"Як можна жити?": Екс-бойовик "ЛДНР", який лишився без ніг і грошей, поскаржився, що РФ його "кинула" (відео)

Колаборант із Донецької області у 2014-му зрадив Україну та воював проти української армії на боці окупанта. Коли ж він став інвалідом, втративши обидві ноги - з подивом усвідомив, що "великій Росії" більше не потрібен, передають Патріоти України.

Зрадник скаржиться, що змушений виживати на мізерну пенсію та подачки рідних, і що не розуміє, чому ж окупанти забули про своє улюблене гасло "ніхто не забутий". Ролик, в якому зрадник плачеться про своє важке життя, з'явився у мережі.

"Я сам із Мар'їнки. Проводив евакуацію Мар'їнки, Красногорівки, проводив "референдум". І з перших днів я завжди на передовій. Так сталося, що я залишився інвалідом першої групи. Нам призначили пенсію у розмірі 3200 рублів. Як на неї можна прожити, якщо я винаймаю житло за 4 тисячі рублів?" - бідкається окупант-колаборант.

Він обурюється, що не може не те що забезпечити свою дитину, а й сам живе виключно милістю родичів. "У мене маленька дитина, яка просить, щоб я йому купив полуницю, морозиво. А за що я йому куплю, якщо у мене пенсії не вистачає житло сплатити? У мене на їжу практично грошей не залишається. Дякую родичам, що вони мене хоч годують ще", - каже зрадник.

Палкий шанувальник Росії не може зрозуміти, чому у "великої держави" гроші на конкурси краси знаходяться, а на таких зрадників, як він - ні.

"У нас конкурси краси проходять із великим призовим фондом, то ще щось із призовим. А нам розповідають, що у нас війна: "потерпіть". І ось мені щоб пенсію отримувати - постійно треба подавати, оскільки я переселенець. Щороку - документи. Іноді я по два місяці не отримую пенсію. По три місяці. Але це не зупиняє прийти і в мене відрізати за борг у тисячу рублів електрику", - перераховує свої негаразди окупант.

Колишніх українських громадян, які зрадили Україну і пішли на службу до ворога, як з подивом усвідомив окупант, не шанують навіть у Росії, заради якої вони зважилися на зраду і взяли в руки зброю проти своєї рідної країни.

"Ви кажете, ніхто не забутий, нічого не забуто. Вже забули, нах**. Я хотів отримати хоча б кімнату у гуртожитку – навіть цього не зміг домогтися. Я рік вимагав тимчасової прописки. Ну невже саме ось це ось... народовладдя таке? За яке ми йшли воювати? Коли кричали: один за всіх і всі за одного?" - каже він.