Китай зацікавився окупованими територіями України: Спливли "таємні" зв'язки і бізнес-інтереси

Попри досить тісні відносини з Росією, Китай офіційно так і не визнав ані анексію РФ українського Криму, ні створених Москвою квазіутворень "ЛНР"/"ДНР", ані подальшої окупації частин Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей. Однак неофіційно КНР все глибше "просочується" і закріплюється на окупованих територіях нашої держави – на рівні бізнесу, торгівлі, фінансів і політичних зв'язків, передають Патріоти України.

Це проникнення та співпраця з агресором на окупованих територіях поки відбувається приховано, однак вона все більше набирає обертів. Про те, яксаме і якою мірою Китай присутній на ТОТ, пише The Insider.

Китай закріплюється на ТОТ України

The Insider перераховує: уже зараз на окупованій території України 6000 базових станцій мобільного зв'язку працюють на китайському обладнанні. Принаймні такі дані містяться в березневій доповіді Східної правозахисної групи.

Близько 80 банківських відділень на Донбасі торгують готівковим юанем.

З окупованими Росією українськими територіями, включення яких Москвою до складу РФ Пекін офіційно так і не визнав, активно відбувається обмін делегаціями на низовому рівні та співпраця з китайськими корпораціями на ґрунті "імпортозаміщення". Наприклад, підприємства окупованої Луганщини готуються до травневого ярмарку в Харбіні, а в січні в КНР побувала делегація з Херсонської області – з метою "встановлення довгострокового співробітництва".

"Поступово і цілеспрямовано Китай нишком проникає і закріплюється в окупованій Україні", – описує ситуацію The Insider.

Китайські інвестиції в Криму

Китайський бізнес цікавився Кримським півостровом ще до окупації його Росією. У грудні 2013 року Кабінет міністрів України на чолі з Миколою Азаровим підписав меморандум про економічне співробітництво з приватною китайською компанією Beijing Interoceanic Canal Investment Management Co. Ltd, що належить мультимільйонеру Ван Цзіню. Саме цій компанії належить амбітний проєкт із будівництва судноплавного каналу в Нікарагуа, який мав скласти конкуренцію Панамському каналу і послужити просуванню китайських геополітичних інтересів у регіоні.

Українсько-китайський проект передбачав будівництво глибоководного порту в Криму та участь китайської сторони в реконструкції рибного порту в Севастополі. Планувалося, що перший етап інвестицій становитиме $3 млрд. А власник Beijing Interoceanic Canal Investment Management Co. Ltd. Ван Цзін заявляв, що проект перетворить Крим "на економічний і транспортний вузол морського Шовкового шляху".

Амбітні плани китайців стривожили частину української експертної спільноти. Аналітики побоювалися, що слідом за портом у Криму Китай перейде до оренди сільгоспземель на півдні України – і закінчиться тиха "експансія" перетворенням країни на аграрний придаток "Піднебесної".

Били на сполох і кримські екологи.

Реалізувати задумане завадила Революція Гідності, втеча тодішнього президента Віктора Януковича до РФ і анексія півострова Росією. У червні 2014 року Beijing Interoceanic Canal Investment Management Co. Ltd. заявила, що більше не веде жодних проектів у Криму.

Невдачею закінчилися і спроби залучити китайських інвесторів для будівництва Керченського мосту. На тлі невизнання світовою спільнотою включно з Китаєм, а також санкцій проти агресора, китайський бізнес не поспішав заходити на окуповані території – незважаючи на періодичні повідомлення про протилежне.

Усе почало змінюватися після 2022 року, коли відносини між Москвою і Пекіном вийшли на новий рівень.

Наприклад, у листопаді 2023 року The Washington Post писала про те, що Росія і Китай ведуть переговори про будівництво транспортного тунелю під Керченською протокою після успішної атаки Сил оборони 17 липня 2023 року, хоча і РФ, і КНР ці повідомлення спростовували.

