"Хіба вони не розуміють?": Чому Трамп домагається поразки України і як докладає нечуваних зусиль проти допомоги Києву, - The Atlantic

Колишній президент США Дональд Трамп, який прагне повернутися в Білий дім, ще не досяг цієї мети, але фактично вже диктує політику Вашингтона - зокрема з його подачі блокується надважлива американська допомога для України, передають Патріоти України.

Про це пише у статті для The Atlantic постійна авторка цього журналу, відома журналістка і публіцистка Енн Епплбаум, старший науковий співробітник Агорського інституту при Школі перспективних міжнародних досліджень Університету Джонса Гопкінса та лауреатка Пулітцерівської премії 2004 року.

У матеріалі під назвою «Чому Трамп намагається домогтися поразки України?» вона пише про «безпрецедентні обставини», які склалися в США: «Дональд Трамп, який не є президентом, використовує меншість республіканців, щоб заблокувати допомогу Україні, підірвати зовнішню політику чинного президента та послабити американську владу та довіру до США».

Епплбаум нагадує про показові «симптоми» цієї ситуації:

• минуло майже пів року відтоді, як Білий дім звернувся до Конгресу з проханням про новий пакет американської допомоги Україні: її досі не ухвалено, а щонайменше три законодавчі спроби забезпечити зброю, боєприпаси та підтримку української армії зазнали невдачі;
• Кевін Маккарті, колишній спікер Палати представників, мав би забезпечити голосування за цей пакет, але під час спроб організувати цей процес він втратив посаду;
• демократи і республіканці в Сенаті США дійшли попереднього компромісу в питанні захисту кордону (включно із заходами, що, на думку прикордонників, були терміново необхідними), який би бути проголосований разом із допомогою Україні - однак зрештою республіканці в Сенаті, які спочатку підтримали ці зусилля, раптово передумали й заблокували закон.
• нарешті, тепер у підвішеному стані опинився вже проголосований Сенатом альтернативний законопроєкт, що включає допомогу Україні, Тайваню, Ізраїлю та мирним жителям Гази: спікер Палати представників Майк Джонсон відправив її у двотижневу відпустку і докладає всіх зусиль проти прийняття законопроєкту, хоча його, найімовірніше, була б готова підтримати більшість законодавців.

«Можливо, екстраординарний характер поточного моменту важко побачити зсередини США, — зауважує Епплбаум, яка є дружиною голови МЗС Польщі Радослава Сікорського. — Але зовні — у Варшаві, де я живу частину свого часу; у Мюнхені, де я на початку лютого відвідала велику щорічну безпекову конференцію; у Лондоні, Берліні та інших союзних столицях — ніхто не сумнівається, що ці обставини є безпрецедентними».

Енн Епплбаум ділиться деталями кількох кулуарних розмов останніх тижнів. Вона згадує, як незадовго до провалу «компромісного» прикордонного проєкту у Сенаті США зустріла у Вашингтоні високопосадовця ЄС. Той запитав журналістку, чи усвідомлюють республіканці Конгресу США, що перемога Росії в Україні дискредитує Америку, послаблює американські альянси в Європі та Азії, заохочує Китай, Іран і збільшує ймовірність вторгнення в Південну Корею чи Тайвань.

«Хіба вони не розуміють?» — передає журналістка запитання європейського політика. «Так, відповіла я йому, вони розуміють. Сам Джонсон у лютому 2022 року заявляв, що неспроможність відповісти на російське вторгнення в Україну „посилює інших диктаторів, інших терористів і тиранів у всьому світі […], бо якщо вони бачать Америку як слабку або нездатну діяти рішуче, це заохочує до агресії багатьма різними шляхами“. Але зараз спікер настільки наляканий Трампом, що йому вже байдуже, — додає Епплбаум. — Або, можливо, він настільки боїться втратити своє місце, що не може дозволити собі потурбуватися про це [ухвалення допомоги для України]».

