
"Ні, це не Путін; так, це росіяни; ні, від часів Сталіна вони не змінились; так, це ви їм дозволили робити; так, ви – співучасники, - ось таким має бути віднині український дискурс в усіх без винятку перемовинах із нашими "союзниками".
І це МОЖНА зробити – якщо кожен із нас, в Украйні і не в Украйні сущих, стане "амбасадором Бучі". Вішатиме ці фотки в коментарях під статтями євроміністрів про те, чому неможливе ембарґо на російський газ. Носитиме в телефоні й показуватиме польським і словацьким волонтерам у відповідь на їхні "Ех, хто б того Путіна вбив, щоб був уже нарешті мир і спокій!.." Не проминатиме жодної нагоди тицьнути писком тих, хто "не міг собі й уявити" (а насправді, не хотів знати).
Маємо зробити так, щоб війна поділилась на "до Бучі" і "після". "Після" - це вже коли "неможливо удавати, що не знав". Неможливо й далі вважати, що розпад Росії може бути більшою катастрофою, ніж її дальше тривання.
(Збити бучу – всі ж іще пам’ятають цей вираз? Сама топоніміка нам підказує, що маємо робити, наші мертві до нас нею промовляють…)
Буча має стати для країни "РФ" - її "інформаційним Сталінградом". І тоді - тоді всі наші жертви матимуть сенс. Виявляться немарними".
Одним із ключових досягнень стало зростання обсягів виробництва української зброї. За оцінкою виконавчого директора Української ради зброярів Ігоря Федірка, у 2025 році вітчизняні компанії виготовили озброєння на $12 млрд, передають Патріоти України. Х...
Попри чергові гучні заяви окупантів про захоплення Гуляйполя в Запорізькій області, місто продовжує залишатися частково під контролем ЗСУ. Щоправда, перспективи успішного удару в місті з розгромом противника, як це сталося під Куп'янськом на Харківщині...