Однак публікації про ймовірність участі китайських компаній в інфраструктурних проєктах в окупованому Криму стали з'являтися все частіше. 2025 року українська розвідка повідомляла про те, що окупаційна влада Криму хоче залучити китайські інвестиції до будівництва Керченського морського порту і розширення інфраструктури військової бази на озері Донузлав.

Того ж року судно Heng Yang 9 під панамським прапором, що належить компанії Guangxi Changhai Shipping, неодноразово заходило в порт Севастополя з відключеним транспондером. Українське МЗС висловило КНР протест із цього приводу.

Побоювання підпасти під вторинні санкції стримують Китай від відкритих інвестицій на півострові. Але є також повідомлення про приховану співпрацю КНР з РФ в акваторії Чорного моря.

"Інтерес Китаю до Чорного та Азовського морів виходить за рамки простої підтримки Росії в Криму, вписуючись у ширшу стратегію ініціативи "Один пояс, один шлях" і відкриваючи потенційні можливості подвійного призначення... Будь-який розвиток інфраструктури в цих регіонах, навіть якщо він номінально має комерційний чи цивільний характер, за своєю суттю підтримує і зміцнює військові та логістичні можливості Росії. Це відповідає стратегічному партнерству Китаю з Росією, особливо з огляду на зростаючу залежність Росії від Китаю щодо критично важливих військових технологій і компонентів після західних санкцій", – відзначено в доповіді ініціативи Extrema Ratio, що відстежує китайську глобальну експансію.

Що зацікавило Китай у Донецькій області

У The Insider зазначили, що ще з літа 2022 року влада "ДНР" почала проявляти інтерес до занедбаного Каранського кар'єру в районі села Мирне Волноваського району Донецької області, який до повномасштабного вторгнення РФ контролювала Україна. Там раніше добували щебінь для будівництва, але з 2008 року роботи було зупинено.

У серпні 2022 року переробну фабрику почали відновлювати і вже в жовтні офіційно оголосили про новий запуск Каранського кар'єру.

У листопаді 2023 року голова окупаційного "уряду ДНР", російський чиновник Євген Солнцев повідомив, що Каранський кар'єр підписав угоди про співпрацю з двома китайськими підприємствами — Amma construction Machinery Co. Ltd (фабрикою з виробництва обладнання для подрібнення порід) і Zhongxin Heavy Industry Machinery Co., Ltd (фабрикою з виробництва дробарно-сортувального устаткування), підписання відбулося в "представництві "ДНР" у Москві.

Станом на березень 2025 року місцеві жителі вже називали Каранський кар'єр "китайським". За даними The Insider, щебінь, що видобувається в кар'єрі, використовують для будівництва на всій окупованій території України, де російська влада анонсувала масштабні проєкти "відновлення" населених пунктів, які зазнали колосальних руйнувань від російських обстрілів і штурмів.

За даними української "Реальної газети", названі Солнцевим компанії Amma construction Machinery Co. Ltd і Zhongxin Heavy Industry Machinery Co., Ltd ведуть активний бізнес у Росії, зокрема з Каменським щебеневим заводом у Ростовській області.

Ймовірним посередником виступав Чжан Цзінвей, аспірант Південного федерального університету, який займається розробкою оборонних технологій для російської армії. Наприклад, повідомлялося про те, що він створив вдосконалену модель нейронних мереж для безпілотних літальних апаратів (БПЛА), що дає змогу прискорити виявлення невеликих об'єктів у реальному часі. Чжан Цзінвей став переможцем конкурсу "Лідери Росії", який курує перший заступник глави АП РФ Сергій Кирієнко.

Головний редактор "Реальної газети" Андрій Діхтяренко вважає, що на прикладі такого посередництва можна побачити технологію китайського проникнення на окуповані території.

"Чжан Цзінвей навчається і працює в ростовському університеті, він же — голова місцевого китайського земляцтва, і він же виступає посередником між "ДНР" і китайськими фірмами зі своєї рідної провінції. Якщо офіційні державні структури КНР начебто тримаються осторонь, — великі державні концерни не хочуть потрапити під санкції, то середньому приватному бізнесу дають добро на організацію спільних проєктів на окупованих територіях України", – каже він.

