"Я йду в нікуди": Нардеп Соболєв залишає "Самопоміч" і забирає з собою Семенченка

З одного боку Соболєв був партійним революціонером, а з іншого – одним із ключових депутатів "Самопомочі" та членом її політради, брав участь у всіх важливих обговореннях.

Зовсім неочікувано у вівторок лідер партії "Самопоміч" Андрій Садовий анонсував, що частина його депутатів найближчими днями покинуть фракцію, повідомляють Патріоти України.

Вже зранку середи, 10-го квітня, Соболєв заявив, що разом із Семенченком покидає партію "Самопоміч", але вони залишаються членами її фракції до кінця роботи чинної Ради.

Чому він вирішив це зробити? Що не влаштовувало його у партії? Що Соболєв планує робити далі?

Відповіді на ці та інші запитання депутат дав в інтерв'ю "Українській правді".

– Чому ви вийшли з партії "Самопоміч"?

– Рішення я прийняв ще восени минулого року на Грушевського, коли відбувалися протести на підтримку великої політичної реформи. Ми (Соболєв та Семен Семенченко – УП) опинилися там самі і багато людей у "Самопомочі" не підтримували нашу діяльність. Я казав, що ми інакше не розблокуємо антикорупційні закони, які застрягли у парламенті і які президент відмовлявся навіть вносити. Я тоді зрозумів, що ми маємо далі йти різними шляхами.

– Це ви говорите про протести, коли Саакашвілі блокував Раду?

– Саакашвілі був лише в темниках Адміністрації президента як організатор наметового табору. Бодя Кутєпов зняв класний фільм, де Міша з'являється на пару фуршетів (сміється).

Я тоді вже зрозумів, що треба рухатися різними політичними шляхами. Єдине, що мене стримувало – попереду були президентські вибори. Коли все зважував, вирішив, що якщо зараз піду, то точно це знизить шанси Садового або Гриценка потрапити до другого туру. Вирішив, що всі внутрішні дискусії відкладаємо і піду уже після виборів.

Разом з тим мене мучило питання швидкості очищення партії від людей, які десь щось взяли. Ти пам'ятаєш, що у серпні я вимагав вигнання київської організації, де депутати одне одному виділили землю.

Потім у нас сталася біда у вінницькій організації, де наші допомогли людям Гройсмана отримати ділянку лісу. Далі проблема у запорізькій організації, де самі члени організації говорили про нечесні оборудки з тендерами.

Я виступав за те, що як тільки у нас є інформація, що людина відступила від принципів доброчесності – треба негайно розставатися, вибачатися перед людьми і пояснювати, як це сталося, бо інакше люди перестануть нам вірити.

– Яка була позиція Садового? Ви йому озвучували, що у вас "тут" проблема, що проблема "там" – як він реагував?

– У мене не було жодної розмови із Садовим, де б він зі мною не погоджувався. Але за цим часто не було дій. Наприклад, я думав, що в президентській кампанії нам всім треба бути разом.

Коли я прилетів до нього до Львова, пропонував, що давайте відразу домовимося, що наодинці цю кампанію виграти неможливо, потрібне об'єднання з Гриценком, треба об'єднання з усіма, і я запропонував кампанію "снігової кулі".

Що я маю на увазі? Ми називаємо людей, яких плануємо призначити на різні посади, люди називають своїх членів команди. Таким чином агітує за кандидата не сам кандидат, а багато кандидатів, які агітують самі за себе, якщо їхній висуванець переможе на президентських виборах.

Садовий тоді сказав: "Класна ідея", але в результаті в кінці кампанії він знявся на користь Гриценка. За великим рахунком, це навіть не об'єднання, це було зняття.

– У вас був конфлікт у партії, через який ідете?

– Партія зі мною погоджувалася в абсолютній більшості питань. Але мене мучило, що не завжди за погодженням на словах були дії.

– Це і є причина, чому ви пішли?

– Я б її розділив на дві частини: перша стосується очищення. Те ж саме Запоріжжя – я два роки туди не можу поїхати. Я не знаю, що Єгор Соболєв має відповісти на запитання: "Чому у вашій організації корупціонери?". Що сказати? "Я стараюся"?

– Тоді хто покриває таких людей у партії? Чому вони залишаються в осередках "Самопомочі"?

– Для мене це загадка. Партійці "Самопомочі" у своїй більшості порядні люди, на рівні районів – у нас золоті осередки.

Чому це не відбувається так швидко? Це запитання до Садового. Я думаю, що по-перше, у Львові взагалі ставляться інакше до вирішення конфліктів, аніж у великій Україні.

– Розшифруйте. Що ви маєте на увазі?

– Мені здається, що львів'яни люблять, коли все тихо, лагідно… Вони не люблять різких публічних дискусій. Чи є інші причини – сподіваюся, що ні.

– "Самопоміч" намагалася вас втримати, щоб ви залишилися у партії?

– Чесно кажучи, до вчорашнього вечора стримували. Колеги казали, що їм дуже шкода, що дуже багато людей переживає через це. Це говорили в тому числі Олег Березюк та Олег Лаврик.

– Як аргумент – вам запропонували місця у наступному списку?

– Ні. За місця у списку мені точно не варто переживати, у мене хороша репутація як у партії, так і поза нею. І, по-друге, у нас немає таких дискусій: "Давай я тобі це і давай будемо разом". Вони говорили про інше: "Єгор, це нас послабить", "Чи ти зможеш бути сам?", "Чи варто тобі йти?", "Як це сприймуть люди?".

