"Якщо Путін програє в Україні, він закупорить країну", - російський опозиціонер

У разі програшу у війні проти України глава країни-агресора Росії Володимир Путін не понесе відповідальності всередині країни. Побоюючись санкцій, олігархи з його оточення ховають дорогі яхти, але жодного впливу на диктатора вони не мають. Замість зміни влади Кремль може просто "закупорити" країну. Прихована мобілізація в РФ йде слабо, хоча охочі розжитися на війні в Україні є. Але резерви, які в російській глибинці збирає Путін, – неякісний людський матеріал. Таку думку в ексклюзивному інтерв'ю висловив російський режисер, журналіст, релігієзнавець, опозиційний політик Валерій Отставних, передають Патріоти України.

– Суд у Санкт-Петербурзі не прийняв до розгляду справу лідера рок-гурту "ДДТ" Юрія Шевчука щодо антивоєнних закликів на концерті в Уфі. Чи можна розглядати це як певний позитивний сигнал, що ситуація в РФ змінюється?

– Випадок із Шевчуком – це виняток. Він народний улюбленець. Але мені здається, що там якась інша причина. Зараз до уваги вже не береться, статусна людина чи ні. Держава перебуває у такому стані, що вже не зважає на чини, звання тощо.

– З'явилася інформація про те, що російські олігархи почали вимикати у своїх елітних яхтах за кордоном автоматичну систему відстеження, щоб уникнути арешту майна. Як розвиватимуться події далі? Чи можуть олігархи з ближнього кола Путіна вплинути на нього, щоб той скоригував свою позицію? Якщо ні, чи є у них "план В" задля самозбереження?

– Так, ховають майно. Але я думаю, вони не мають на Путіна жодного впливу. Щодо "плану В", то не думаю, що він є. Наразі все вирішується на полях битв в Україні.

– Якщо суто гіпотетично припустити, що армію Путіна буде розгромлено в Україні, чи буде зроблено якісь оргвисновки тими самими олігархами?

– Все залежить від військово-політичного оточення Путіна. Усі вони в одному човні. Їм теж не вигідна боротьба з якоюсь іншою силою, яка може прийти після Путіна у вигляді тих самих олігархів чи когось ще. Мені здається, вони просто хочуть закупорити країну.

– Тобто Путіну нічого не загрожує, якщо він програє цю війну?

– Поки він може контролювати ситуацію фізично та психічно, поки він живий, поки він ходить, поки може віддавати накази, поки він розмовляє, я думаю, що йому нічого не загрожує.

– Якщо Путін піде з посади з суто медичних причин, хто може його замінити?

– За законом – прем'єр-міністр як виконувач обов'язків. Але взагалі найбільш поширена версія з усіх версій – це Патрушев, звичайно. Вони з Путіним приблизно одного віку.

– За інформацією Генштабу ЗСУ, станом на початок червня втрати російської армії у війні перевищили 32 тисячі осіб. Помножуємо на три й отримуємо медичні втрати, які наближаються до 100 тисяч. Ця цифра якось впливає на стан російського суспільства? Можливо, виникають проблеми з мобілізацією?

– Я не настільки добре знаю ситуацію об'ємно, як справи в Сибіру, на Далекому Сході і так далі. Але я знаю, що охочі поїхати за гроші, за іпотеку є. У Росії є пересувні пункти. Інша річ, що це не якісний людський матеріал, як солдати запасу.

Але немає масштабного підйому. Хтось їде, хтось ухиляється від повісток. У нас підпалюють військкомати. Мобілізація йде, але приховано і дуже хитко. Влада не наважилася оголосити стан війни та загальну мобілізацію.

– Що з антивоєнними протестами у Росії?

– Наразі масово на вулицю ніхто не вийде. Окремі люди постійно виходять. Постоять 5-10 хвилин, їх відразу забирають, штраф 50 тисяч рублів. Це дуже сміливі, хоробрі, переважно молоді люди, але результату від таких дій немає. Просто вийти, віддати гроші на користь держави, яка воює, – і все.

