Китай хоче говорити про фінал війни із Зеленським, його не хвилюють плани Путіна, - Кочетков

Володимир Путін, чиє безглузде повномасштабне вторгнення вторгнення в Україну за рік змусило Росію жебракувати і збирати військові ресурси по всьому світу, намагається усіляко долучити до співпраці своїх "колег"-диктаторів, передають Патріоти України.

Окрім того, що путінські посіпаки літали до Китаю, Ірану, тепер їхню ініціативу перехопив білоруський диктатор Олександр Лукашенко. Через це складається враження, що наразі вимальовується нова "вісь зла", у якій обʼєднуються диктаторські режими. Тим паче, що паралельно з цим переобраний лідер Китаю Сі Цзіньпін планує вирушити до Москви на особисту зустріч з Путіним, після чого поспілкуватися із Зеленським.

В інтервʼю Главреду політичний аналітик Олександр Кочетков розповів, чому Лукашенко вирішив шукати підтримки у Китаї та Ірані, чому Китай може вмовити Путіна здатися, чи бачить Сі Цзіньпін у Путіні реального союзника та чого чекати Україні, якщо світові диктатори обʼєднаються.

Білоруський диктатор Олександр Лукашенко прибув до Ірану, де зустрівся із президентом країни. Яка мета поїздки Лукашенка – він виконує роль посильного від Путіна чи має свої причини?

Він, звісно, листоноша від Путіна, але при цьому має і власну мету. Бо він шукає для себе позицію, у якій він буде необхідним, щоб, відповідно, зберегтися незалежно від того, що відбуватиметься з Росією. Він шукає "дах" у вигляді Китаю. Мовляв, на Китай усі зважають, бо він економічно потужний, тому Лукашенко хоче, аби той простягнув дах над Білоруссю, особливо розуміючи наслідки усіх пертурбацій, які відбуватимуться у РФ (бо це безпосередньо впливатиме і на позицію Лукашенка).

Його функція – спробувати вибудувати спільноту, певний економічно-військовий союз між Росією, Іраном та Білоруссю, де остання буде посередником. Іран, наприклад, не надто хоче відправляти озброєння та певні складові для виробництва зброї безпосередньо Росії, але він це робить, і ці шляхи постачань добре бачать розвідки. А от Білорусь формально не у стані війни, бо хоч і бере участь в агресії Росії проти України, але не бере участі у військових діях. Тож їй літаками можуть щось доставити з Ірану, а далі вона вже передаватиме це безпосередньо Росії.

Сам Китай теж не хоче напряму цим займатися, він ніби над сутичкою. Тож Лукашенко, який на відміну від Путіна не боїться зустрічатися з людьми, виконує функцію модератора-посередника. Але, у першу чергу, він керується власними інтересами, і за першої ліпшої нагоди зрадить Путіна, якщо буде впевнений у тому, що має "дах" Китаю.

Чи правильно я розумію, що Лукашенко таким чином шукає приводу, аби відкрито не брати участі у війні і бути більше перемовником?

Так. Якщо Білорусь вступить у війну, тоді він не зможе виконувати цих функцій. Китай теж буде незадоволений, бо у Білорусі багато китайських інвестицій. Фактично, Китай планував використовувати Білорусь як певний фінансовий хаб. З урахуванням цього, Китай не хоче безпосередньої участі Білорусі у війні в Україні. На це і посилається Лукашенко, бо знає, що вступ Білорусі у війну – це кінець його нескінченного правління.

Якщо говорити про Лукашенка-посередника, то він виступає посередником саме між РФ, Китаєм та Іраном чи його можуть залучити і посередника із Заходом?

Захід не хоче мати з ним нічого спільного. Лукашенко виконує завдання від Китаю якось сформувати спільноту з Росії, Ірану та Білорусі, а далі отримувати вказівки від китайського лідера і переказувати їх Ірану та Росії.

За даними Reuters, глава Китаю Сі Цзіньпін збирається до Москви наступного тижня. Чи означає цей візит про приєднання Китаю, за історичною аналогією, до так званої вісі зла?

Жодним чином не свідчить. Китай – на диво прагматична країна. Він хоче, аби війна у Європі припинилася якомога швидше. Йому абсолютно начхати, чиїм коштом це буде зроблено, України чи Росії, для нього і те, і інше добре. Але Китаю потрібно продовжувати економічні звʼязки, бо Європа – це величезний платоспроможний ринок для Китаю. А враховуючи проблеми Китаю зі США, він не може втратити Європу як ринок. Тому він хоче, аби війна припинилася.

