Контрнаступ ЗСУ може початися з Бахмута, Пригожин хоче втекти з міста до його початку, - Кочетков

У день сакрального для країни-агресорки РФ та її диктатора Володимира Путіна свята, 9 травня, ватажок ПВК "Вагнер" вперше публічно звинуватив Путіна у провалах на фронті. Однак вже згодом йому довелося викручуватися та пояснювати свої ж слова на адресу вразливого диктатора, передають Патріоти України.

В інтервʼю Главреду політичний аналітик Олександр Кочетков розповів про те, чому Пригожин образив Путіна, чи претендує глава ПВК "Вагнер" на посаду у Кремлі, та як його можливе перебування при владі відобразиться на розпаді Росії.

9 травня Пригожин буквально перейшов від наїздів на Шойгу і Герасимова до особистих образ Путіна. І Путін до цього, як ми знаємо, дуже чутливий. Що це означає і якої реакції варто чекати від Путіна?

Що треба розуміти про Пригожина? Він - колишній зек, причому за дуже серйозними статтями. Тобто не ухиляння від несплати податків, а розбій, пограбування, справи, повʼязані з наркотиками. Для таких людей навіть у Росії фактично була прикрита публічна діяльність. Люди з кримінальним минулим залишаються дуже впливовими, можуть бути дуже багатими, але навіть у Росії, напівкримінальній державі, їм не можна було приходити у публічну сферу, ставати політиком і таке інше. Війна для таких як Пригожин та для нього особисто відкрила ці двері до публічності. Він від цього просто шаленіє – йому дуже подобається бути публічною особою, не з-за чиєїсь спини щось вирішувати, а безпосередньо виходити в ефір, аби всі це обговорювали. Тобто присутній певний нарцисизм, беручи до уваги те, що він зек і для нього це було раніше неможливо.

Відповідно, він переходить межу і говорить багато того, про що, певно, згодом пожалкує, якщо йому не вдасться зробити те, що хоче. А він хоче зняти з себе відповідальність за провали на фронті. Зараз Пригожин чітко обрав лінію "мені не дають" – не дають снарядів, боєприпасів, а так би ми, мовляв, вже б давно взяли Львів. Винні усі навколо нього – Шойгу, Герасимов, зараз у нього "сусіди" на фронті, 72 бригада (72 окрема мотострілецька бригада ЗС РФ. - Главред) покинула позиції. Тому, мовляв, ми змушені теж піти, але це не ми програємо українцям, а усі інші, які нам свідомо чи несвідомо заважають.

Дивіться відео інтервʼю Олександра Кочеткова Главреду:

Насправді Пригожин хоче тікати з Росії. Бо у нього, як у зека, добре розвинена "чуйка", і він розуміє, що навколо нього вже стає гаряче, адже він наговорив зайвого. Тому він хоче сховатися десь у Судані. Там дуже цікава ситуація, бо там тривають військові протистояння між регулярною армією і колишнім "ополченням". Найманці ПВК "Вагнер" можуть увійти в той конфлікт, і Пригожин, окрім плати за це, може отримати притулок і на певний час перебратися туди. А там його дістати буде значно важче.

Путін дійсно дуже образливий і мстивий. Він забуває про власні обіцянки, але не про те, що хтось його образив. Тому Пригожин хоче покинути Росію під серйозним приводом, сховатися десь в Африці а потім знову повернутися до публічної діяльності, коли в Росії усе трохи вщухне.

А якась публічна реакція Путіна на ці його заяви буде? Можливо, через Пєскова чи Путін особисто щось скаже? І що буде, якщо Путін це "проковтне" і жодним чином не відреагує?

Він не реагуватиме, бо реакція означатиме визнання проблеми і те, що образили саме його. Якщо зараз запитати Пригожина, то він скаже, що мав на увазі Шойгу. Як у старому радянському анекдоті: "А кого вы имели ввиду?" А Путін, мовляв, то взагалі мій друг та найвеличніша постать сучасності. Тому ні, якщо Путін почне на це якось реагувати, то цим визнає, що це було сказано проти нього, але Пригожин ані Путіна, ані когось з його найближчого оточення не називає. Натомість він чітко формулює, хто його ворог – зокрема, губернатор Санкт-Петербурга Беглов, але тут якийсь "дід". А Байден хіба не дід? Тобто визнавати цього йому не можна.

Я абсолютно впевнений, що зараз серед силовиків в оточенні Путіна тривають дискусії щодо того, що робити з Пригожиним. Там конкуренція, яку Путін сам створив, а зараз вони від неї страждають, бо не можуть ухвалити рішення. За інформацією, яка в нас є, оточення Патрушева вважає, що Пригожина якраз треба залишати, а не ліквідувати, бо він ще може бути корисним.

