"Глибинний мотив": Чому Путін відмовився від "перемоги", яку запропонував Трамп, - Atlantic Council

Президент США Дональд Трамп, розчарований відсутністю прогресу в перемовинах з президентом Росії Володимиром Путіним, висунув новий ультиматум: Москва має 10 днів, щоб погодитися на припинення війни, інакше на неї чекають нові санкції. Чому ж, попри, здавалося б, вигідні умови, Путін відмовляється закінчувати війну і що насправді стоїть за його рішенням? Про це йдеться у статті Atlantic Council, передають Патріоти України.

10-денний ультиматум збоку Трампа означає кардинальну зміну підходу Білого дому: попередні пів року США шукали шлях до дипломатичного компромісу, пропонуючи Росії поступки та переконуючи Україну прийняти мир на умовах, вигідних Кремлю. Вашингтон був готовий погодитись на залишення окупованих територій під контролем Москви, виключення Києва з майбутнього НАТО та ослаблення санкційного тиску.

Трамп навіть, за чутками, розглядав можливість офіційного визнання анексії Криму. Адміністрація відмовилася від публічної критики Кремля і припинила підтримку міжнародних ініціатив із притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини.

Такі умови могли б легко мати вигляд дипломатичної перемоги Путіна. Проте він залишився байдужим. Попри заяви про «готовність до миру», Москва відверто затягувала перемовини, висуваючи неприйнятні вимоги — фактично, ліквідацію України як держави.

Чому Путін відхилив пропозицію Трампа?

Головна причина — переконання, що Росія виграє. Кремль бачить, що українські сили виснажуються, тоді як його війська повільно, але неухильно просуваються. У Путіна є підстави вважати, що час грає на його боці, а Захід не має рішучості змінити перебіг війни.

Крім того, допомога Україні з боку міжнародних партнерів надходить із запізненням і часто у скорочених обсягах. Це лише зміцнює впевненість російського диктатора, що він зможе дотиснути Україну військово та політично.

В економічному плані Кремль адаптував країну до воєнного стану: заводи працюють цілодобово, витрати на армію зросли, а зарплати військових підтримують соціальну стабільність. Хоча економіка потерпає від інфляції та високих ставок, військово-промисловий сектор зростає. А відхід західних компаній створив нові можливості для наближених до влади осіб.

Будь-яке перемир’я означатиме загрозу цій новій системі: втрату контролю, ризик соціальної нестабільності серед демобілізованих солдатів, ослаблення авторитарного контролю. Кремль пам’ятає, як ветерани війни в Афганістані у 90-х стали джерелом злочинності та хаосу.

Глибинні мотиви — не геополітика, а ідеологія

Проте найголовніше — Путін не бачить Україну як сусіда. Він сприймає її як частину «історичної Росії» і загрозу самому існуванню РФ у її нинішньому вигляді. Для нього незалежна Україна — символ поразки радянської імперії. Мирна угода, яка залишає Україну незалежною, для Путіна — поразка.

Цей світогляд пронизує всю політику Кремля: президента РФ десятиліттями стверджував, що українці — це «один народ» з росіянами. Від 2022 року ця риторика стала відверто геноцидною: масові репресії на окупованих територіях, примусова русифікація, знищення українських символів і освіти. Путін не просто бореться з державою — він хоче стерти націю. Тому навіть найвигідніша пропозиція з боку США не переконає Путіна, якщо вона передбачає збереження України. Він усвідомлює: поки Україна існує, Росія програла.

Що робити Заходу?

Якщо Трамп та його союзники хочуть справді змінити позицію Кремля, потрібно діяти рішучіше. Необхідно змінити хід війни — надати Україні більше зброї, повернути ініціативу на фронті, завдати ударів по російських військових об’єктах. Також потрібні суворіші санкції — не лише проти Москви, а й проти країн, які допомагають Росії обходити обмеження. Західним компаніям та державам потрібно чітко дати зрозуміти: торгівля з Кремлем — це співучасть.

Найголовніше — змусити Путіна змиритися з незалежною Україною як невідворотною історичною реальністю. Це потребує сили, якої бракувало від 2022 року. Але без цього сталий мир неможливий. Путін бачить війну як місію всього життя — зламати Україну і відродити імперію. І він не відмовиться від цієї мети, поки не зіштовхнеться з загрозою краху — як у військовому, так і в політичному сенсі.