"Коли треба було відходити з Вугледару, чи був вчасним наказ та яких втрат зазнали наші воїни": Бутусов про втрату українського міста

"Оборона Вугледара — справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля міста росіянам втрати, у багато разів вищі за наші, та відбили два великих наступи у 2022 та 2023 роках", - пише у своєму блозі Юрій Бутусов, передають Патріоти України.

"1. Значення Вугледару

Оборона Вугледару — справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля Вугледару росіянам втрати в багато разів вищі за наші та відбили два великих наступи у 2022 та 2023 роках. Місто мало ключове становище для контролю південного флангу сил оборони України на Донбасі, це була надзвичайно вигідна позиція, панівна висота, щільно забудована, яка давала найкращі радіогоризонти для дронів та вогневі позиції для всіх видів озброєння.

2. Наслідки

Вугледар було вигідно втримувати. Втрата Вугледару — поразка, яка буде мати важкі стратегічні наслідки. Втрачено важливий укріплений район, з великою кількістю обладнаних позицій та мінних полів. Після цього ворог буде згортати фронт і наступати на Велику Новосілку зі сходу та на Курахове з півдня, і таких зручних рубежів оборони там уже нема. Фактично потрібно негайно створювати новий рубіж оборони для прикриття кордонів Дніпропетровської та Запорізької області зі сходу.

3. Коли треба було відходити з Вугледару, чи був вчасним наказ та яких утрат зазнали наші воїни

Єдина траса у місто Вугледар - Богоявленка була взята під вогневий контроль ворога 24 вересня, окупанти вийшли на відстань 1400 метрів до дороги. В цей момент командування ОТУ "Донецьк" (полковник Луценко) мало б віддати наказ про плановий організований відхід військ з міста, оскільки деблокувати місто не було сил. 26 вересня ворог ударами дронів повністю закрив можливості заїзду до міста. З усім тим командування ОТУ не віддало своєчасний наказ на відхід, а продовжувало вимагати триматись. У ніч з 30 вересня на 1 жовтня командування 72-ї бригади на власну відповідальність здійснило відхід останніх підрозділів прикриття через неможливість подальшого ведення оборони, що було здійснено з втратами внаслідок щільного вогню ворога. За останні чотири доби оборони Вугледару 72-га ОМБр втратила в місті та на трасі відходу близько 30 (тридцяти) військовослужбовців зниклими безвісти. На одній із позицій росіяни захопили 5 військовослужбовців, імена яких не встановлені, і розстріляли їх на місці, це зафіксовано нашим дроном.

4. Причини втрати Вугледара

• Відсутність боєздатних резервів та боєздатного поповнення, щоб відновлювати втрати наших військ та посилювати 72-гу механізовану бригаду, яка безпосередньо обороняла місто. Це відповідальність командування ЗСУ.
• Перевага ворога в чисельності в 4 рази мінімум — проти 72-ї механізованої бригади росіяни, за офіційним зведенням міноборони РФ про захоплення міста, зосередили 36-ту, 37-му мотострілецькі, 5-ту танкову бригади, 40-ву бригаду морської піхоти, 403-й мотострілецький полк, посилені підрозділами 14-ї бригади "спецназу". Тобто проти одного нашого з'єднання, посиленого кількома некомплектними та слабко озброєними батальйонами ТрО 125-ї та 123-ї бригад ТрО, які не отримали поповнень для покриття втрат, наступало 5 з'єднань ворога, посилених "спецназом" і які постійно поповнювались для продовження наступу.
• Слабка організація та взаємодія в обороні, постановка завдань без урахування реальних можливостей і без оцінки реальної боєздатності військ. Керівництво ОТУ та ОСУВ не приділило уваги організації масованого застосування дронів, РЕБ, РЕР, прикриттю військ від дронів противника, у комплексі з вогневими засобами. Тактичне становище Вугледару та відкриті простори навколо давали змогу знищити угруповання ворога, що наступали, дронами у взаємодії з іншими засобами, максимально берегти життя піхоти, але підрозділів дронів, які б могли забезпечити щільність та масованість ударів, вище військове командування не зосередило, що не дозволило компенсувати значну перевагу ворога у піхоті.

• Відсутність якісно організованих контратак. Тривалий час на напрямок прориву підкидали піхотні підрозділи з низькою комплектністю та слабким озброєнням зі складу ТрО, які не могли відновити становище, а тільки героїчно зупиняли наступ ворога на деякий час. Лінійні батальйони 72-ї не отримували ні часу на відновлення боєздатності, ні підготовлене поповнення. Єдина ударна частина, яку командування ЗСУ перекинуло за останні чотири місяці на напрямок, - 1-й штурмовий батальйон "Вовки да Вінчі", був використаний ОТУ через нестачу резервів для оборони значно північніше Вугледару і втягнутий у бої з підрозділами 57-ї мотострілецької бригади та 139-го штурмового батальйону окупантів.
• Відсутність якісної другої лінії оборони, яка б дала змогу зупинити ворога в районі шахт північніше Вугледара на заздалегідь обладнаних позиціях, прикритих мінними полями.

5. Щодо обставин загибелі командира 186-го батальйону ТрО 123-ї бригади ТрО Ігоря Гриба.

Збираю інформацію, спілкуюсь з бійцями 123-ї бригади ТрО. Найближчим часом напишу і щодо відомих мені обставин загибелі Гриба, і щодо дій 123-ї бригади ТрО в районі Вугледара, і щодо адекватності рішень на її застосування, керованості та організованості бригади та наслідків для оборони міста".