На яких умовах можливе завершення війни між Росією та Україною? Фесенко назвав найоптимістичніший сценарій

Ескалація війни в Україні з боку Росії може спровокувати її затягування, а також інтенсифікацію воєнних дій. При цьому з боку Кремля все частіше звучать пропозиції щодо переговорів та миру. На яких умовах тоді можливе завершення війни? Спочатку розглянемо сценарії завершення війни, які обговорюються, проте, є найменш ймовірними. Про це на своїй сторінці у Facebook пише політолог Володимир Фесенко, передають Патріоти України.

Перший із таких сценаріїв — воєнна перемога Росії, капітуляція України. Путіну не вдалося досягти такого результату навіть у перші тижні війни, коли, здавалося б, він мав для цього всі можливості. А подальший розвиток воєнних дій засвідчив, що Росія помітно слабшає та поступово відступає з окупованих територій в Україні. До того ж, Україна все більше спирається на військово-технічну та економічну підтримку своїх міжнародних партнерів. А це найбільш високорозвинені країни світу. Зовсім інша ситуація у Росії, яка поповнює свої арсенали хіба що іранськими дронами. Навіть Китай утримується від прямої підтримки Росії. Так, Росія має великі природні і чималі людські ресурси, і поки що вдосталь грошей на війну. Цього достатньо для продовження війни проти України, але, як виявилось, не для перемоги. Навіть використання Росією тактичної ядерної зброї не змінить перебіг війни на користь Путіна. Якщо використовувати таку зброю на лінії фронту, то в зоні ураження опиняться й російські війська. Враховуючи розосередженість українських військ, ефект ураження від використання тактичної ядерної зброї буде обмеженим, а ось сама війна стане нещадною і перейде на територію Росії. Для українців тоді не буде жодних обмежень у засобах боротьби проти Росії.

Другий із таких сценаріїв — мирний договір між Росією та Україною. У перші місяці війни це був цілком можливий сценарій з огляду на переговори, що відбувалися в березні. Але Росія тоді хотіла не взаємоприйнятного компромісу, а капітуляції України, що було неприйнятним ані для керівництва нашої країни, ані для абсолютної більшості українців. Надалі розкриття воєнних злочинів росіян в Україні та російський наступ на Донбасі показали, що з Росією навряд чи можна домовитись про повноцінний мир. Після цього, а також через успішні контрнаступи ЗСУ, мотивація до мирних переговорів різко зменшилася з українського боку. Ну а після анексії Росією чотирьох тимчасово окупованих українських регіонів зникла навіть теоретична ймовірність будь-якого мирного компромісу між Україною та Росією. Саме тому президент України Володимир Зеленський заявив про неможливість переговорів та миру з режимом Путіна. Для українців неприйнятною є відмова навіть від частини окупованих регіонів, а Росія навряд чи погодиться на повернення Україні хоча б деяких з анексованих територій.

Третій сценарій — виникнення прямого воєнного конфлікту між Росією та НАТО, включно з ризиком глобальної ядерної війни. За оцінками більшості експертів, поки це малоймовірний (внаслідок своєї фатальності), але таки можливий варіант подальшого розвитку нинішньої війни в Україні.

Дуже помітно, що США, а тим більше європейські країни не хочуть прямого воєнного зіткнення з Росією через ризик виникнення глобальної ядерної війни. Але так само Захід не може дозволити Росії виграти війну проти України, тому що тоді війна неминуче прийде на територію країн НАТО та ЄС. Сп'янілих від крові та воєнних завоювань диктаторів зупиняють лише їхні воєнні поразки. Тому Захід намагатиметься зупинити (а за можливості і перемогти) путінську Росію на території України.

Росія, у свою чергу, бачить свого головного супротивника не в Україні, а в США та НАТО. Усі виступи та коментарі Путіна пронизані риторикою війни із Заходом. Однак у звичайній (конвенційній) війні проти НАТО Росія не має шансів. Російська армія не здатна перемогти й одну Україну, що тоді говорити про військовий блок високорозвинених країн.

Ядерний конфлікт може призвести до взаємного знищення. Тому Росія поки що обмежується нібито опосередкованою війною із Заходом на території України. Але при цьому очевидно, що кремль уже розпочав проти Заходу гібридну війну — через провокування різкого зростання цін на енергоносії та обмеження постачання газу до Європи, через кібератаки та спроби внутрішньополітичної дестабілізації в окремих країнах Європи. Вже є перші ознаки диверсійних атак на інфраструктурні об'єкти у країнах Заходу.

У гібридних атаках проти Заходу, або у воєнних атаках проти України кремль може і загратися, непомітно перейшовши неприпустиму «червону лінію». США та НАТО можуть відповісти і на використання тактичної ядерної зброї проти України, і на російські удари на інфраструктурні об'єкти країн Заходу. І тут досить швидко може виникнути ланцюгова реакція взаємного обміну ударами. І тоді питання буде лише в тому, чи сторони перейдуть до використання стратегічної ядерної зброї.

Захід явно намагається уникнути такого фатального сценарію. А ось чого чекати від Путіна, який невблаганно йде шляхом ескалації війни? Чи він готовий піти на крайні заходи перед загрозою поразки? І чи виконуватимуть у Росії злочинні накази, здатні знищити саму Росію, а разом із нею й більшу частину світу? На ці запитання поки що немає однозначних відповідей.

Тому цей сценарій на сьогодні залишається в зоні невизначеності. У найближчій перспективі (як мінімум до пів року) він видається малоймовірним, оскільки Путін намагатиметься досягти своїх цілей засобами конвенційної (звичайної) війни. Але в умовах загрози повної воєнної поразки Росії ризики такого сценарію суттєво зростуть.