Тобто за Пригожиним та за його сміливими заявами можуть стояти певні еліти, я правильно вас розумію?

Так, тільки їх не можна називати елітами. Це певні угруповання всередині напівкримінального режиму в РФ, які зʼясовують стосунки кримінальними методами. Тобто це не політичні еліти, які розбираються через публічну політику – там її немає. Там розбираються методами спецслужб, і "Новичок" у них значно ефективніший за будь-які голосування.

Ще одна заява (і ви про неї згадували), у якій Пригожин обіцяв вивести "Вагнер" з Бахмута 10 травня. Яку мету він переслідує подібними ультиматумами, і що буде, якщо він цього не зробить? Як це відобразиться на його публічності та подальших діях?

Почну з другої частини питання – ніяк. Це жодним чином не вплине. Пригожин – авантюрист, він завжди розповідає, що, мовляв, він хотів, але йому заважають, і якщо він не вийде, то скаже, що не може кинути фронт. А якщо на нього якимось чином вплинуть і він не зможе покинути Бахмут, то він одразу скаже, що це для "величі Росії" та задля майбутньої перемоги він нібито готовий на все. Але він хоче це зробити, щоб не відповідати. Бо багато хто відчуває, а він має авантюризм проголошувати, що там є проблеми. Через девʼять місяців вони офіційно пишуть, що просунулися на 130 метрів. Але це – повна маячня, про таке не можна писати, бо це півхвилини пішки. Тобто росіяни завʼязли у Бахмуті, і там вже є ознаки того, що ситуація може розвернутися проти них, бо український контрнаступ може початися саме в Бахмуті. Адже з флангів навколо "Вагнера" росіяни вже тікають, не на кілометри, але тікають. Тому Пригожин хоче відвести провину від себе, і його мета – зробити усе, щоб "Вагнера" там не було, коли почнеться український контрнаступ. Але там є загороджувальні загони Росгвардії, які не пускають тих, хто хоче вийти. Тому ситуація там настільки неконтрольована, що там можливий навіть збройний конфлікт між "вагнерівцями" та Росгвардією.

А загалом ці заяви Пригожина, яких останнім часом було багато, про що – вони про реальний стан речей чи це спроба заговорити провали у Бахмуті?

Про реальний стан речей. Він обрав для себе позицію турбопатріота, тобто він за російську перемогу, панування Росії над світом, галактикою та Всесвітом. Це ж його слова: "Наш бізнес – смерть, і бізнес іде добре". Тобто таку позицію, яка абсолютно зневажає будь-які людські цінності Пригожин обрав собі у якості іміджу. І те, що він розповідає, цей турбопатріотизм, включає в себе готовність казати неприємні речі. Мовляв, не можна ховати від населення те, що насправді відбувається.

Так, він розповідає про реальну ситуацію з дефіцитом на фронті, недолугим командуванням. Це дійсно так і є, але головне питання – чому ви сюди полізли в Україну? З якого дива ви вважали, що можете загарбати Україну за два тижні? Якщо є люди, які про це знають, то у них будуть серйозні проблеми.

Уся ця колотнеча навколо Пригожина та всередині кремлівських "башт" якось вплине на подальший хід війни? Чи можуть усі ці заяви та дії Пригожина бути певною спробою Кремля вийти з війни? Бо Пригожин – це криміналітет, на якого Кремлю зручно усе повісити, адже він навіть у Росії вважається терористом.

Це – передумова і наслідок неуспішної воєнної кампанії. Обовʼязковий наслідок цього – пошуки винного та розбірки всередині оточення фюрера. Це – абсолютно природно і так було завжди і всюди. І це свідчення того, що ті, хто керує цією війною всередині РФ розуміють, що все йде абсолютно не за планом. І так, я казав про те, що Пригожина планують використати при подальшому розвитку подій. А він передбачає, що Путін, за станом здоровʼя чи якось з ним домовляться, відійде в бік. Його можуть і прибрати, але швидше за все, його посунуть на посаду очільника якогось президентської ради, яку для нього вигадають. А далі вже шукатимуть більш-менш прийнятну для Заходу кандидатуру, яка начебто уособлюватиме нову Росію, готову йти на перемовини, частково деокупувати Україну (без Криму). І тут на Пригожина можуть посилатися як на того, хто дійсно розповідає про проблеми. З іншого боку, "Вагнер" – це військова сила, яку можна використати у внутрішніх розбірках. Або аргументувати тим, що його можуть кинути в бій.