Багато хто пише у соцмережах, але це не змінює стану суспільства, не змінює картини світу. Той, хто був проти війни, виїхав із країни. Той хто проти, але не може виїхати, той мовчить і не видає свою позицію.

Але є велика кількість росіян, які вірять у те, про що говорить пропаганда. Більше того, навіть маючи альтернативні джерела інформації, вони все одно шукають саме те, що підтверджує їхню перевернуту картину світу.

Це схоже на релігійну віру, наприклад, у сектах. Навіть якщо таким людям показувати очевидні факти: ваш учитель, ваш гуру вас обманює – вони кажуть: ні, ви не розумієте. Це треба трактувати інакше.

– Ви провели паралель із релігійними сектами. На вашу думку, якою є роль РПЦ та особисто її голови Кирила Гундяєва в тому, що відбувається в Україні? Наскільки російське суспільство готове вірити тому трактуванню подій, яке пропонує церква?

– Багато хто вірить. Але ж ми розуміємо, хто постійні парафіяни храмів – люди похилого віку. Коли до церкви з певними потребами приходять дорослі критично налаштовані люди, вони не слухають проповіді. Їм головне – охрестити дитину, поставити свічку за здоров'я або за упокій – перехреститися та піти.

Є священники, які відверто підтримують це, але не думаю, що їх дуже багато. Мені здається, більшість священства вважає так: "Це випробування, яке нам дав Бог, Господу видніше. Ми служимо не Кирилові, а Христу. Мовчатимемо, молимося і робимо те, що повинні робити. Жодної політики".

Я багато разів приїжджав до Києва з 2014 до 2017 року, давав інтерв'ю українським ЗМІ, і мене часто запитували: коли в Росії буде Майдан? І я намагався пояснити, чому це неможливо. Зараз ви не ставите таке запитання.

– Я не ставлю таке запитання, тому що відповідь на нього очевидна. Це неможливо.

– Мені здається, цього не розуміє навіть Слава Вакарчук, який ображено говорить на камеру, звертаючись до росіян: "Ну чому ж ви, росіяни, де я виступав із концертами, не влаштовуєте мільйонні акції протесту та не протестуєте проти того, що відбувається в Україні?"

Причина – внутрішня ситуація в Росії. Це Берлін 1944 року. До речі, 1950 року, коли Німеччина була поділена на зони впливу, була під зовнішнім керуванням, коли проходила справжня денацифікація, у країні було проведено соціологічне дослідження. Людей запитували, за кого б вони проголосували, якби вибори були сьогодні. І більшість обрала покійного Гітлера.

Уявіть, скільки часу має пройти після закінчення так званої спецоперації, щоби щось змінилося у свідомості у росіян.

Якщо це інтерв'ю читатимуть громадяни Російської Федерації, я хотів би звернутися до них. Вони часто ображаються, що в Україні йде відторгнення і російської мови, і російської культури. Але ображатися не варто.

Те саме переживали і німці. Пам'ятаєте, як казали? Не говорили "нацисти", "гітлерівці". Казали: "Війна з німцями", і всі німці ще довго після війни представлялися фашистами. Вони й досі несуть на собі цей хрест гітлеризму.

Часто плутають колективну відповідальність та провину. Відповідальність колективна за фактом володіння паспортом громадянина РФ, вона є загальною, хоч би де ти жив. А вина за те, що сталося та відбувається, у всіх різна.

І не треба лізти в душу українцям. Якщо можете допомогти гуманітарно – чудово, але лізти не треба обійматися.

Росіянам важливіше замислитися над тим, що буде після війни. Повернуться люди, які пройшли через цю "спецоперацію", і з ними доведеться жити. Як це буде?

Упевнений, що після цієї війни світ буде зовсім іншим. Ця подія є масштабною. Скільки країн так чи інакше втягнуто у цю війну!