Китай знайшов спосіб посилити контроль над Арктикою через Росію: Що задумав Пекін

Китай дедалі активніше використовує залежність Росії, щоб посилити свої позиції в Арктиці та отримати доступ до стратегічного морського маршруту між Азією та Європою. Про це йдеться в актуальній колонці економістки Алісії Гарсії Ерреро, опублікованій у французькій газеті Le Monde, передають Патріоти України.

Йдеться про так званий «Полярний Шовковий шлях» — новий торговельний маршрут через Арктику вздовж російського узбережжя. У серпні китайська компанія Sea Legend запустила регулярне контейнерне сполучення між Китаєм та Європою. Маршрут з'єднує Нінбо з британським Фелікстоу та нідерландським Роттердамом приблизно за 20 днів — майже вдвічі швидше за традиційний шлях через Суецький канал.

Втім, масштаб перевезень поки залишається невеликим. Наразі маршрут обслуговують лише сім відносно невеликих контейнеровозів, а повноцінна навігація Північним морським шляхом можлива лише протягом обмеженого періоду року. Тому говорити про заміну Суецького каналу поки зарано.

Однак, на думку авторки Le Monde, саме обсяг перевезень зараз не є головним. Пекін створює альтернативний транспортний коридор, який у майбутньому може стати частиною глобальних ланцюгів постачання. Його значення зростає на тлі проблем і ризиків на традиційних маршрутах через Червоне море та Ормузьку протоку.

Ключовим фактором залишається Росія. Північний морський шлях проходить уздовж російського узбережжя, а Москва контролює доступ до нього, видає дозволи та стягує відповідні платежі через державну корпорацію «Росатом». Китай, своєю чергою, не є арктичною державою і має лише статус спостерігача в Арктичній раді.

Саме тут, стверджує Гарсія Ерреро, проявляється головна геополітична особливість угоди. Після початку повномасштабної війни проти України та західних санкцій Росія втратила значну частину європейських ринків і стала набагато сильніше залежати від Китаю як покупця та торговельного партнера. Пекін, підтримуючи російську економіку та закуповуючи її ресурси, водночас отримує можливість розширювати свою присутність у стратегічно важливому регіоні.

У результаті виникає своєрідний обмін: Росія зберігає територіальний контроль над маршрутом, але Китай отримує дедалі ширший доступ до нього та можливість використовувати його у власній довгостроковій стратегії. За оцінкою авторки, це не стільки комерційний прорив, скільки стратегія «страхування» Китаю на майбутнє.

Арктика при цьому стає дедалі важливішою для глобальної конкуренції. Танення морської криги робить окремі ділянки Північного морського шляху доступнішими, а відстань між Азією та Європою теоретично може скорочуватися на 30–40% порівняно з традиційними маршрутами.

Таким чином, Пекін, схоже, дивиться на Арктику не лише як на коротший торговельний шлях. Для Китаю це можливість поступово закріпитися в регіоні, отримати альтернативний маршрут до європейських ринків і водночас посилити свою позицію у відносинах із дедалі залежнішою від нього Росією.