– Куди ви йдете? Що робитимете далі?

– Насправді я йду в нікуди. Я був дуже здивований, що журналісти писали, що я йду в команду Зеленського. Навіть не уявляю умов, щоб я міг думати про якусь перебіжку.

Я був обраний до парламенту у складі "Самопомочі", я до кінця допрацюю термін цього парламентського скликання, якщо не буде якихось непорядних голосувань.

У нас вчора була велика дискусія з приводу моєї роботи у фракції – я пропонував написати заяву про вихід з фракції та вихід з парламенту. Але колеги запитали, чи маю претензії до фракції. Я сказав, що ні, навпаки, гордий за фракцію.

Вони запевняли, що вихід з фракції кине тінь на "Самопоміч" у парламенті. Друге – у виборців виникатимуть питання: "Ми тебе обрали, чому ти пішов"?

– Ви вели перемовини із командою Зеленського?

– Скажу чесно, я замислювався, що робити далі перед тим, як оголосити своє рішення, але ні з ким не вів перемовин. Можу точно сказати, що ні до Зеленського, ні до Порошенка я не піду…

Я говорив про це рішення лише Віталію Шабуніну, бо ми по справах зустрічалися у п'ятницю, і Соломії Бобровській. Більше ні з ким я про це не говорив.

І я завжди вважав, що неправильно, коли ти перебуваєш у складі однієї політичної сили, намагаєшся щось робити з іншими. Зараз мій план наступний: піти до тих людей, які є і принциповими, і дієвими.

– Назвіть прізвища.

– Їх якщо не сотні, то десятки, я знаю їх по справах. Це люди і з інших партій, і безпартійні. Шабунін, до речі, один із них.

Я із задоволенням говоритиму з багатьма людьми, щоб ми йшли в політику, але поки зарано їх називати. Після формування ініціативної групи ми запропонуємо відкриті правила для всіх. Ось наші правила, ось наші цілі, ось наші правила формування кандидатів на всі вибори, а не лише на парламентські.

– Хто із чинних депутатів до вас може приєднатися?

– Уже бажання висловив Семен. Серед депутатів фракції "Самопоміч" і кількох інших парламентарів і з БПП, і з "Народного фронту" – є люди, з якими я пішов би "у розвідку". Але некоректно ще до їхніх рішень про них говорити. Я точно нікого не буду переманювати.

– Яка ситуація всередині "Самопомочі"? Говорять, що крім вас політичну силу хочуть залишити й інші депутати?

– Є різні проблеми. По-перше, частина людей реально втомилася і виявилися не готовими до цієї всієї "ху*ні", яка зустрічається в українській політиці. Є люди, які говорять, що більше у Раду не підуть, але готові допомагати як громадяни.

Єдине, що я б не хотів називати прізвища, адже люди можуть ще передумати. Інша частина обурюються, що є проблема із управлінням партією. Але я вже не є в "Самопомочі" і мені вже некоректно висвітлювати внутрішні проблеми колег.

– Скільки ще людей планує покинути фракцію і партію?

– Я дуже сподіваюся, що з фракції ніхто не вийде до кінця каденції. Щодо партії, не всі ж члени фракції є членами партії… Думаю, що це індивідуальні рішення, ми це не узгоджуємо і не домовляємося.

– Чому в "Самопомочі" почалися такі пертурбації?

– Три проблеми. Перша: коли нормальна й порядна людина потрапляє в українську політику – це, мабуть, гірше, ніж посадити її в камеру зі злочинцями. Це б'є по голові.

Другий виклик: у нас до цього не було досвіду роботи у партії. Всі вийшли з організацій, ініціатив – немає в кого брати приклад і перебирати досвід.

І виклик третій – це проблема лідерства. У політиці не вистачає порядних і принципових людей, які готові вести за собою людей. Порядним людям бракує активності.

– Але ж у вас лідер – Садовий.

– Коли я був у "Самопомочі", висловлював свої думки і говорив, що йому треба робити. До речі, ми мали двогодинну зустріч за результатами програної президентської кампанії.

Зараз я не член партії і збираюся робити свою політичну силу, тому не буду говорити, що Садовий чи Гриценко не такі. Це завдання їхніх команд вчитися краще вести за собою людей.

Будемо чесними: ми вщент програли президентську кампанію. Маючи об'єднання всіх, нехай воно не було правильно організованим, але це було об'єднання – ми отримали нищівний результат.

Я маю на увазі не кандидатів, а всіх, хто за Україну і проти корупції. З цього треба робити величезні висновки.

– Яке майбутнє "Самопомочі" на парламентській кампанії? Що вони змінюють всередині, щоб зайти в наступний парламент?

– Я думаю, тепер буде набагато важливіше займати активну позицію Садовому, і я йому бажаю в цьому успіху.

– До речі, Садовий буде йти на вибори до Ради?

– Ми з ним про це не говорили, але я думаю, що він зобов'язаний це робити.

– Які шанси "Самопомочі"? Соціологія прогнозує досить малі відсотки.

– Друже, будь-які цифри підтримки можуть змінюватися. Навіть на останній кампанії наочний приклад – це Смешко, який ледь не перегнав Гриценка. Ніхто не сподівався на такий результат

– На вашу думку, "Самопоміч" буде у наступному парламенті?

– Це вже вирішувати виборцям. Вам треба вирішувати. Але я б хотів.