Візит Сі Цзіньпіна до Москви – це в жодному разі не приєднання. Він хоче мати пряму зустріч з Путіним щодо умов припинення війни. Ми памʼятаємо, що Китай запропонував "бачення" припинення війни. А от якщо Сі Цзіньпін погодить конкретні речі щодо припинення бойових дій, тоді він сам виступить з планом, який міститиме у собі конкретні речі. А такі речі погоджуються саме віч-на-віч. Тобто йде мова про те, яким чином можна припинити війну, на що готовий піти Путін, чи готовий він поступитися. Китай не має можливостей, аби висувати нереальні плани, бо тоді він втрачатиме імідж впливової супердержави. Саме для того, щоб такий "мирний план" був реальним, він хоче погодити його з Путіним. Але тут не йдеться про союзництво.

Тобто про жодний біполярний світ також не йдеться?

Китай будує біполярний світ, але два полюси у його розумінні – Сполучені Штати та Китай. Усі інші країни, так чи інакше, їхні підлеглі. І Росія тут не партнер, і навіть не молодший партнер. Це – інструмент, не більше того.

Також відомо, що Сі Цзіньпін планує говорити і з Зеленським. Про що може йтися?

Як я вже сказав, Сі Цзіньпін планує обговорити з Путіним певну формулу мирних переговорів. Якщо цього не погодити із Зеленським, то тоді він публічно заявить, що це неприйнятно. У такому випадку Сі Цзіньпін виглядатиме, відверто кажучи, некрасиво. А супердержава, якою є Китай, не може собі цього дозволити. Тому Сі Цзіньпін буде змушений говорити з обома сторонами. Те саме свого часу робив і президент Туреччини Ердоган, і африканський лідер Гвінеї-Бісау Ембало. Тож це абсолютно закономірно.

Чи варто у такому випадку розраховувати на можливий приїзд Сі Цзіньпіна в Україну?

Це буде тільки відеорозмова. Можливо, у майбутньому відбудеться візит Зеленського до Китаю, але сам Сі Цзіньпін навряд чи сюди приїде.

За рахунок чого триматиметься такий біполярний світ? Бо це країни навіть з різними релігійними конфесіями. Що у них може бути спільного?

Китай діє за рахунок економічних потужностей. Він готовий фінансувати, кредитувати, надавати технології чи певне озброєння. За рахунок цієї мʼякої сили він просуває свої інтереси в Африці, Азії, Європі, у пострадянських країнах. Щодо біполярного світу, то якщо Китай домовиться з Росією, то він висуне свій мирний план, який, скоріше за все, не буде сприйнято. І тоді він почне мʼякий шантаж США – мовляв, якщо ви не погоджуєтеся на нашу пропозицію і продовжуєте підтримувати Тайвань військовою технікою, то чому ми не можемо підтримати, наприклад, Росію?

Китаю потрібно виторгувати Тайвань для себе, і його абсолютно не цікавить Росія та її геополітичні прагнення.

Якщо Китай буде шантажувати США, чого нам чекати у цьому випадку?

Нам треба робити ефективний контрнаступ, завдавати агресору нищівної поразки, яку не зможуть замовчати та перекрутити навіть російські пропагандисти. І тоді у РФ почнуться певні деструктивні процеси. Вихід України до Азовського моря, звільнення Мелітополя, Бердянська, можливо Луганська – це наше завдання. Після цього домовленості Китаю з Росією вже не матимуть значення. Тобто нам потрібно не зважати на те, що відбувається, а робити своє.

А наскільки Захід активно нам допомагатиме, зокрема озброєннями, необхідними для контрнаступу, якщо Китай вдасться до шантажу?

Захід буде готовий нам допомагати ще більш активно. Ситуація така, що Сполучені Штати вже обрали певну стратегію і продовжуватимуть її. Дії Китаю на неї практично не вплинуть, але вони можуть вплинути на мирні переговори, які відбудуться після нашого контрнаступу. Тоді Китай може тиснути на Росію, бо у нього усе просто – він готовий підтримувати переможця, а не того, хто зазнав поразки. Тож якщо ситуація у Росії буде безнадійною, то Китай буде обережним, але на боці України, бо тоді він пропонувати завершити бойові дії за рахунок Росії.