"Мене два роки вважали безвісти зниклим": Звільнений оборонець Маріуполя розказав, як поводиться російський Червоний Хрест

Звільнений з полону оборонець Маріуполя Андрій Мельников за два роки у полоні спілкувався з представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста в Росії лише один раз. Про це 47–річний Андрій Мельников, солдат, якого пів року тому звільнили з російських катівень і який зараз лікується у шпиталі у Гамбурзі, повідомив під час інтерв’ю "Главкому", передають Патріоти України.

За словами звільненого з полону оборонця Маріуполя, за два роки у полоні він не отримував жодної медичної допомоги. «Медики взагалі ніколи не приходили. А якщо викликаєш медика, тебе знову б’ють, знущаються електрошокером», – розповів він.

За словами Мельникова, представники Міжнародного комітету Червоного Хреста в Росії за два роки до нього приходили один раз. «Мене два роки вважали безвісти зниклим, але за місяць до визволення мене знайшов представник Червоного Хреста. Сталося це після того, як хтось із раніше визволених полонених назвав моє прізвище в СБУ», – додав він.

Мельников каже, що після звільнення теж давав показання в СБУ про тих, кого бачив у полоні. «Якщо не знаєш прізвища, то можеш впізнати співкамерників по фотографії. СБУ складає списки впізнаних людей і передає українському Червоному Хресту, який потім їх передає російському Червоному Хресту. Це для того, щоб російський представник міг їхати в колонію і вимагати зустрічі з конкретними полоненими – в нього вже підготовлений список людей», – пояснює Мельников.

Далі, за словами колишнього військовополоненого, представник російського Червоного Хреста переконується, що люди з його списку живі і не є безвісти зниклими, і після цього їх уже називають військовополоненими і включають у списки для обміну.

Мельников також розповів, як відбувається зустріч українських полонених з російськими представниками Міжнародного комітету Червоного Хреста.

За словами звільненого з полону українця, представник Червоного хреста на зустрічі не один, поруч стоїть кат. «У камері площею 15 квадратних метрів нас було восьмеро. Представник Червоного Хреста заходить разом з наглядачем в’язниці, все роздивляється. Розмовляє російською мовою, запитує, як годують, як ставляться до полонених. Доводиться говорити, що все добре. Того, хто посміє поскаржитися, потім б’ють, влаштовують тортури», – каже Мельников.

Колишній бранець Росії згадує, як один з полонених поскаржився, що їм не дають можливості подзвонити рідним, – то потім побили не лише його, а й усіх інших. Своїх телефонів полонені не мають, пояснює Мельников, бо всі їх порозбивали, коли потрапили в полон.

«Головне, що представник Червоного Хреста просить назвати прізвища всіх присутніх полонених, всіх записує, тобто є шанс, що їх поміняють», – наголошує колишній військовополонений.

Мельников зауважив, що представники Червоного Хреста заходили у камери не до всіх полонених, а лише до тих, які є у списку (переданому українським Червоним Хрестом – «Главком»).