ЗСУ планують вивести з експлуатації Т-80 і Т-72 котрі випускаються на території РФ, як і комплектуючі до них. До кінця 2021 – початку 2022 року Україна має отримати зразок оновленого суто українського танка Т-64
Зараз підрозділи озброєні майже виключно спадком радянської оборонки. Сотні бронемашин, яким вже не один десяток років. Так, через війну їх дещо модернізували, але техніка усе ще не відповідає сучасним вимогам. Військові вже визначилися, які танки хочуть отримати, зазначають Патріоти України. Що це за техніка, коли її варто чекати у військах і які складнощі чекають на Україну на шляху створення сучасної бойової машини?
24 серпня 2018 року майдан Незалежності у Києві затягнуло густим синім димом. Тоді столицею парадом востаннє пройшла військова техніка.
Відкривав його танк Т-84-120 «Ятаган» – бронемашина, зроблена за стандартами НАТО для участі в тендері для Туреччини в єдиному екземплярі. Так тодішнє керівництво країни ніби натякало, куди може попрямувати українське танкобудування в майбутньому.
Втім, ставку вирішили зробити на модернізацію Т-64, який йшов позаду «Ятагана».
У телетрансляції параду диктор тоді виголошував переваги Т-64, який модернізували на українських підприємствах: оснащений сучасним двигуном, приводами нічного бачення, вітчизняною навігаційною системою «Базальт», динамічною системою захисту і сучасними засобами зв’язку.
Танкові реалії
Хоч Т-64 і основний бойовий танк, але з нюансами. Будь-яка техніка в українській армії, не від хорошого життя, – такий собі зоопарк: вона різна і її типів багато. І танки не виняток, хоч тут все обмежується лише трьома типами. Окрім різних модифікацій Т-64, танкісти використовують Т-72 і Т-80.
Таке розмаїття не надто позитивне, каже Микола Саламаха, який понад три десятки років навчав танкістів.
«Це нездорово. Але давайте виходити з того, що Т-80 у нас небагато. Харківський бронетанковий завод коли відновив ці машини, вони, на жаль, буквально за 3–4 роки знову вимагають спочатку дуже хорошої перевірки технічного стану, а потім ухвалення рішення щодо кожної машини – що з ними робити», – вважає Саламаха.
«Наша ротація тривала всього шість місяців. Це, напевно, за весь період моєї служби найменша ротація. Постріли були, звичайно. Але це були тільки навчальні постріли – на полігонах. Тому що кожного тижня, 2 рази на місяць, ми виїжджали на бойову стрільбу, виконували вправи. Тактичні дії як наступального, так і оборонного характеру», – розповідає він.
Усі Т-72 в українській армії перебувають у бригадах на Заході країни – так простіше з логістикою і ремонтом. 24-а механізована бригада повністю перейшла на ці танки з «шістдесятчетвірок» кілька років тому.
«Якщо б зробили такий танк наші конструктори в Україні, щоб половина була Т-64 – я маю на увазі башту, – а ходова – це Т-72. Щоб ці танки зробили не в одному екземплярі і показували, що в нас є такий танк, а видали їх дійсно у війська. Щоб танкісти могли на них і їздити, і стріляти, і вчитися, і воювати», – каже Юрій Сидор, який майже всю війну служив спочатку на Т-64, а потім на Т-72.
Серед усіх країн центрально-східної Європи найменше прихильників інтеграції України до Європейського Союзу та НАТО - в Угорщині та Словаччині. При цьому серед словаків за останні роки поменшало тих, хто хотів би бачити нашу державу у західних інституці...
Польща, як і інші демократичні країни ніколи не підуть на такий крок, як видача Україні військовозобов’язаних чоловіків, яких вдома кваліфікують як ухилянтів, а за кордоном вони визнані біженцями. А консульське обслуговування громадян стосується внутрі...