"Місто перетворилося на великий цвинтар": Врятовані мешканці розповіли про пережите пекло в Маріуполі

Жителі Маріуполя, яким вдалося втекти на підконтрольну Україні територію, розповідають страшні свідоцтва про трупи на дорогах, голод, звірства кадировців та інших військ РФ. Деякі не витримують і кінчають життя самогубством. Люди описують безвихідь в оточеному місті. Більшість із них ховаються у підвалах. Вихід за водою – смертельна рулетка, багато хто вже не повертається назад. Свідки життя у нелюдських умовах, яким вдалося дістатися до Запоріжжя, розповіли про те, що відбувається у Маріуполі, передають Патріоти України.

"У людей нервові зриви. Ми знали одну жінку, яка не витримала і повісилася. Людей ховають на вулицях", – каже Юлія, яка врятувалася з двома доньками та матір'ю Тетяною.

Тетяна також зазначає, що місто всипано трупами. Могили риють прямо поруч із тілами, вони неглибокі.

Юлія також згадує, що до оточеного міста не доходить гуманітарна допомога. Немає ні води, ні електрики, ні газу. У Маріуполі почався голод, люди змушені готувати на багатті залишки їжі. Їхня сім'я змогла вижити, оскільки грамотно розподілили продукти, що залишилися.

Сім'я другої доньки Тетяни не змогла залишити місто, зв'язок із ними обірвався.

Юлія розповіла про звірства російської армії, про те, як обстрілами невибірково знищувалися житлові будинки, автомобілі.

"Коли ми були в Маріуполі, чеченці мародерили. Вони забирали у людей золото. Ставало дуже небезпечно, ми чули, що вони ґвалтували жінок", – сказала вона.

61-річна Любов, яка змогла врятуватися з Маріуполя зі своїм сином Валерієм, згадує про обстріл міста.

"В деякі дні було 50 літаків, в інші дні 70. Кожен ніс по дві бомби. Вони завдавали ударів по драматичному театру, музеям, готелям, багатоквартирним будинкам. Вони взагалі не розрізняли (цілей – Ред.)", – каже жінка.

За її словами, коли припинилося централізоване водопостачання, людям довелося обирати між спрагою та смертельним походом за водою.

"Люди, які намагалися дістати воду, були вбиті. Декому вдалося принести невелику кількість води для приготування їжі. У нас не було води (тижнями)... Один чоловік пішов за водою і не повернувся", – згадує Любов.

У деяких сховищах перебувало до 300 людей. Солдати РФ діставали їх звідти та знімали пропагандистські ролики.

"Російські (солдати – Ред.) витягували їх із цих підвалів, фотографували і казали: "Ми прийшли сюди звільняти вас". Люди плакали, боялися щось сказати у відповідь. Боялися, що їх можуть розстріляти. Росіяни сказали б: "От це сльози радості. Люди щасливі бути вільними від фашистів", – заявила Любов.

Ганна самостійно дісталася Бердянська, звідки її вивезли до Маріуполя.

"Зараз Маріуполь – це цвинтар. Всі квартали посипані могилами мирних жителів. Це було жахливо. На жаль, вибралися не всі. У нас є родичі в Маріуполі, з якими ми не виходили на зв'язок з кінця лютого. Живі вони чи ні, ми не знаємо", – зауважила Ганна.

Окупанти неодноразово зривали переговори щодо організації зелених коридорів для евакуації мирних жителів Маріуполя. Також вони багато разів порушували вже досягнуті домовленості. Наприклад, 4 квітня колону з 7 автобусів для евакуації людей з Маріуполя, яка рухалася у супроводі Міжнародного Комітету Червоного Хреста, було заблоковано у пгт. Мангуш.