"Логіка проста та цинічна": Експерт розповів. як ворог намагається знищити логістику ЗСУ

Окупанти починають комбінувати удари по енергетичній інфраструктурі із залізничними об'єктами. І все говорить про те, що масовані удари по українській енергетиці та логістиці - це не про «випадкові цілі» і не про «хаотичний терор», а про керований сценарій, в якому енергетика, транспорт та інформаційні вкидання працюють як єдина система, передають Патріоти України.

Як вважає військовий експерт Дмитро Снєгірьов, це доводиться дуже показовою хронологією, якою він поділився із «ФАКТАМИ». І про наміри ворога бити по транспортній логістиці — насамперед по «Укрзалізниці» — було відкрито проговорено ще 31 січня, тобто до масованого удару в ніч проти 3 лютого. Йдеться не про кулуарні сигнали, а про публічний російський Telegram-сегмент.

Зокрема, російські телеграм-канали з аудиторією понад 1,5 мільйона передплатників прямо розмірковували, як використовувати вікно можливостей під час так званого енергетичного перемир'я. І паралельно апелювали до слабких місць української залізниці, посилаючись на відкриті аналітичні матеріали.

Це важливий момент: коли подібні речі озвучуються наперед — це не імпровізація та не «реакція на ситуацію». Це спланована кампанія.

І тут постає неприємне, але неминуче питання: якщо «плани» ворога лежать у відкритому доступі, чому їх не відпрацьовують системно? Оскільки відсутність превентивного моніторингу за умов такої війни коштує дорого, особливо тоді, коли мішенню стає логістика.

«У тих самих повідомленнях, які я цитував, ворог оперує цифрами про критичний стан українського залізничного парку: понад 90% техніки зношені, середній вік електротяги — за 40 років і більше. Ці дані вони не „вигадують“ — їх підтягують із відкритих джерел, у тому числі з публікацій у світових ЗМІ та звітів Єврокомісії», — зауважує співрозмовник «ФАКТІВ».

І тут експерт каже жорстко: як так вийшло, що інформація про стан стратегічного об'єкта, яким є «Укрзалізниця», опинилася у режимі вільного доступу — на момент повномасштабної війни?

«Це питання і до наших європейських партнерів, і до контррозвідувального режиму в Україні. Бо коли ворог планує удари, спираючись на відкриті „аналітичні довідки“, — це вже не просто інформаційна недбалість. Це фактор, що безпосередньо впливає на стійкість тилу та життя людей», — наголошує Дмитро Снєгірьов.

Зміна тактики

Далі експерт звертає увагу на еволюцію тактики. Так, удари супротивника залізничними шляхами виявилися обмежено ефективними. Шляхи відновлюють швидко — іноді за добу-дві. Країна-окупант це побачила і зробила висновки, тож приціл змістився.

Чи не рейки — а тяглова сила, депо, ремонтні бази, підприємства модернізації рухомого складу. Це вже не про «символічні удари», а про гру в довгу — спробу зменшити пропускну спроможність системи на місяці. Саме цим пояснюється логіка ударів по ключових вузлах типу Фастова. І не випадково удари по Фастову фіксувалися ще раніше, зокрема в ніч проти 6 грудня 2025 року. Логіка вибору цілей читається у часі.

На думку експерта, масована атака з енергетики 3 лютого, яку українські джерела називали однією з найпотужніших останнім часом, та паралельний тиск на логістику. Це не два різні сюжети. Це єдина зв'язка.

Пастка штучної пробки

«Логіка проста та цинічна: якщо ламається залізниця — весь вантажопотік падає на автомобільні дороги. А пропускна спроможність автомобільних доріг не витримає одночасно військову логістику та масову евакуацію. Так формується штучний колапс. Це вже не про фронт. Це про тил як зону керованої штучної кризи. Саме тут виникає ефект пробки, зриви перекидання резервів та зіткнення потоків — те, що я називаю пасткою для тилу», — пояснює Дмитро Снєгірьов логіку ударів ворога.

Недооцінений фактор: КАБи

Поки громадська увага прикута до Shahed та ракет, найбільш руйнівний ефект для прифронтових міст — це масове застосування керованих авіабомб. Так, 3 лютого з'являлися дані про рекордну добову кількість КАБів — понад 300. І проблема тут не лише у цифрі. Проблема в тому, що КАБи мають більш потужну бойову частину, а можливості їхньої нейтралізації вкрай обмежені.

За інформацією Головного управління розвідки МОУ, противник ще в 2024 році розпочав застосування авіабомб ФАБ-500Т з модулями підвищеної дальності УМПІК-ПІД. Такі модулі мають збільшену площу крила та довгу силову раму, 12-елементну «Комету-М12» та оновлений блок «CMAPT», що дозволяє збільшити дальність планерування.

За даними української розвідки, ключовим підприємством-розробником УМПК та виконавцем державного оборонного замовлення є корпорація «Тактичне ракетне озброєння». Примітно, що шість підприємств із оприлюдненого ГУР МОУ переліку досі не перебувають під санкціями жодної країни санкційної коаліції.

Відсутність цих компаній у списках санкцій дозволяє противнику налагодити безперешкодне постачання технологій з-за кордону, а також організувати обслуговування фінансових операцій міжнародними банками.

«Тому можемо констатувати, що масове застосування керованих авіабомб противником — це ще один елемент тієї ж операції, а саме: удари по містах плюс удари по логістиці = стимулювання штучної міграції. Людей підштовхують до простого та небезпечного висновку: «Краще поганий мир, ніж жити без світла, тепла та під бомбами», — пояснює логіку ударів ворога Дмитро Снєгірьов.

«Перемир'я» як димова завіса

Окремий блок — політичний, адже, за словами експерта, країна-окупантка намагається демонструвати «договороспроможність»: мовляв, «тиждень не били». Але паралельно диверсифікує удари — виносить у пріоритет логістику, ремонтні бази, транспортні вузли, цивільну інфраструктуру. А потім завжди може сказати: «Це не енергетика».

«Саме тому я називаю це дипломатичною вилкою. І теза про те, що „пауза була потрібна для накопичення ракет“, виглядає слабкою. Високоточні засоби не з'являються через тиждень у потрібних кількостях. Це означає лише одне: операції такого рівня готуються заздалегідь», — наголошує співрозмовник «ФАКТІВ».

Що далі

За словами Дмитра Снєгірьова з вищесказаного випливає кілька висновків:

1) удари по енергетиці та логістиці слід читати в комплексі, а не як окремі епізоди;

2) якщо ворог змістив увагу на рухомий склад, депо та ремонт — захист має реагувати адекватно: розосередження, РЕБ, мобільні вогневі групи, ППО навколо ключових точок;

3) моніторинг ворожих інформаційних майданчиків — інструмент раннього попередження.

І головне. Мета Росії — не окремий транспортний вузол і не один блекаут.Мета — зламати волю до опору через керований хаос. Тому відповідь має бути не лише в ремонтах після прильотів, а й у відмові грати за чужим сценарієм — у логістиці, в інформаційному полі та в небезпечних ілюзіях про «перемир'я», яке дуже легко може виявитися ширмою.