Китайські компанії беруть участь в інфраструктурних проєктах, постачають техніку тощо. За даними Діхтяренка, історія з донецьким кар'єром — далеко не єдиний приклад такої співпраці.

Наприклад,китайське гірниче обладнання поставляється на шахту "Білоріченська" в Луганській області, одну з небагатьох, що приносять прибуток на окупованій території.

"Відновлення промисловості в окупації вже ведетьсяза китайські гроші, без Китаю у Росії немає можливостей все це швидко відновити", — вважає Діхтяренко.

Також він акцентує увагу на політичній складовій такої співпраці.

"Відбувається обмін досвідом пропагандистів, наприклад, співробітників луганських пропагандистських медіа активно зазивають на ознайомчі поїздки в КНР, де їм влаштовують екскурсії на заводи з виробництва дронів", – заявив журналіст.

Працює це і у зворотний бік. Діхтяренко як приклад нагадав про візит китайської блогерки і співачки Ван Фан у 2023 році. Вона співала "Катюшу" на руїнах Маріупольського драмтеатру, зруйнованого російським авіаударом. Поїздка викликала протест з боку українського МЗС

"При цьому її чоловік-чиновник до Маріуполя не поїхав, він чекав на дружину в Ростові, і потім вони дали спільну пресконференцію", – сказав Діхтяренко.

На згаданій прес-конференції китаянка розповідала, що "українські нацисти вбивають дітей Донбасу". Її чоловік Чжоу Сяопін, член Народної політичної консультативної ради, тоді звинувачував у руйнуванні драмтеатру Україну, а не Росію, а також розводився про "захист місцевих жителів від атак НАТО"

Для окупаційної влади "ДНР" співпраця з Китаєм — важливий елемент посилення власної ваги всередині чиновницької ієрархії через контакти з владою КНР, бізнес-зв'язки, участь у бізнес-форумах. У квітні 2024 року "прем'єр-міністр" "ДНР" Солнцев відвідав 1-й Російсько-китайський будівельний форум у Харбіні, організований Всеросійським центром національної будівельної політики та регіональним урядом Харбіна.

"Обговорили з колегами можливості щодо запуску та модернізації наших металургійних підприємств", — говорив Солнцев.

Також він анонсував співпрацю з двома китайськими будівельними компаніями: Genertec International Co Ltd і з China Xinxing Group Co Ltd у "відновленні Донбасу". Офіційних контрактів укладено не було.

Китай намагався зайти на ТОТ Запоріжжя

Свої плани щодо співпраці з Китаєм будували і в окупаційному уряді Запорізької області.

Зокрема, гауляйтери мали намір продавати в КНР крадене українське зерно.

"Запорізька область як новий регіон РФ планує активно співпрацювати з бізнесом Піднебесної. Наше зерно — найвищої якості, і китайські споживачі однозначно це оцінять. Ми будемо активно задіювати народну дипломатію для просування своєї продукції", – говорив в.о. "міністра економічного розвитку" Юрій Гуськов.

Ця історія, наскільки відомо, продовження не отримала. На відміну від іншої: у Мелітополі в китайського бізнесмена ледь не "віджали" завод із переробки черешні.

Компанію "Єврофрут" 2015 року заснував інвестор із Шанхая Чжен Фен. Однак після окупації регіону на завод поклав око місцевий бізнесмен Сергій Желєв, який співпрацював із російською владою. Китайському власнику довелося терміново добиратися до Мелітополя, щоб захистити свої інвестиції.

Курйози китайського "бізнесу" на ТОТ

У липні 2025 року влада "ЛНР" відзвітувала про візит делегації китайських інвесторів. Однак незабаром з'ясувалося, що це були не китайці, а підприємці з Воронежа – в'єтнамського та азербайджанського походження.