Журналістка зауважує, що відтоді мала ще низку подібних розмов «з багатьма іншими європейцями, у Мюнхені та в інших місцях», а також з багатьма американцями. «Вони розуміють, що республіканська меншість блокує ці гроші від імені Трампа. Вони спостерігали, як спочатку Маккарті, а потім і Джонсон літали [в резиденцію Трампа] в Мар-а-Лаго, щоб отримати інструкції. Вони знають, що сенатор Ліндсі Грем, видатна постать Мюнхенської безпекової конференції протягом багатьох десятиліть, цього року раптово відмовився від участі після розмови з Трампом. Вони бачать, як Дональд Трамп-молодший постійна атакує законодавців, які голосують за допомогу Україні, пропонуючи їм виходити на праймериз. Син експрезидента також заявив, що США повинні „позбавити грошей“ українців, оскільки це, мовляв „це єдиний спосіб змусити їх сісти за стіл переговорів“. Іншими словами, це єдиний шлях до поразки України», — підсумовує Епплбаум ознаки прямого впливу Трампа на його однопартійців.

Журналістка додає, що «багато хто також розуміє, що Трамп не так зацікавлений у розв’язанні проблеми кордону, як у завданні шкоди Україні». Адже він, як і всі, має знати, що ЗСУ бракує боєприпасів і що нині ніхто, окрім США, не може допомогти Україні, зауважує Енн Епплбаум.

«І все ж Трамп хоче, щоб Конгрес заблокував цю допомогу. Чому? Це та частина, яку ніхто не розуміє. На відміну від його сина, Трамп рідко говорить про Україну, оскільки його позиція не є популярною. Більшість американців не хочуть перемоги Росії», — наголошує авторка статті.

Намагаючись проаналізувати мотиви Трампа, Епплбаум зауважує, що їх часто називають «ізоляціоністськими», однак журналістка вважає таке визначення не зовсім коректним. За її словами, в минулому ізоляціоністами у США вважали таких людей, як сенатор Роберт Тафт, син американського президента. Тафт, відданий член Республіканської партії, виступав проти участі США у Другій світовій війні, тому що, як він одного разу сказав, «надмірно амбітна зовнішня політика» може «знищити наші армії та виявитися реальною загрозою свободі народу Сполучених Штатів». Однак, наголошує Епплбаум, Трампа не хвилює доля американських солдатів, яких він вже зневажливо називав «suckers» та «losers» [можна перекласти як «л*хи» та «невдахи"]. «Я також не можу уявити, що Трампа аж так сильно турбує «свобода американського народу», враховуючи, що він одного разу вже намагався зруйнувати американську виборчу систему і цілком може зробити це знову», — наголошує Епплбаум.

Натомість журналістка робить такі висновки щодо ймовірної мотивації Дональда Трампа у перешкоджанні допомозі для України:

• Трамп і люди навколо нього не є ізоляціоністами в традиційному розумінні цього слова.
• На відміну від ізоляціоністів, які прагнуть скоротити зв’язки США зі світом, Трамп хоче продовжувати глобальну співпрацю, але на інших, власних умовах. Недарма він неодноразово заявляв, що прагне укласти «угоду» з російським диктатором Володимиром Путіним. «Можливо, він має на увазі ось що: якщо Україну розділять або якщо Україна програє війну, тоді Трамп може скористатися ситуацією заради власної вигоди. Можливо, припускають деякі, Трамп хоче повернути Росію на міжнародні нафтові ринки й отримати щось натомість», — пише Епплбаум.
• Утім, усі попередні пояснення можуть бути надто складними: можливо, Трамп просто хоче завдати шкоди президенту США Джо Байдену, або він думає, що Путін допоможе йому виграти вибори 2024 року. У 2016 році російська хакерська атака на інформаційну систему Національного комітету Демократичної партії була дуже вигідна для Трампа в 2016 році; тож можливо, що це може статися знову, йдеться у статті.
• Де-факто Трамп уже поводиться як автократи, якими він захоплюється, наслідуючи політичний курс, який глибоко послаблює Сполучені Штати.

При цьому найгірші наслідки такої політики — від втрати світової ролі США як гаранта безпеки для Європи і демократичного світу до епохи, коли інші країни почнуть шукати угод з Росією і Китаєм та «ядерних щитів» в авторитарних країнах — можуть статися навіть за умови, якщо Трамп не виграє вибори у США.

«Прямо зараз, навіть якщо Трамп ніколи не повернеться в Білий дім, він уже диктує зовнішню політику США, формуючи сприйняття Америки у світі. Навіть якщо фінансування України зрештою буде затверджено, шкода, яку він завдав усій системі американських відносин, є реальною», — підсумовує Епплбаум.