"Ми воювали з диктатором. Тепер воюємо з диктатором, якому допомагає зрадник": Французький сенатор відверто описав ситуацію із Трампом, ЄС та Україною

Сенатор Клод Малюре, голова правоцентристської групи LIRT у Сенаті Франції виступив із промовою, в якій розкритикував нову політику Білого дому та особисто Дональда Трампа. Текст промови розмістив російський опозиційний блогер Рустем Адагамов, передають Патріоти України.

"Я вірю у стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але всього за місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося із диктатором, якому допомагає зрадник", - зазначив сенатор.

Малюре вважає, що поразка України стане поразкою Європи, тому необхідно прискорити постачання зброї Україні та створити європейську оборону. "Наші предки перемогли фашизм та комунізм ціною найбільших жертв. Наше завдання – перемогти тоталітаризм XXI століття", - підсумував політик.

Повний текст промови

"Пан прем'єр-міністр, шановні міністри, дорогі колеги, Європа стоїть на критичному роздоріжжі своєї історії. Американський щит руйнується, Україна ризикує залишитися без підтримки, Росія – зміцнитися. Вашингтон перетворився на подвір'я Нерона: імператор-палій, покірні придворні і блазень, одурманений кетаміном, який відповідає за чищення в держапараті.

Це трагедія для вільного світу, але насамперед – для самих США. Послання Трампа однозначне: бути союзником Америки безглуздо, тому що вона не захистить вас, введе проти вас мита, що перевищують санкції проти її ворогів, і загрожуватиме захопленням ваших територій, підтримуючи диктаторів, які вас атакують. "Король угод" насправді демонструє мистецтво капітуляції.

Він вважає, що залякає Китай, плазуючи перед Путіним, але Сі Цзіньпін, спостерігаючи цей крах, напевно прискорює підготовку до вторгнення на Тайвань. Ніколи в історії США президент не капітулював перед ворогом. Ніколи ще очільник Білого дому не підтримував агресора проти союзника.

Ніколи раніше президент не зневажав Конституцію настільки зухвало: незаконні укази, звільнення суддів, які могли б йому протистояти, миттєва зачистка військового керівництва, підрив усіх стримувань та противаг, узурпація контролю над соцмережами. Це не просто "ліберальний ухил" - це спроба узурпації демократії. Досить згадати: на руйнування Веймарської республіки пішов лише місяць, три тижні та два дні.

Я вірю у стійкість американської демократії, і протести в країні вже почалися. Але всього за місяць Трамп завдав Америці більше шкоди, ніж за чотири роки свого попереднього президентства. Ми вели війну проти диктатора – тепер ми боремося із диктатором, якому допомагає зрадник.

Вісім днів тому, коли Трамп поплескував Макрона по спині у Білому домі, США голосували в ООН разом із Росією та Північною Кореєю – проти Європи, яка потребує виведення російських військ. Двома днями пізніше в Овальному кабінеті Трамп повчав морально і стратегічно героя війни Зеленського, а потім відіслав його, немов недбалого лакея, заявивши: "Підкоряйся, або йди". Сьогодні вночі він зайшов ще далі – зупинив постачання зброї, яка вже була обіцяна.

Як реагувати на цю зраду? Відповідь проста: дати відсіч. Насамперед – не помилятися. Поразка України стане поразкою Європи.

У списку Кремля вже є балтійські країни, Грузія, Молдова. Мета Путіна – повернення до Ялти, де пів Європи було віддано Сталіну. А країни глобального Півдня чекають на результат цього конфлікту, щоб вирішити: чи поважати ще Європу, чи вже можна її зневажати.

Путін прагне знищити порядок, встановлений 80 років тому США та їхніми союзниками, головним принципом якого є заборона захоплення територій силою. Цей принцип лежить в основі ООН, а сьогодні Америка голосує за агресора та проти жертви, бо "трампізм" збігається зі світоглядом Путіна. Повернення до сфер впливу, де великі держави вирішують долю малих держав.