Усе це – передумова для початку розборок у Кремлі, які обовʼязково будуть і усе більше назрівають. Але щоб ця передумова перейшла у реальні дії, потрібен успішний наступ України.

За кого в такому випадку може виступити Пригожин? Адже він, певно, не самостійний гравець.

Він – авантюрист, тому некерований і майже самостійний. Таких до команди не беруть, бо невідомо, що він утне наступного дня. Але його хочуть використати. Він виявився впливовим, першим створив цю приватну військову кампанію і він має реальну силу. Тобто у нього є озброєні люди, які за командою можуть кудись піти і робити що завгодно, адже у зеків немає гальм. Чому "Вагнер" найбільш ефективний з російських військ? Бо їм подобається вбивати, грабувати, це – їхній природний стан.

Пригожин хоче частку публічної влади, а не за лаштунками, впливу. Що з цього вийде – ніхто не знає, але для нього важливий процес. Він у центрі суспільної уваги, про нього ухвалюють рішення міжнародні організації, визнаючи "Вагнер" терористичною організацією. І все це дуже йому подобається. Я знаю людей і в Україні, які за будь-які гроші ладні бути в телевізорі. І Пригожин належить до них.

Загалом якісь перспективи у Пригожина у російській політиці є? Якщо Путін відійде від влади, йому дадуть туди потрапити чи ні?

Найближчим часом у Росії не передбачається якоїсь публічної політики. За сценарієм, швидше за все, будуть певні збройні протистояння між різними угрупованнями за різні територіальні угіддя. Грошей там не так багато, тому, швидше за все, буде боротьба за Москву. Вона точитиметься між кримінальними силами, силовиками різних напрямків. Між такими як "кадирівці", які теж претендують на Москву і мають всередині Москви серйозне озброєне угруповання. Саме там використовуватимуть і Пригожина, але це не є публічною політикою. Можливо, він і буде робити якісь публічні заяви, але основний його вплив – силовий. І він, безумовно, братиме участь у новому розподілі повноважень і грошей у Росії після поразки. Якщо він, звісно, зможе вціліти.

Тобто якщо він братиме участь у цих розбірках, чи є в нього перспективи у подальшому, якщо отримає певний вплив, зайняти якусь публічну посаду? Чи сприймуть його таким?

Якщо і може, то якусь символічну. Свого часу дуже схоже відбувалося з Борисом Березовським. Він також мав справу з криміналом, мав серйозний вплив та розповідав, що фактично він привів Путіна до влади (хоча це не є правдою) і у нього була достатньо декоративна посада заступника секретаря ради національної безпеки та оборони РФ. Навіть не очільник, а заступник. Те саме можливо і з Пригожиним, але навряд чи він сам захоче мати якусь посаду. Бо публічна посада – це не лише можливості, але й певні обмеження, бо тоді він почне інституціоналізуватися. Тобто треба буде якось вбудовуватися до системи влади, але йому саме це і не подобається. Адже його сила саме у тому, що він говорить і робить усе, що завгодно. Це і привертає до нього певну увагу, викликає симпатію схожих на нього авантюристів у РФ. А такі люди (10-15%) завжди присутні у будь-якому суспільстві, і це досить дієва сила, бо вони активні. Тому він хоче бути більше неформальним очільником, тобто керувати своїм збройним угрупованням. Публічна посада – не для нього, бо там він облажається дуже швидко.

Ви згадували про кадирівців. Чи є якийсь звʼязок між Пригожиним і Кадировим? Чи вони ведуть суперництво між собою за прихильність Путіна (або тут може бути щось інше)?

Є й інше, те, що їх обʼєднує – критичне ставлення до військового командування, яке, за їхнім переконанням, провалило агресію. Бездарне, воювати не вміє, а от якби вони, то був би "Київ за 3 дні". Хоча ми знаємо, як насправді воюють кадирівські тіктокери, які зазнали величезних втрат під Києвом, Маріуполем. Пригожину скільки б він про це не розповідав, власних зеків не шкода, бо філософія зека передбачає, що він може і повинен загинути у будь-який момент, і сльози за ним ніхто не пустить. У Кадирова не так – чеченці бережуть кожного чоловіка, бо вони – маленький народ.

