Мінна війна на Донбасі: Попри роботу саперів, небезпечних ділянок дуже багато, гинуть люди

Мінами, які спеціально налаштовані на невелику вагу людини, закидали окупанти на Донбасі купу прифронтових територій: сільські подвір'я, поля, цвинтарі, навколо пропускних пунктів! На порозі свят - проблема загострилася настільки, що про неї окремо збираються говорити в ТКГ, зазначають Патріоти України.

Наразі Україна входить до списку країн із найвищою кількістю жертв та потерпілих від мін, твердять експерти. Світ намагається нам допомогти: виділяють гроші, навчають саперів. Але й це неймовірно дратує ворога.

На фронті ворог наче зірвався з ланцюга, бо день у день гатить з гранатометів, мінометів та навіть артилерії. Небезпека літає у повітрі в прямому сенсі. Та є ще одна - підступніша, бо майже непомітна. Та наслідки від неї, правда, видно чітко. За секунду – один військовий поранений, восьмеро – з бойовими травмуваннями. Військовий автомобіль з хлопцями підірвався.

У тилу Приазов'я, вбивають те, що мало убивати інших - міни, нерозірвані снаряди, рукотворні фугаси. Але якби йшлося лише про фронтові проблеми. «Кожного року, перед поминальними днями, підрозділами ДСНС здійснюється обстеження кладовищ, які вздовж лінії розмежування», - розповідає керівник частини піротехнічних робіт та гуманітарного розмінування аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Донецькій області Костянтин Апальков.

Там, де пройшла нещодавно війна, або досі точиться поблизу – цивільні раптом розуміють, що опинилися на мінному полі. І без янголів охоронців в саперських обладунках їм буквально кроку ступити ніде. На живих відвідувачів кладовища чатували розтяжки, чи міна. Це настільки непримітна, але дуже загрозлива деталь у війні з Росією, що розміновування кладовищ нещодавно підняли на рівні Тристоронньої контактної групи. «До дерева прив’язана граната звичайна, протипіхотна. Від неї проволока або ліска. Воно все заросло, його дуже важко побачити», - розповідають рятувальники.

Результатів такого розмінування знову чекає цвинтар, хоча торік його вже обстежили. «Було виявлено більше 20 одиниць вибухонебезпечних предметів», - розповідають рятувальники. На Донбасі, з моменту так званого "припинення вогню", загострилася стадія війни, яку фахівці називають "мінною". Бойовики без розбору накривають забороненим в світі начинням і наші позиції і людські обійстя . "По дворах, по вулиці. З такою ж точністю можна було і нас замінувати. Але замінували цивыльних", - повідомляє військовослужбовець Збройних сил України Іван.

Мінами закидали окупанти на Донбасі купу прифронтових територій: сільські подвір'я, поля, цвинтарі навколо пропускних пунктів. На порозі свят проблема загострилася настільки, що про неї окремо збираються говорити в ТКГ. Наразі Україна входить до списку країн із найвищою кількістю жертв та потерпілих від мін, твердять експерти.

Таке мінування вкрай підступне, бо снаряд викидає довжелезні триметрові вуса. Зачепиш і шансів вижити мало. Та навіть якщо цього не станеться, міна запрограмована самоліквідуватися через кілька днів. Тож, вибухне за будь-яких обставин і вб'є. Як нещодавно тут мирного чоловіка просто в дворі своєї домівки. "До "перемир'я" в нас було тихіше", - констатують військові.

Знайти і знешкодити щось схоже якраз і йдуть військові сапери у Широкиному. Чоловіки та жінки, що день у день по сантиметрах, руками промацюють всіяні смертю поля. Вони - демінери міжнародної організації "The HALO Trust". Для бойовиків робота цих мирних, цивільних людей не що інше як "диверсія". "Благодійники" HALO Trust готують диверсантів з українських жінок", "Американо-британська організація «HALO Trust » причетна до мінування окупованих ВСУ районів Луганщини", - йдеться у роликах окупантів.

«Ми всі бачили всі ці ролики. В мене немає культурних слів на камеру відповідати на цей маразм. Тут працюють люди, які очищають свою землю від мінної небезпеки», - каже головний керівник групи розмінування представництва "The HALO Trust" в Україні Владислав Ґоловко.