"Мені – Гренландія, Панама та Канада, тобі – Україна, Балтика та Східна Європа, йому – Тайвань та Південно-Китайське море". У колах олігархів Мар-а-Лаго це називається "дипломатичний реалізм". А насправді це означає одне: ми залишилися одні.

Але твердження, що Путіну неможливо чинити опір, – брехня. Навпаки, всупереч кремлівській пропаганді, Росія слабшає. За три роки її "друга армія світу" зуміла відвоювати лише крихти у країни, яка втричі поступається їй за чисельністю населення.

Відсоткові ставки в 25%, виснаження валютних та золотих резервів, демографічний колапс – Росія стоїть на краю прірви. Підтримка Путіна з боку США – найбільша стратегічна помилка історії війни. Однак цей удар протверезив Європу.

За один день у Мюнхені європейці усвідомили: доля України та майбутнє Європи – у їхніх руках. Тепер у нас три першочергові завдання:

1. Прискорити постачання зброї Україні – компенсувати зраду Америки, зміцнити її оборону та затвердити європейську присутність у будь-яких переговорах. Це дорого, але потрібно. Настав час розірвати табу та використовувати заморожені російські активи, а також створити коаліцію рішучих країн, незважаючи на проросійських саботажників усередині ЄС.

2. Будь-яка угода має передбачати повернення викрадених дітей, звільнення полонених та абсолютні гарантії безпеки. Після Будапешта, Грузії та Мінська ми знаємо ціну "домовленостей" з Путіним. А отже, Європа повинна мати достатньо військової сили, щоб не допустити нового вторгнення.

3. Створити європейську оборону, занедбану після 1945 року і підірвану після розпаду СРСР. Це титанічна задача, але саме з її успіху чи провалу судити про нинішніх лідерів Європи будуть майбутні покоління.

Фрідріх Мерц заявив, що Європі потрібна своя військова коаліція – отже, Франція була права всі ці десятиліття, відстоюючи стратегічну автономію. Тепер її треба збудувати.

Масштабні інвестиції, фонд європейської оборони за межами маастрихтських боргових обмежень, уніфікація збройових систем, пришвидшений прийом України до ЄС – першої армії Європи. Нова ядерна стратегія з опорою на французькі та британські сили. Розвиток ПРО та супутникових систем. План Урсули фон дер Ляйєн – добрий початок, але знадобиться більше.

Європа знову стане військовою державою лише тоді, коли поверне собі статус індустріальної наддержави. Отже, потрібен план Маріо Драгі – і цього разу його доведеться виконати.

Але головним чинником європейського переозброєння є моральна мобілізація. Нам належить переконати суспільство, подолати втому, страх перед війною та опір путінських союзників – ультраправих та ультралівих. Вчора вони знову виступали у Національній асамблеї, пане прем'єр-міністр, проти європейської єдності, проти європейської оборони.

Вони кажуть, що хочуть миру. Але чого вони насправді домагаються – то це капітуляції. Їхній "світ" - це поразка. Це заміна де Голля-Зеленського на українського Петена, слухняного Путіну. Це "світ" колабораціоністів, які вже три роки саботують будь-яку допомогу Україні.

Кінець Атлантичного альянсу? Ризик великий. Але за останні дні приниження Зеленського та низка божевільних рішень викликали обурення у самих США.

Рейтинги Трампа падають, республіканців у їхніх округах зустрічають ворожі натовпи, навіть Fox News почала критикувати президента. Трампісти все ще контролюють виконавчу владу, Конгрес, Верховний суд та соцмережі, але в американській історії завжди перемагали ті, хто боровся за свободу. І вони вже підіймають голови.

Доля України вирішується в окопах. Але залежить вона і від тих, хто у США бореться за демократію, і від нас – чи зможемо ми об'єднати Європу, створити її оборонний щит та повернути їй статус великої держави.

Наші предки перемогли фашизм та комунізм ціною найбільших жертв. Наше завдання – перемогти тоталітаризм XXI ст. Слава вільній Україні! Хай живе демократична Європа!"