ведення війни, бо власне виробництво і так невелике і неякісне, плюс санкції перекрили більшість шляхів постачання складників.

Читайте також: Що потрібно зробити Україні та Заходу для перемоги у війні: аналіз The Economist

Але аж такий прихильник миру Сі такої відмашки досі не дав (хоча витягує з Росії чимдалі більше сировини за безцінь). Бо Сі плювати на Росію і Україну. Вони його цікавлять тільки як аргументи в глобальному протистоянні зі США, способи збереження масштабів експорту.

Отже, коли в рамках мирних переговорів йтиметься про якісь поступки – це будуть не поступки України Росії чи Росії Україні. Це будуть поступки Китаю Америці чи Америки Китаєві. І саме цього пробує домогтись Пекін формуванням власної коаліції (навіть дубльованої: БРІКС + «Друзі миру»).

От тільки Білий дім, хто б не сидів в Овальному кабінеті, не зацікавлений розмінювати свої глобальні інтереси і стратегічні задачі на дрібне питання перспектив України. Якщо вже йтиметься про якийсь компроміс з Китаєм, то це має зачіпати дійсно вагомі для США речі.

Але загалом глобальна диспозиція напередодні виборів в США виглядає саме так: за нами – США і «Глобальний Захід» (з власними інтересами), за Росією – Китай і «Глобальний Південь» (так само з власними, а не російськими інтересами). Нас підштовхуватимуть до миру США, Росію – Китай. Шукаючи цим насправді власні глобальні компроміси.

Читайте також: План перемоги представлять українцям, але деякі деталі є закритими

Але не слід забувати, що зміни «на землі» (як-от Курщина) міняють набір карт в руках глобальних гравців. І впливають на актуальність і масштаб певних поступок – територіальних, політичних чи економічних.

Отже, знов все виходить на те, що доля України в руках ЗСУ (а також СБУ і ГУР МОУ та їхніх дронів більшого радіуса дії", - констатував політолог.