Насправді аби добратися до мінного поля ще потрібно, міліметр за міліметром, розмінувати кілометровий підхід до ділянки. «Під’їзд до нашої ділянки зайняв більше двох місяців. Чому? Бо на цій території загроза протитранспортних мін у пластиковому корпусі з мінімальним вмістом металу. Це дуже сильно ускладнює і гальмує пошук», - кажуть у групі.

Це майже ювелірний процес. Після роботи такого металодетектора, ціною як новенький позашляховик, демінер вже меншим шукачем "зондує" грунт. Кожен підозрілий сигнал - позначає спеціальної фішкою. Під нею може бути як іржава консервна банка так і начиння , що рве на шматки танки, не тещо людей. Далі монотонне, викопування предмета. Виявляється, цю територію ще шість років тому прочистили військові сапери. Кожен з жовтих кілочків означає - тут була міна. Відомо точно – протипіхотних мін тут немає. Але можуть бути протитранспортні міни. На одній з таких у 2015 році підірвався трактор. Його залишки ще досі тут видніються. Тракторист тоді не загинув, на щастя. Але отримав серйозні травми.

Саме через цей інцидент тепер по-новому нишпорять у ґрунті демінери. Ця "забруднена" площа у 55 тисяч квадратних метрів, що вважається просто мізерною, буде ретельно "прощупуватися" аж до кінця року. «Наша ціль – не швидкість. Наша ціль – безпека. Якщо я пройду багато, але пропущу сигнал – це потенційна загроза, там може бути міна», - розповідає демінер Володимир.

Ну, а тим часом цивільних демінерів не допускають до розмінувань на фронті. Там працюють сапери ДСНС, бо ж там є не лише міни, а можна потрапити під снайперський обстріл. Доводиться весь час носити на собі броню, хоч працювати в ній важко. Та без знешкодження мін тут ніяк. Поруч живуть люди, за кілька метрів - жвава дорога. Та шукачі дістають з-під землі все нові і нові закладки.

Такі роботи тривають і під водою. «На глибині до 10 метрів артснаряд 152 міліметри. Також велика кількість гранатів підствольних. І артснарядів вже меншого калібру. Артснаряди 23 міліметри і 30 міліметрів», - розповідає водолаз.

Хлопці вантажать знахідки у спеціального броньованого "Козака" від біди подалі. Бо якщо б здетонувало - осколки порозліталися б на кілометр. І цю тиху протимінну війна в Україні прямо зараз ведуть тисячі відважних чоловіків і жінок, які проходили навчання за європейськими стандартами.

І з минулого листопада – рятувальники вже почали так зване гуманітарним розмінуванням, яке підтримують наші західні партнери. Екіпіровка і вся техніка, навіть важка броньована, це за кошти європейських держав. Щороку країни Євросоюзу, Велика Британія та Сполучені Штати виділяють свої мільйони доларів, аби в Україні за ці гроші було кому і чим шукати в землях Донбасу міни. За різними даними, щоб очистити лиш один квадратний метр забрудненої території, потрібно від пів до семи доларів.

"Хелоу Траст" одна з найвідоміших саперних компаній у світі. Разом з нею в Україну, з початком війни, зайшли ще кілька схожих. Та через серйозний скандал два роки тому могли звідси "поїхати". Забравши і величезні гроші виділені на очищення території нашого Сходу. Все через намір депутатів всі гроші міжнародних донорів для розмінування направити не напряму демінерам, а спершу в український бюджет. Звісно в чисті помисли депутатів ніхто тоді не повірив. "Ми втратимо контроль та нагляд над тим, як витрачаються кошти британських платників податків. Ми завжди чітко заявляли, що це для нас "червона лінія", - розповідає експосол Британії в Україні.

«Зараз з фінансуванням повний порядок. Тут, напевно, і Європа дотисла. І вистачило розуму нашим депутатам, щоб прийняти адекватне рішення», - так вже тепер заспокоїв керівник групи розмінування.

Єдине, каже, чого бракує - роботизованої техніки. Яку хоч і закупили, але мало. Та, головне, бракує людей. Хоч демінером може стати кожен, хто пройде спецвишкіл. Однак ходити по мінних полях за зарплату в 13 тисяч гривень, спокуса не не велика. То ж за найоптимістичнішими прогнозами, якщо просто вже і негайно по всій лінії фронту припиниться стрільба і мінування... Знадобиться ще мінімум два десятиліття, аби "почистити" смертельні поля Донбасу.