Мав із собою ковбасу: Українські десантники розповіли деталі взяття в полон солдата КНДР (відео)

Північнокорейський військовий, якого взяли в полон десантники Збройних Сил України у Курській області, був поранений, і, ймовірно, намагався вкоротити собі віку. Про це розповіли військовослужбовці 95 окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ, передають Патріоти України.

Український боєць Максим стверджує, що все почалося зі штурму, який тривав протягом дня (орієнтовно з 06:00 до 21:00). Був великий натиск корейців, додав він. Десантник Сергій розповів, що по рації надійшов наказ посилити пильність на цьому напрямку.

"Ми їх підпустили більше впритул, відразу трьох чоловіків затрьохсотили. З’ясувалося, що там були й двохсоті. Дуже сильно наші дрони нам допомагали. Якби не дрони, якби вони не казали, з якого боку посадки вони стараються зайти. Скиди, дуже добре відпрацював наш міномет", – пояснив він.

Військовий додав, що до 15:00 ЗСУ стримували наступ, не висуваючися вперед і вели бій зі своїх позицій. Згодом північнокорейські солдати зрозуміли, що підкріплення не підходить, тому почали відходити.

Боєць 95 бригади Павло розповів, що під кінець дня оператор БпЛА помітив людину, яка рухалася. Українські військові, підійшовши, побачили солдата з вузькими очима, який не розмовляв ні українською, ні російською, ні англійською мовою.

За словами українського бійця, чоловік був озброєний ножем і гранатою, а також мав із собою ковбасу. "Він був поранений. Щелепа у нього була перев'язана і рука. Видно, що йому хтось надавав допомогу, однозначно. Однією рукою він би не надав собі цю допомогу", – пояснив військовий Максим.

Також він розповів, що під час очікування автівки, що мала забрати полоненого бійця, той "з усього розгону вдарився головою в стовб". Десантник Павло вважає, що такими діями він хотів зробити щось із собою, або з українськими військовими.

"Напевно, їм поступила команда не здаватися в полон. Бо, мабуть, полон – це страшно для них", – додав Павло. Сергій, своєю чергою, констатував, що північнокорейські солдати не налаштовані здаватися в полон і намагаються "протриматися до кінця".

"Були випадки, ми від побратимів чули, що навіть поранені, які не в змозі відповзати, просто підривалися, коли підходили наші хлопці", – акцентував він.