Морський бій Путіна. Чи готується флот Росії до війни з Україною, - експерти

У міру того, як Росія нарощує свою військову присутність біля кордонів України, а російські та американські дипломати продовжують переговори про «гарантії безпеки», напруженість зростає не лише на землі, а й на морі. Угруповання російських великих десантних кораблів Північного і Балтійського флотів увійшло в Середземне море, де 24 січня розпочалися військові навчання НАТО Neptune Strike 2022.

Росія заявляє, що її кораблі також планують брати участь у навчаннях – слідом за навчаннями, що щойно завершилися, у Чорному морі. Як вважають експерти, незважаючи на ці заяви, частина російських десантних кораблів, що прийшли з півночі до Середземномор’я, може також вирушити до берегів анексованого Криму. Чи так це – буде зрозуміло, якщо російське угруповання пройде через протоку Босфор.

Водночас Росія перекидає з Балтійського моря і швидкохідні патрульні катери проєкту 03160 «Раптор» – їх везуть сушею, і ці катери потрапили на відео, яке виклали в тіктоці.

У людини, яка критично оцінює стан російської армії, може скластися враження, що і російський флот перебуває не в кращій формі: нескінченні проблеми авіаносця «Адмірал Кузнецов», що став мемом, нещодавня пожежа на суднобудівному заводі «Північна верф», що фактично знищила недобудований корвет «Проворний», – перелік можна продовжувати довго. Незважаючи на це, західні експерти не схильні недооцінювати міць військово-морських сил Росії та їхню можливу роль у російсько-українському конфлікті, якщо цей конфлікт, як побоюються на Заході, переросте у повномасштабну війну.

Чи готує Росія висадку десанту в Україні? Чи загрожує російський флот північним країнам? Чому Москва обрала ще для одних навчань, що розпочинаються у четвер, води поблизу Ірландії – погодившись перенести місце стрільби після протестів ірландських рибалок?

Дослідник та експерт з питань російських військово-морських сил Ейч Ай Саттон (HI Sutton), творець сайту «Таємні береги» та автор книг про російський флот, відповідає на наше прохання на ці запитання, а також розповідає в інтерв’ю Радіо Свобода, на які пересування російських кораблів варто звернути увагу в контексті напруженої ситуації на кордоні Росії та України та в яких сценаріях ескалації конфлікту навколо України флот може відіграти важливу роль.

«У Росії хороша позиція у Чорному морі»

– Ми бачимо безпрецедентне нарощування Росією сухопутних військ поблизу українського кордону. Чи відбуваються разом із цим якісь переміщення російського флоту, які вас турбують чи можуть розцінюватись як потенційно небезпечні?

– Так, відбуваються, і у великій кількості. Усіх їх треба розглядати в контексті України, хоч і не 100% цих переміщень можуть бути спричинені ситуацією навколо неї. Але так, ситуація така, що все, що робить ВМФ Росії, має розглядатися, зважаючи на Україну, як з російського боку, так і з боку західних країн, враховуючи ті країни, які не входять до НАТО. Низка кораблів рухається з Балтійського моря до Середземного і, можливо, потім до Чорного моря. Це десантні кораблі, які можуть використовуватись як безпосередньо для десантування, так і для інших військових дій, особливо в Азовському морі. Є також кораблі Тихоокеанського флоту, я б сказав, ескадра, яка заходить з Червоного моря до Середземного і містить крейсер. Крейсер та інші кораблі є в Росії також у Північному морі та Північній Атлантиці. Нарешті, Росія перевозить катери сушею з Балтики та з Каспію в Азовське море. Таким чином вони зміцнили свою військово-морську присутність і на місцевому рівні. Це чотири основні напрямки.

– Угруповання великих десантних кораблів, що йде з півночі, – ви дійсно думаєте, що вони не затримаються у Середземному морі, а підуть у Чорне, Крим? У чому може бути мета такого перекидання?