Однак обидва вони співпадають в оцінці невірних дій генерального штабу та Міноборони РФ, але вони конкурують не за вплив Путіна. Зараз вони конкурують за майбутнє, точніше за те, хто буде впливати на ситуацію після Путіна. Отже, після Путіна буде дуже цікаво – він відходить, і усі це відчувають як через його здоровʼя, так і через результат війни. Адже завдяки невдалій агресії проти України він вже втратив увесь свій вплив на міжнародному полі, де ринки, бізнес і гроші. Пострадянський простір до цього не належить, і в РФ це розуміють. Путін втрачає і у внутрішньому сенсі, адже усі починають думати про те, що буде після нього. Тобто формально проти Путіна поки що ніхто не йде, але і Пригожин, і Кадиров вже думають про своє майбутнє у майбутній Росії. Вони і там хочуть бути "зверху", і там цілком можлива не просто їхня конкуренція, а пряме зіткнення.

Як тоді можна пояснити ситуацію з надіями російських лібералів на нову Росію без Путіна? Так виглядає, що до влади у РФ може прийти людина набагато гірша за Путіна. Чого тоді чекатимуть ліберали, якщо до влади прийде якийсь головоріз на кшталт Кадирова чи Пригожина?

Є така вірогідність. Але, швидше за все, якщо на владу претендуватиме така особа, як Кадиров чи Пригожин, почнеться реальний розпад Росії. Бо інші регіони не захочуть бути поруч з такими очільниками.

Якнайшвидший сценарій розпаду Росії – саме претендування на владу умовного Кадирова чи Пригожина. Усі інші варіанти теж передбачають розпад, але не такий стрімкий.

Те, на чому наголошують російські ліберали – це, вибачте мені, суцільна маячня, абсолютно відірвана від реальності. Вони напівметри від землі, але в небо теж не летять – тобто вони хочуть зберегти Росію у поточному вигляді. З ядерною зброєю, великою, хоч і не дуже потужною і вправною армією, з претензіями на якщо не світове володарювання, то величезний світовий вплив. Після того, що утнула Росія це абсолютно нереально, але вони цього хочуть. І ще вони хочуть якимось чином примиритися з Україною, США і це теж нереально. Тим паче, що вони навіть не хочуть як слід вибачатися. Так, потихеньку, але "Крим – це не бутерброд" і далі за текстом.

Те, чого хочуть ліберали може мати значення хіба що для якихось дослідників чогось закамʼянілого десь через сто років. Але вирішуватимуть інші люди всередині РФ – авантюристи, силовики, закордонні впливи (і хотілося б, щоб і український вплив на ситуацію в РФ був присутнім, бо для нас це найважливіше за всіх). Лібералів різного ґатунку можуть використати силовики як вивіску – поставити когось приємного для них на кшталт Навального, але вони не будуть нічого вирішувати.

Швидше за все, після Путіна прийде колективний Путін. Не якийсь персональний, Кадиров, Пригожин, а колективний, який буде таким самим, як Путін, але виглядатиме дещо інакше. Буде не таким заплямованим кровʼю. Багато кажуть про Патрушева-молодшого, хоча, і часто про це кажу, у будь-якій країні історичні цикли розвиваються схожим чином. І от після Сталіна в Росії прийшов колективний Сталін на чолі з ніяким Маленковим, який намагався продовжувати його лінію, але це вже було неможливо. Після цього прийшов Хрущов, який зайнявся розвінчанням культу Сталіна. Щось подібне, колективні силовики, прийдуть після Путіна, навіть якщо Путін не вмре, а буде посунутий. От після нього прийде людина, яку ми зараз не бачимо, не дуже розуміємо, бо і Хрущова свого часу після Сталіна мало хто сприймав. Тобто це буде якась людина з публічної сфери, умовний Дудь, якого ми не уявляємо політичною фігурою. От хтось на кшталт нього прийде до влади і почне розвінчання культу Путіна. Але це – роки, до них ще треба дожити.

Але для нас це ризики зберігає, я так розумію?

Постійні. І мінімізація ризиків для нас полягає у тому, що нам треба дуже швидко озброїтися сучасним озброєнням, частину з яких ми виробляємо самі у кооперації з нашими союзниками. І не прохаємо їх дати нам ракети. Бо ракети на 300 кілометрів ми прохаємо більше ніж півтора року, хоча виготовити їх можливо за пів року. Тобто озброїтися і бути настільки сильними, щоб у путіністів та постпутіністів не виникало навіть думки про те, що можна знову зайти в Україну, бо тут вони отримають настільки серйозний відпір, що тоді по Кремлю будуть летіти не тільки якісь дитячі безпілотники, а серйозна балістична ракета. Ось це і буде гарантією, бо іншого вони не розуміють – тільки силу. І той же Пригожин має казати те, що Україна сильна і періодично нас бʼють, тобто навіть він це визнає.