Хіти тижня. "Секрет у пустелі": Як у СРСР готувалися до "зоряних війн" (фото)

Коли американці в шостий раз запустили свій шатл "Челленджер", то зіткнулися з непередбаченими проблемами в той момент, коли пролітали над Радянським Союзу. Вже тоді були припущення, що США натрапили на щось серйозне. І тільки через багато років стало відомо, на що саме, передають Патріоти України.

Що трапилося з шатлом?

На човнику раптово сталося відключення апаратури, а зв'язок почав систематично пропадати, більш того, самі пілоти, які перебували на борту, відчули сильне нездужання. Дослідивши надзвичайну ситуацію, фахівці встановили, що шаттл в той час як раз пролітав над у районі сучасного Казахстану, якщо бути точніше, то над пустелею Бетпак-Дала і знаменитим озером Балхаш.

Американська розвідка доповіла керівництву, що за їхніми даними в цьому місці Радянським Союзом був організований полігон, на якому здійснювалося пробні запуски новітнього бойвого лазера. США заявили про це привселюдно, однак ніяких вагомих доказів представити не змогли. Як стало відомо зараз полігон під назвою Сари-Шаган, на якому проводилися випробування бойового лазера, був насправді.

Як в СРСР готувалися до "зоряних війн"

Радянський Союз приступив до проектування бойового лазера ще під кінець 1960-х. Спочатку роботами керувало конструкторське бюро "Вимпел", пізніше був виділений відділ "Луч", який спеціалізувався на розробках лазерної зброї.

Результатом цієї роботи стала поява спеціалізованого комплексу під назвою "Терра-3", проектування якого почалося в 1969 році. Реалізацію "Терри" кілька разів заморожували, але в 1973 році все ж приступили до випробувань.

У розробці "Терри-3" були задіяні серйозні потужності військово-промислового комплексу СРСР і видатні фахівці в цій галузі. Керував проектом лауреат Нобелівської премії з фізики 1964 року Микола Басов.

Випробування почали з фотодіссоціонних вибухових лазерів. Однак вони були малоефективні, так як руйнувалися після запуску, по суті, були одноразовими. Проводилися тестування установок, які застосовували розсіювання ВФДЛ. Коефіцієнт корисної дії зразків цієї зброї вдалося підняти до 70%.

Згодом випробування "одноразових" лазерів завершилися, а їм на зміну прийшли багаторазові установки. Кілька примірників було зібрано на базі конструкторського бюро "Веселка". Один з них була газовий, а другий – рубіновий.

Крім них в комплекс була включена системи точного наведення, був лазерний локатор і необхідне супровідне обладнання. Все це дало можливість точно визначити параметри: розміри цілі і напрям променя. Лазерні локатори використовувалися також під час стеження за об'єктами, розташованими в космосі.

Чому нічого не вийшло

За задумом розробників, основною метою проекту вважалася ліквідація балістичних ракет. В ході багаторічних випробувань експерти, які працювали над проектом, прийшли до однозначного висновку, що необхідний супер потужний імпульс, без якого рішення подібних завдань було неможливим.

В результаті необхідного рівня боєздатності домогтися так і не вдалося. В рамках проекту змогли добудувати тільки допоміжні лазери і установки, які відповідали за наведення на ціль. Одна з ключових проблем комплексу полягала у відсутності генератора енергії великої потужності.

В результаті в 1978 році проект був офіційно згорнутий. Хоча певні роботи в Сари-Шаган тривали аж до 1992 року. Лише після розвалу Радянського Союзу полігон остаточно передали Казахстану, попередньо демонтувавши все обладнання