– Я підозрюю, що частина кораблів залишиться в Середземному морі або Атлантиці, звідти вони зможуть побічно підтримувати дії в Криму, сковуючи сили НАТО, змушуючи НАТО весь час озиратися через плече. Деякі з цих десантних кораблів дійсно корисні лише в тому випадку, якщо вони вирушають у Чорне море, щоб впливати на ситуацію, вони повинні бути фізично присутніми на місці подій. Їх також можна використовувати для логістики, вони були б корисними, якби розпочався наземний конфлікт у районі Азовського моря. Якщо буде десантування з підтримкою з повітря, вони відіграють значну роль, тому що десантні засоби самого Чорноморського флоту дуже обмежені.

– Наскільки важливо для Росії отримати повний контроль над Азовським морем?

– Можливо, це не так критично для Росії. Вони могли б досягти успіху і без цього, але контролю над цією акваторією можна досягти і це, безумовно, допоможе їм, якщо будуть якісь військові дії. Навряд чи хтось може завадити цьому через географію, оскільки Росія де-факто контролює Крим. Вони мають абсолютний контроль над водними шляхами, щоб за необхідності увійти до Азовського моря. І єдине, що може загрожувати їм там, – це масштабні військово-морські дії іншої держави чи активне протистояння з повітря. І те, й інше малоймовірні, тому в Росії тут справді хороша позиція. Не можна сказати, що Росія потребує повного контролю над Азовським морем, але вони можуть його отримати, і певною мірою це їм допоможе при виконанні інших завдань.

«Військовий конфлікт – це не гра у шахи»

– Коли ви сказали про перекидання кораблів Балтійського флоту в Азовське сушею – ви мали на увазі відео, що ’явилося в тіктоці 1 лютого, з високошвидкісними патрульними катерами «Раптор» («Хищник» – рос.) у Воронезькій області? Деякі з них мали камуфляжне забарвлення, але був і один «парадний», такий, як той, з якого Володимир Путін приймав військово-морський парад у Санкт-Петербурзі. Тепер він чи Шойгу мають намір приймати на ньому парад у Маріуполі? У чому важливість перекидання цих катерів?

– Я б розглядав його так, як він і називається, як «хижака». Його можна використовувати для логістики. Це здатні на багато прибережні десантні кораблі для піхоти, нехай для дуже невеликої кількості піхоти, але все ж таки здатні вплинути на ситуацію. Є «Раптори», є подібні катери інших типів, але все одно всі вони значною мірою – штурмові катери, кілька таких вже є у Чорноморського флоту. Тепер їх стане там достатньо багато, і вони, ймовірно, могли б використовуватися у складі елітних військ, таких, як спецназ або щось подібне. Хоча це можуть бути будь-які війська. Я б розглядав їх як невеликий суто наступальний десантний флот на додаток до інших десантних кораблів. Звичайно, військово-морські паради тут ні до чого. Таке перекидання має очевидне значення не з погляду пропаганди, а виключно з військової точки зору.

– Які загалом можливості російських військово-морських сил, порівняно з силами США, Великої Британії, Франції та інших західних держав? Всі ми бачили «Адмірала Кузнецова», що димить, як старі «Жигулі», всі ми читали про пожежу в Санкт-Петербурзі, де в результаті недбалості згорів корвет «Проворний», про інші подібні інциденти, але чи так все погано для Росії насправді?

– Російський флот високофункціональний, хоча має сильні і слабкі сторони. Він дуже відрізняється від флоту НАТО: по-перше, через географічне розташування Росії, а по-друге, через акцент на підводному флоті. У широкому значенні слова російські підводні човни нічим не поступаються натовським, а управління ними здійснюється дуже грамотно. Так, окремо якісь з американських чи британських підводних човнів можуть бути більш досконалими в технічному плані, але тут Росія грає із західними країнами в одній лізі. Також дуже ефективні російські дизельні підводні човни. Домінування у Чорному морі – це питання географії та НАТО. Через конвенцію Монтре західні країни вкрай обмежені в можливості забезпечувати військову міць у Чорноморському регіоні. Ця конвенція обмежує кількість кораблів, які можуть проходити через Босфорську протоку, що належить Туреччині.

Росію таке обмеження стосується меншою мірою, але її обмежує низка інших факторів, з якими вона успішно справляється. Це стосується проходу через Босфор авіаносців і підводних човнів, хоча, як знати – може, одного разу Росія скаже «це не авіаносець, а крейсер», і це спрацює. Будь-який військовий конфлікт найменше схожий на шахи, де кожну нову партію суперники починають на одній і тій же дошці з тим же набором фігур. Російський флот розкиданий по різних місцях, у кожному з них – своя специфіка, але загалом він досить добре працює. І точно Росія абсолютно домінує в Чорному морі.