Того ж місяця російський Промсвязьбанк (ПСБ) організував поїздку до Китаю для представників десяти компаній з окупованих територій України (переможців всеросійського конкурсу вітчизняних виробників "Знай наших"). Промсвязьбанк є важливим елементом окупаційної структури. Він першим із великих російських банків відкрив свої представництва в анексованих українських регіонах — спочатку в Криму, а потім у "ЛНР-ДНР" і окупованих частинах Запорізької та Херсонської областей.

У 2018 році ПСБ був націоналізований і відтоді є основним кредитором оборонно-промислового комплексу РФ, обслуговуючи до 70% держоборонзамовлення. Керує банком Петро Фрадков, син експрем'єра і колишнього глави зовнішньої розвідки Михайла Фрадкова. З 2022 року банк перебуває під санкціями всіх провідних західних країн.

Роль Медведчука

Китайському проникненню на окуповану частину України сприяє зрадник і кум Володимира Путіна Віктор Медведчук, пише The Insider.

Він брав активну участь у спільних бізнес-проєктах із Китаєм ще будучи українським депутатом: пов'язані з ним та його діловим партнером Тарасом Козаком компанії з 2020 року будували канатну дорогу на російсько-китайському кордоні в районі Благовєщенська і Хейхе.

Віктор Медведчук брав активну участь у торгівлі вугіллям на території "ЛНР-ДНР" через підконтрольну йому компанію "Донське вугілля", яка з 2021 року стала одним із ключових бенефіціарів місцевої вугільної промисловості. Після початку повномасштабної війни "Донське вугілля" почало швидко розширюватися, беручи під свій контроль шахти на захопленій території Донбасу і постачаючи вугілля в Китай під виглядом "російської" продукції. Однак через скорочення закупівель російського вугілля з боку Китаю і загальну неефективність компанії Медведчука 2026 року вона заборгувала близько 2 млрд рублів.

Бізнес Медведчука займається не тільки експортом до Китаю, а й імпортом — його структури постачали на окупований Донбас вантажівки з Китаю (продукцію китайської філії німецького концерну Daimler Truck).

Один пояс, один шлях

Процеси китайської експансії на українську територію, окуповану Росією, поки що не мають масштабного характеру.

"Китай придивляється", — охарактеризував ситуацію один представник "влади" "ЛНР".

Однак поступово ця експансія набуває дедалі системнішого характеру: дедалі більше китайських компаній заходять на окуповані території, "підгодовуючи" місцеві еліти. Для Китаю це також перевірка санкцій на міцність, приватні компанії "розвідують" територію для приходу приватно-державних гігантів КНР.

Крім суто економічних міркувань, важлива і геополітика.

Крим відіграє ключову роль у Чорноморському регіоні, а південно-східні території України слугують стратегічним плацдармом для експансії у Східну Європу. Для Китаю це проникнення — частина глобальної стратегії зі створення євразійського логістичного коридору.

У цю логіку вкладається будівництво Росією траси Ростов — Маріуполь — Мелітополь — Крим (так звана траса "Новоросія"), яку можна підключити до міжнародного транспортного коридору "Європа — Західний Китай" — спільного проєкту РФ, КНР і Казахстану. У її будівництві, до речі, використовується щебінь із "китайського" кар'єра в Донецькій області.

Ще один важливий мотив для Китаю — доступ до ресурсів, насамперед до покладів рідкоземельних елементів. За оцінками української сторони, половина українських родовищ рідкоземельних металів розташована на окупованих територіях.

Так, на території Донецької області є поклади літію і титану, а також єдине в Україні комплексне джерело цирконію. Усе це з часом може опинитися в руках китайських розробників, оскільки у Росії не вистачає своїх технологій і ресурсів для їх повноцінного видобутку.

"Це ж можна сказати загалом і про всю економіку окупованої частини України. Поки всі ресурси окупантів йтимуть на ведення війни й утримання стабільності режиму, китайської присутності на цих землях ставатиме дедалі більше", – резюмували в The Insider.