"Хребет відчував через живіт": Дружину бійця ЗСУ розповіла про шокуючий стан чоловіка після полону (фото)

Дружину 41-річного військовослужбовця Сергія з позивним "Таксист", який обороняв Маріуполь, шокував стан чоловіка після російського полону, передають Патріоти України.

Як розповів Сергій, у полон до росіян він потрапив 16 травня - з першою групою важкопоранених захисників Маріуполя, які перебували у медичному бункері "Азовсталі". "Весь цей час були постійні бомбардування. Я з бункера не виходив. Російська розвідка добре працювала. Вони знали, де які бункери. Пробивали їх. Слабими бомбами не змогли, а потім міцними. Наш бункер пробили, завалило операційну. На щастя, всередині не спрацював фугасний пристрій, бо все б знищив всередині. Просто впала ракета. Чотирьох хлопців засипало бетоном, вони вже одужували, мали повернутись у стрій, а стали важкопораненими; а четверо 4 хлопців загинули. Морально дуже тяжко. Вірили в те, що нас врятують. Нам наказали виходити у полон", - сказав "Таксист".

Сергія попри важкі поранення відправили на 10 днів в Оленівську колонію. "Вони обіцяли, що по лікарнях розвезуть поранених. Але привезли у тюрму. Приїхали, знову обшук, все, що було, забрали. У мене нічого не було. У кого був спальник чи каремат, то не забирали. Ми потім ділились, хто спав на бетоні. Рука була подушкою. Ходили в їдальню. Я не хотів залишатись у бараці, бо треба було рухатись. Але це було знущання, тому що їжа була дуже гаряча, давали 30 секунд, щоб з’їсти кип’яток. Дві-три ложки ‒ і все. Скибочку хліба за розміром пальця. Встав і взяв хліб, вишикувались, руки за спину і бігом. Били хлопців. Добре, що я майже не бачив того всього знущання через відсутність зору. До поранених ще таке погане ставлення, тільки морально дуже сильно тиснули: що ніхто нас не обміняє, ніяких обмінів не буде, що всі про нас забули", - поділився Сергій.

Після Оленівської колонії чоловіка доставили у лікарню в окупованому Донецьку, але й там не лікували: "Ніякої медичної допомоги не було, перебинтовували раз на чотири дні тим самим бинтом , у крові і брудним, якась мазь. Із палати виходити забороняли. Харчування там було не лікарняне, а чортзна-що, порції маленькі, але вже не поспішали їсти: 100 грамів води і картоплинка в кращому випадку. З водою взагалі великі проблеми: у палаті 7 людей і півтора літри води на добу, як хочете, так і діліть"

З полону Сергій повернувся у тому ж робочому вбранні, яке дали йому хлопці на "Азовсталі", що й потрапив у полон. У неволі він перебував із 16 травня до 29 червня і за півтора місяці в російському полоні схуднув на 30 кілограмів.

Дружина Ольга при зустрічі не впізнала чоловіка. "Я не думала, що до такого рівня можна схуднути. Він був такий худий!.. Це були шкіра і кості. І такого кольору… Бо ж людина стільки часу перебувала без свіжого повітря. Його виводив сусід по палаті. А я не розуміла, де мій чоловік. Я злякалась, думала, якась хвороба. Знала, що він не бачить, що немає руки, але до такого зовнішнього вигляду я була неготова", - сказала вона.

Сергій на праве око не бачить взагалі, на лівому зір ‒ 70% . В обох очах залишились осколки. Він очікує на протезування руки. Щодня тренується і вигадав пристосування для занять на скакалці. "Колись хотів скинути зайву вагу, а у полоні так втратив її, що хребет відчував через живіт. Не бачив, але відчуття рук показувало, що нічого немає. Те, що руки немає, не заважає займатись. Нічого складного у житті не буває, якщо прагнеш перемоги. А ми переможемо. Росія ‒ це звичайний терорист", - додав військовий.