Хочеш миру - готуйся до війни: Скільки різні країни витрачають на армію

Авторитарні держави традиційно витрачають на армію значно більшу частку бюджетних коштів, ніж демократичні. Це пов'язано як з тим, що їхні правителі більше турбуються про власний захист, так і з тим, що вони можуть не зважати на необхідність витрачати гроші на блага для своїх громадян, передають Патріоти України.

ЕП проаналізувала дані Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) та Індекс демократії від The Economist і з’ясувала, що автократії обганяють демократії за темпами збільшення видатків на оборону.

З топ-15 країн, які витрачають найбільше коштів на армію, лише чотири не є демократіями, свідчать дані SIPRI. Це можна сприймати як гарну новину для України, яка зібрала довкола себе демократичну коаліцію для протистояння російській агресії.

Країни НАТО багато років перебувають у цій п'ятнадцятці. Заможні члени альянсу та деякі демократичні держави за його межами інвестують у технологічну зброю, забезпечення армії, оновлюють запаси. Якщо порівнювати з фінансами, які "вливають" в оборону автократії, то йдеться про більші суми з боку демократичних країн.

Так, автократії у 2023 році витратили на військові потреби 584 млрд дол (зростання на 15% відносно 2021 року), гібридні режими – 102 млрд дол (на 200%, але якщо не враховувати Україну, то лише 40,4 млрд дол, падіння 0,2%), недосконалі демократії – 287 млрд дол (на 0,9%), досконалі – 409 млрд дол (на 12%).

Сумарно у 2023 році у світі на оборону витратили 2,4 трлн дол, свідчать дані SIPRI. Обрахунки щодо витрат для кожного виду правління включають лише ті країни, які присутні в обох наборах даних, тож їх сума менша за 2,4 трлн дол.

Лідером традиційно є США, які витратили на оборону 916 млрд дол. На другому місці – Китай (216 млрд дол), далі – Росія (109 млрд дол), Індія (84 млрд дол) та Саудівська Аравія (76 млрд дол). Наступні держави за найбільшими військовими видатками – країни Європи, Японія, Південна Корея, Австралія та Ізраїль. На графіку показано, як змінилися частки військових видатків у бюджетах держав у розрізі типів режимів.1

Серед недосконалих демократій найбільше уваги приділяють обороні Сінгапур та Ізраїль. Війна в Ізраїлі, що загострилася наприкінці 2023 року, спричинила не лише зростання видатків на армію в самій країні, а й спровокувала аналогічні дії в сусідніх державах.

Гібридні режими, до яких віднесена й Україна під час воєнного стану, не мають такої однозначної тенденції. Хоча близька до Росії Вірменія збільшила частку військових видатків у бюджеті на 4%, багато представників цього виду державного правління їх скорочували або майже не змінювали.

Українські дрони чи західні санкції. Хто сильніше б'є по російській нафтовій галузі?

Натомість темпи, якими авторитарні режими збільшують оборонні частки, помітно перевищують показники демократичних держав. Навіть з урахуванням того, такі країни часто приховують дані щодо своїх оборонних бюджетів або можуть їх фальсифікувати.

Білорусь, яка з 2022 року стала сателітом Росії у війні проти України і розміщує на своїй території російські війська і техніку, у 2021 році витрачала на військо найбільшу у світі частку свого бюджету: майже 38%. Хоча на її території не ведуться воєнні дії, у 2023 році ця частка зросла до 50,6%.

Китай, друга у світі країна за обсягом оборонних видатків, за останній рік збільшив їх на 6%. На це відреагували Японія і Тайвань, збільшивши свої витрати на військо на 11%. Разом з тим, у розрізі всіх видатків бюджету частка військових майже не змінилася: зростання становить символічні 0,1%.

Методологія. Для аналізу використані дані військових видатків у світі за 2021-2023 роки Стокгольмського міжнародного інституту дослідження проблем миру (SIPRI) та дані Індексу демократії за 2023 рік Economist Intelligence Unit.
Демократіями, за визначенням Economist Intelligence Unit, вважаються країни, у яких уряд працює задовільно, журналісти незалежні, існує ефективна система стримувань та противаг, судова влада незалежна, а судові рішення виконуються.
Недосконалі демократії – країни, у яких проводяться вільні і чесні вибори, є проблеми (наприклад, порушення свободи ЗМІ), основні громадянські свободи дотримуються, існують значні недоліки в роботі уряду, нерозвинена політична культура.
У гібридних режимах вибори мають суттєві порушення, присутній тиск уряду на опозиційні партії. Є серйозні проблеми з політичною культурою, слабке верховенство права, розповсюджені корупція та переслідування журналістів.
В авторитарних режимах політичний плюралізм відсутній або сильно обмежений. Деякі формальні інститути демократії можуть існувати, але не мати значення. Вибори, якщо відбуваються, не є вільними і справедливими. ЗМІ належать державі або групам, пов'язаним з правлячим режимом. Відсутня незалежна судова система.