Хіти тижня. Реванш вже настав, "майдануті відступають": Політолог прокоментував звільнення Савченко і повернення до часів Януковича

16 квітня підозрюваних в організації теракту Надію Савченко і Володимира Рубана випустили з-під варти. Формальна підстава – цього дня сплив термін запобіжного заходу. Опинившись на волі, Надія заявила, що "буде боротися за Україну" і доведе свою невинуватість у суді. "Майдан закінчився. Прямим текстом нам вже говорять: "Всьо, ми пабєділі, уже реванш. Майданутиє уже атступают". Правової основи в цьому рішенні нема взагалі. Тут виключно політична основа. Коли ми хочемо зрозуміти суть слова "реванш", ми маємо [такий приклад]. Людина, яка ввезла зброю з Росії через російських бойовиків, згідно з принципами реваншу, уже не є злочинцем. Людина, яка в 2014 році пішла воювати, скажімо, проти Росії, може бути визнана злочинцем. Це і називається реванш", - сказав політичний експерт Тарас Чорновіл. Патріоти України пропонують вам ознайомитися із його міркуваннями.

Щодо Савченко. Яка її роль в другому турі? Та ніяка. Тут навпаки, абсолютно зворотній процес. Роль в її долі відіграв перший тур.

Насправді ми забуваємо про одну дуже важливу річ. У нас забуксувала, була зупинена через абсолютно відвертий саботаж судова реформа. І це є основним в справі Савченко і в багатьох інших справах.

Судова реформа, яка в принципі, за своєю основою, правильна. Вона передбачала три речі. Перше – влада України мала прийняти відповідний закон. І конституційні зміни, і закон про судоустрій, яким передбачалося, що буде відбуватися повне перезавантаження судової влади.

Друга частина – це судове самоврядування, яке на той момент у нас було сформовано. У Вищий кваліфікаційній комісії суддів і Вищій раді правосуддя, яка сформувалася, які мали забезпечити здійснення цих процедур.

І третє – це є громадськість, яка через Вищу раду доброчесності мала забезпечити проведення очистки судової влади.

Що відбулося в цих трьох пунктах? Це має дуже пряме відношення до Савченко, тому я так далеко заходжу.

Перше. Верховна Рада рік з гаком пробуксовувала, затримувала, не ухвалювала, вихолощувала закони про правосуддя, щоб не допустити появи цього документу. Все-таки в більш-менш прийнятній формі ці документи були прийняті з півторарічною затримкою.

Далі – суддівське самоврядування. Максимально пробували зробити те, що називається кругова порука. Провести, підтримати своїх. На жаль, це було. Це можна було перемогти більш-менш вмілою, кваліфікованою роботою громадських організацій, які мали допомогти і владі, і суспільству переламати цю кругову поруку в суддівському середовищі. На превеликий жаль, ми побачили певну дріб’язковість. В кінцевому рахунку, більш-менш добре провівши всі ці відбірки до Верховного суду України, але образилися. Так, в кількох випадках, де вони не змогли стопроцентно довести недоброчесність певних суддів, вони програли Вищій раді правосуддя, і вона затвердила незначну кількість неналежних суддів. І почалося перетягування канату – "ми в цю гру грати не будемо", "влада щось те", "влада це"… Замість того, щоб добитися виправлення помилок, замість того, щоб піти на нормальний контакт, піти особисто до президента, до інших, доказувати, що треба міняти в законах, пішли в глуху опозицію.

Внаслідок цього взагалі не відбулося зміни в судах апеляційної інстанції, і ми навіть близько не наблизилися до судів першої інстанції.

А тепер переходимо до суті справи. Ви знаєте, хто в нас сидять зараз в нереформованих судах апеляційної і першої інстанції? Це є люди, яких на ці посади, особливо в апеляційних судах, розставив Андрій Портнов.

