"Мамо, ми будемо прориватися, молись": Батьки опізнали сина на кадрі із розстріляними українськими військовими на Курщині

"Мамо, ми будемо прориватися, молись", — це було останнє повідомлення Оксані Голубенко від сина Руслана 10 жовтня 2024 року. Після цього зв’язок з чоловіком зник. В соціальних мережах аналітики Deep State опублікували кадр розстріляних на Курщині дев'ятьох військовослужбовців ЗСУ. Саме на цьому кадрі Оксана Голубенко із чоловіком побачили свого сина Руслана. Опізнали його за спідньою білизною і шкарпетками. 16 жовтня подружжя отримало сповіщення, що син зник безвісти біля села Толстий Луг в Курській області, передають Патріоти України.

Руслан Голубенко — військовослужбовець 1-ї окремої танкової Сіверської бригади на позивний "Руха". Був командиром відділення розвідки, працював з дронами. У 2021 році він підписав контракт із ЗСУ. Під час повномасштабного вторгнення брав участь в обороні Чернігова, після — воював на сході України. Саме там його вчив літати на дронах військовослужбовець Тимофій Гур’єв.

"Він дуже класно літав, це майстер своєї справи на 100%. Бувало під час обстрілів ми літаємо, а ми літали позмінно, в основному нашим завданням було спостерігати, знаходити рух техніки, і ось в «Рухи» виходило ідеально знаходити «виходи». Я досі не знаю, як він знаходив «виходи» мінометів, бо я за весь час міномет знайшов двічі".

Військовослужбовець Тимофій Гур’єв. Скріншот зі Skype

Оксана Голубенко розповіла про останню розмову з сином 10 жовтня 2024 року.

"«Мамулечко, буду прориватися зараз, давай». Це останнє голосове його. Я написала йому: «Хай Бог береже», але він вже не відповів".

Оксана Голубенко мати зниклого безвісти. Суспільне Чернігів

Сина на кадрі з відео мати впізнала за білизною та шкарпетками.

"За тією білизною, що я купляла йому на море. І ще я знала інформацію, що в нього прострелене плече, і там його видно".

16 жовтня Голубенки отримали сповіщення, що Руслан зник безвісти.

"Зник безвісти 10 жовтня 2024 року в районі населеного пункту Толстий Луг Курської області Російської Федерації".

Військовослужбовець 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Руслан Голубенко. Особистий архів родини Голубенків

Про розстріл дев'яти українських військовослужбовців повідомили аналітики Deep State.

"Із того, що нам відомо, там було десять людей. На фотографії всього дев'ять, тому що один загинув під час перестрілки. На жаль, є така практика, що у дронщиків не так багато своєї апаратури, пов’язаної з антеною, РЕБами. І вони не беруть велику кількість бойових комплектів, бо це дуже рідкісні випадки, коли дронщики вступають у бої. Відбувалися прориви, нам відомо, що артилеристи вступали в бій, тобто це не лише дронщики були. Через те, що відбувався певний хаос, багато хто не знав, що і де відбувається", — говорить співзасновник Deep State Руслан Микула.

Руслан Микула співзасновник Deep State. Скріншот зі Skype

Чоловік каже, на світлині було видно, що в одного бійця були зв'язані руки.

"Тобто їх як взяли в полон, частину точно взяли в полон, вони були живі. Їх застрелили, можливо, ще хтось із них був поранений і його так само застрелили. В будь-якому разі, це, однозначно, є воєнним злочином".

Данні Deep State. Скріншот з повідомлення аналітиків Deep State

За даними аналітиків Deep State, на тому напрямку на позиції Збройних Сил наступали 155-та бригада морської піхоти РФ і російський спецназ, розповідає Руслан Микула.

"Хто конкретно зайшов в посадки й вчинив цей воєнний злочин, нам не відомо. З того, що наші їх там слухають, то в них є думки «взяти в полон», «відрізати голову». Тому, я думаю, що дійсно скоріше за все, але підтверджень немає, але це може бути цілком 155-та".

Руслан ріс в багатодітній родині, був найстаршим з дітей. Мати Оксана Голубенко згадує, як він привозив їй великі букети квітів. Цього літа чоловік вперше повіз її на море до Одеси.

"Я така тоді щаслива була, бо я з ним провела стільки сам на сам часу, він так обережно до мене ставився, як до кришталевої вази. Він скількох врятував, скільком допоміг, як він переживав, в нього серце таке добре було. Він всім допомагав, усім. Мені й зараз його побратими телефонують і кажуть: «Як так? Як? Це ж не наш Руслан». Я також хочу вірити, що він живий, я так хочу надіятися, і ця надія буде завжди".

Військовослужбовець 1-ї окремої танкової Сіверської бригади Руслан Голубенко. Facebook Руслан Голубенко

"Радує, що з нього не знущалися, його застрелили, але він не здавався, це 100% не здавався", — говорить батько Вадим Голубенко.

Батько зниклого безвісти Вадим Голубенко. Суспільне Чернігів

"Він казав мені, що, мамо, я ніколи не здамся в полон. Ти, каже, пробач мені, але я не хочу, щоб з мене знущалися", — каже мама.

Я візьму себе в руки, але зроблю все можливе і неможливе, аби мені привезли дитину. Я кожен раз вдивляюся в цю фотографію і думаю, може, вони його без свідомості залишили, знаєте, всяке ж буває. На ньому не видно нічого такого і кожного разу наче надія якась є, хочеться так вірити в це. Я не хочу вірити, що його немає".

Суспільне надіслало інформаційний запит до оперативно-тактичного угрупування "Сіверськ" з проханням дізнатися обставини розстрілу військовослужбовців Збройних Сил на Курщині. У відповіді на запит нам повідомили, що ця інформація має гриф "Для службового користування".