«Росія розцінює Крим як свій задній двір»

– Інцидент із британським есмінцем «Дефендер» у Чорному морі, який, як стверджувала Росія, зайшов до її територіальних вод – що це було? Велика Британія просто вирішила продемонструвати Росії та союзникам свою силу як незалежної морської держави? Чи щось більше?

– Наскільки я розумію, їхньою метою було показати підтримку союзникам, що вони й зробили. Це цілком нормально і очікувано, що ВМС США також діють у Чорному морі. «Дефендер» відвідав Україну та продемонстрував те, що в народі назвали б «свободою судноплавства». Велика Британія була цілком у своєму законному праві, хоча вони й пройшли дуже близько до вод, які Росія вважає своїми. Очевидно, що Крим – це спірна територія, і, з погляду британського уряду, це частина України й Росії там не повинно бути. Разом з цим зрозуміло, що Росія розцінює Крим як свій задній двір і хотіла, у свою чергу, надіслати відповідне повідомлення, щоб його помітили. У цій історії не менш важливою є ще одна обставина: поширення підроблених GPS-даних, яке фальсифікувало реальне місцезнаходження кораблів. Тоді ця фальсифікація залишилася лише десь в межах інциденту, але я думаю, це тема, за якою варто уважно стежити. Люди шукають інформацію у відкритих джерелах, у ЗМІ, у людей, які можуть впливати на громадську думку у соціальних мережах, – і тут треба бути дуже обережним, бо Росія та інші держави можуть маніпулювати даними. Це те, що ми бачили на прикладі підробки маршруту кораблів, які йшли в Україну повз Крим.

– Ви вважаєте, що дані про точне місцезнаходження «Дефендера» були сфальсифіковані Росією, щоб «довести», що він зайшов у російські територіальні води?

– Офіційно у відкритих джерелах відповідальність за це не поклали ні на кого. Але «Росія» – очевидна відповідь у цьому випадку. Це було зроблено професійно, я не думаю, що за цим стояли якісь активісти чи любителі. Хто б це не зробив, він доклав цієї підробки більше зусиль, ніж зробив би непрофесіонал, і це могли зробити тільки в Росії.

«Навчання поруч із Ірландією – провокація»

– Що ви думаєте про російські навчання в ексклюзивній економічній зоні Ірландії, проти яких повстали ірландські рибалки – і Росія пообіцяла перемістити навчання подалі від цієї зони? Що за цим стоїть? Згідно з однією із версій, місце цих навчань – це насправді своєрідне «перехрестя» важливих підводних комунікацій і в цьому весь їхній сенс.

– Так, це «перехрестя» підводних кабелів зв'язку, і це важливий факт. Водночас я не думаю, що метою цих навчань є прикрити якісь таємні маніпуляції з цими кабелями. Це малоймовірно, хоча нам слід бути обережними, тому що ми не знаємо мотивів та розрахунків Росії. Ірландія є стратегічно слабким місцем у Європі, тому що вона не входить до НАТО і фактично не має власного військово-морського флоту. Вона має буквально кілька кораблів, але я не думаю, що хоч хтось в Ірландії вважає її добре захищеною з моря. Історично це було нормально. Це своєрідна протилежність Швеції чи Швейцарії, це неозброєний нейтралітет, де ви ніби кажете: «Я нейтральний або не залучений, дайте мені спокій». Це працює, якщо ніхто не зацікавлений у вашому просторі, але останнім часом води навколо островів навіть більшою мірою, ніж суша, набули стратегічного значення. Тому замість того, щоб влаштовувати навчання у водах Великої Британії, яка є членом НАТО та ядерною державою, Росія робить це в Ірландії, у водах, де Ірландія практично беззахисна. Втім, як це буває і як ми побачили, ірландці змогли організувати громадський тиск на Москву і домогтися від неї вигідних змін. Незважаючи на це, такий вибір місця для навчань був повністю у межах законних прав Росії. Це законно, але це було зроблено як провокація – так само, як Росія вважала провокацією НАТО британський корабель у Чорному морі. Британія, звичайно, так би ніколи не сказала. Завжди є дві сторони. Ці навчання посилають сигнал Ірландії, але я не думаю, що через них ми побачимо якесь істотне збільшення витрат Ірландії на оборону.