[…] Це є люди цього середовища. І їх не можна усунути. Порошенко не може просто взяти автомат і їх розстріляти. Це не може зробити Гройсман, не може зробити Парубій. Це мала зробити в дуже важкому контакті Вища рада правосуддя разом з громадськими радами доброчесності. Вони цього не зробили.

І зараз ми бачимо ситуацію, коли після першого туру виборів ті судді, які остерігалися, які боялися виносити неправосудні рішення, які, коли до них, напевно, дзвонив Портнов чи Медведчук, не брали трубку, ховалися, віднікувалися – вони зараз розуміли: все, реванш.

Після першого туру це прорвало. Скажімо, відновлення демонстрації "Сватів". Через суд. Того, що суперечить українському закону. Все це санкційні процедури. Суд це скасовує, тому що судді пояснили: все, реванш вже фактично відбувся. Ця влада доживає останні тижні, прийде нова, і ти будеш відповідати перед новою владою. А нова не буде діяти через Вищу раду правосуддя. Нова буде діяти так, як було при Януковичі чи при Кучмі.

[…] Суддям пояснюють, хто хазяїн, і повертається система правосуддя часів Кучми-Януковича.

І випуск Савченко, випуск Рубана, абсолютно дикі рішення судів по Мангеру – це і є наслідок цього.

Судді, яких не вдалося усунути, яких не вдалося викинути з правосуддя через не доброчесність – вони залишилися, вони тепер знають, хто господар. Результати першого туру, а якщо буде перемога Зеленського в другому турі, це є для них пряма ознака, що повертається Портнов, повертається Лукаш, повертається Медведчук, і вони будуть керувати судовою гілкою влади так, як керували раніше.

Все. До побачення. Майдан закінчився. Прямим текстом нам вже говорять: "Всьо, ми пабєділі, уже реванш. Майданутиє уже атступают".

І суд – це є перша інстанція, яка починає на це реагувати.

[…] Савченко і Рубан. Можна казати, що доведені чи не доведені злочини, що це виглядає карикатурно, як вона там збирається робити переворот, розстрілювати Верховну Раду з гранатометів, мінометів і тому подібне. Як смішно.

Може, це і справді не підтверджується, може, щось інше. Але давайте згадаємо. Це є двоє людей, які заїхали в Донецьк. В "Донецькій народній республіці", як вони її називають, у бойовиків, у російських терористів, під стопроцентним контролем російських спецслужб Савченко і Рубан отримали зброю і провезли її в Україну. Принаймні, два рази. Ви можете зрозуміти, який це злочин?

Якийсь боєць з АТО, який вкрав гранату – не обліковану гранату, не кинув її, а вона в нього залишилася, - і він цю гранату, демобілізувавшись, привіз додому – коли в нього виявляють цю гранату, він за це дістає від 3 до 5 років.

Людина, яка отримала від бойовиків, які працюють на країну-агресора, велику кількість мінометів, іншої зброї широкого ураження – вона є, що, невинна? Як це кваліфікував суд? Він тільки політично міг кваліфікувати, що зараз ті, хто працював на Російську Федерацію, уже не вороги, вони вже наші, вони вже друзі. Тому що прийшла інша влада.

Тільки так це можна пояснити. Тому що в самому факті отримання від бойовиків, від спецслужб країни-агресора зброї і ввезення її в Україну, уже достатній склад злочину для терміну, по-моєму, до 12 років ув’язнення. А можливо, і 15 років.

Але суд цього не визнав. Суд вирішив, що це більше не злочин.

Правової основи в цьому рішенні нема взагалі. Просто ніякої. Абсолютно. Тут виключно політична основа.

Коли ми хочемо зрозуміти суть слова "реванш", ми маємо [такий приклад]. Тобто людина, яка ввезла зброю з Росії через російських бойовиків, згідно з принципами реваншу, уже не є злочинцем. Людина, яка в 2014 році пішла воювати, скажімо, проти Росії, може бути визнана злочинцем.

Це і називається реванш. Ми бачимо його ознаки. Суди почали першими реагувати.