«Росії треба не забувати про конвенцію Монтре»

– Сирійська операція. Чи підвищила вона боєздатність російського військово-морського флоту? Чи може Туреччина стати справжньою проблемою для Росії, закривши прохід російських кораблів через Босфор, як вона вже погрожувала в разі ескалації в Ідлібі?

– Бойові дії в Сирії, а також війна в Грузії 2008 року підвищили боєздатність російських військово-морських сил у всіх напрямках і дозволили їм випробувати нові озброєння, зокрема крилаті ракети. То справді був цінний досвід. Щодо закриття Босфору, то це дуже цікаве питання. Туреччина є членом НАТО, тому Росія навряд чи вчинить проти неї прямі воєнні дії. Я не хочу надто багато говорити про політику, але ви, очевидно, знаєте, що становище Туреччини в НАТО часом було напруженим. Туреччина має багато зовнішньополітичних інтересів у Північній Африці та Сирії, які складні і часто здаються суперечливими один одному. Туреччина могла б спробувати закрити Босфор, щоб протестувати та продемонструвати свою політичну владу, зіграти у цю гру та заручитися дружбою із Заходом. Якщо коротко – закриття Босфору, звісно, може вплинути на [російсько-український] конфлікт. Я не думаю, що це змінить результат, але це може вплинути на ситуацію. Водночас і Туреччині, і НАТО, і Росії слід не забувати про конвенцію Монтре. Росія явно незадоволена багатьма аспектами цієї угоди та намагається знайти лазівки, що їх обійти. Проте зацікавлені країни, здається, не хочуть приділяти цьому занадто багато уваги, тому що будь-яка зміна конвенції Монтре може спрацювати проти будь-кого з гравців. Так, це старомодна і застаріла угода, Росія незадоволена нею, особливо в тій частині, яка регулює прохід через Босфор підводних човнів, і в меншій мірі авіаносців, але є в конвенції те, що Росії подобається. Якби не конвенція Монтре, Росія отримала б американський авіаносець у Чорному морі. Це був би зовсім інший розклад сил.

– Чи існує морська загроза з боку Росії для північних країн, таких, як Швеція, яка нещодавно зміцнила свої сили на острові Готланд?

– Певний рівень небезпеки є, так. Країни Балтії, які входять до НАТО, а також північні країни, орієнтовані на Захід, добре знають, що за останні роки ситуація ускладнилася і російський військовий потенціал у регіоні посилився крилатими ракетами для ударів по берегових цілях, розміщених як на підводних човнах, так і на військових кораблях. Ці ракети можуть відіграти стратегічну роль у будь-якому потенційному конфлікті, або як звичайний засіб стримування, або, якщо почнеться війна, Росія може запускати крилаті ракети над Польщею у бік Німеччини з Балтійського моря. Отже, всі ці країни, в тому числі Швеція та Фінляндія, але особливо члени НАТО, ймовірно, дуже занепокоєні цим.

«Інцидент на морі можна використовувати як спусковий гачок»

– Російські атомні підводні човни оснащені ракетами з ядерними боєголовками. Чи може Росія просто посунути їх ближче до Сполучених Штатів замість того, щоб розміщувати ракети на Кубі або у Венесуелі, як про це багато говорять?

– Звичайно, Росія може завдати ядерного удару по США будь-якої миті. Росія також наголошує на своїх стратегічних озброєннях наземного базування, і я не думаю, що у разі сценарію третьої світової війни для того, щоб знищити світ, їм треба буде передислоковувати підводні човни так далеко з Арктики або північної частини Тихого океану. Загалом я не став би фокусуватися на проблемі підводних човнів або балістичних ракет з ядерними боєголовками стосовно нинішнього конфлікту.

– Що ви особисто думаєте про можливість початку повномасштабних військових дій? США, як і раніше, стверджують, що війна «неминуча», президент України Володимир Зеленський намагається притушити розпал пристрастей, Росія, як завжди, заперечує, що збирається воювати.