Розглянемо тепер вірогідніші сценарії завершення війни.

Почну з неоднозначного і, по суті, тупикового сценарію — заморожування війни (часткове або повне): виникнення в процесі бойових дій рівноваги військових потенціалів протиборчих сторін, стабілізація лінії фронту та перехід воєнних дій у позиційну фазу на досить тривалий період (близько року, а можливо і довше). Воєнні дії у разі можуть тривати невизначений час у вигляді періодичних чи епізодичних обстрілів і локальних зіткнень уздовж лінії фронту. У разі затягування такої ситуації не виключено переговорів про взаємне припинення вогню та навіть досягнення відповідної угоди.

За непрямими ознаками можна дійти невтішного висновку, що для Путіна сценарій «заморожування війни» є прийнятним, але за умови, що він збереже контроль над анексованими регіонами і це буде закріплено якоюсь міждержавною угодою. Однак це є неприйнятним для України. Тому максимум, що можливо в межах цього сценарію, — технічна та процедурна угода про припинення вогню (на рівні військового керівництва протиборчих сторін).

Ця ситуація багато в чому нагадуватиме те, що було під час війни на Донбасі з весни 2015-го до лютого 2022-го. Наслідки можуть бути такими самими. Цей сценарій не передбачає повноцінного миру, швидше за це буде невизначена і нестабільна пауза перед новою війною. При цьому, як показав досвід війни на Донбасі, угода про припинення вогню періодично може порушуватися.

Цей сценарій буде можливим за таких умов: Росія відносно пристосовується до санкційного тиску та тривалої війни, але не має можливості перемогти Україну; Захід продовжує надавати Україні помірну (але вже меншу за обсягами) військово-технічну та економічну підтримку, мінімально необхідну для стримування російської агресії, але недостатню для наступальних дій та звільнення окупованих територій; міжнародні партнери можуть підштовхувати керівництво України до угоди про припинення вогню.

Реалізація такого сценарію викликає критику і всередині України, і всередині Росії, що також зумовить його нестабільність.

На найближчу перспективу (до року) такий сценарій представляється малоймовірним. Але у разі затягування війни на тривалий період (ще більш ніж на рік) його ймовірність може зростати.

Найоптимістичніший для нас сценарій — повне звільнення всіх окупованих територій. Він буде можливим при поєднанні наступних факторів: якісне посилення воєнного потенціалу Збройних сил України за допомогою наших міжнародних партнерів, що створить суттєву перевагу над російською армією та дозволить ЗСУ вести активні та успішні наступальні дії; різке посилення кризових тенденцій у російській економіці та політиці, виникнення в РФ гострої внутрішньополітичної кризи внаслідок важких воєнних поразок в Україні. Саме гостра внутрішньоросійська криза може створити сприятливе вікно можливостей для повного звільнення Україною всіх окупованих територій.

Завершення війни у цьому випадку відбудеться або за фактом виходу Збройних сил України на українсько-російський кордон 1991 року та відповідного припинення активних воєнних дій, або шляхом підписання (представниками Збройних сил) домовленості про припинення воєнних дій по лінії українсько-російського кордону 1991 року.

Помірно-оптимістичний сценарій — поступове (поетапне) звільнення більшої частини окупованих територій (окупованих територій Херсонської та Запорізької областей; частини, а за сприятливих умов та всіх окупованих територій Донецької та Луганської областей), за винятком Криму та, можливо, частини Донбасу. Дуже умовно, це приблизний вихід на рубежі до 24 лютого 2022-го, хоча на Донбасі можуть бути фактичні відхилення від цієї лінії у той чи інший бік.

Цей сценарій може бути можливим за таких умов: успішні поетапні наступальні дії Збройних сил України; стійка військово-технічна та економічна підтримка України з боку наших міжнародних партнерів; військово-політичне та економічне ослаблення Росії, але без виникнення системної внутрішньої кризи; високий ризик застосування Росією ядерної зброї у разі спроби звільнення Донецька, Луганська та, особливо, Криму, що може спонукати наших міжнародних партнерів до активних переговорів з Росією та Україною щодо припинення вогню на умовній лінії «до 24 лютого 2022 р.», або фактичної лінії фронту на той момент. Ще одним аргументом для тимчасового припинення вогню може бути велика кількість жертв з українського боку під час спроби наступальної операції зі звільнення Криму (можливо, також Донецька та Луганська).

У цьому випадку воєнні дії можуть завершитися технічною угодою про припинення вогню. Зовні це нагадуватиме сценарій «заморожування війни», але з однією істотною відмінністю. В Україні звільнення більшої частини окупованих територій сприйматиметься як відносна перемога, хоч і буде критика, що не звільнили Крим (або весь Донбас). А ось у Росії це буде сприйнято як хвороблива поразка, як «похабний мир», і може стати тригером для виникнення внутрішньополітичної кризи. До того ж до Росії почне прибувати потік біженців, а також розлючених та розчарованих учасників воєнних дій, що лише посилить внутрішню соціальну та політичну напругу в РФ. Якщо розвиток внутрішньої ситуації в Росії відбуватиметься саме таким чином, то це відверне увагу від України з боку російської влади та політичних угруповань, що змагаються в Росії. У разі загострення цієї кризи в перспективі може відкритися вікно можливостей для звільнення всіх окупованих територій.

Таким чином, результат війни визначатиметься такими факторами: ефективністю бойових дій кожної з протиборчих сторін, рівнем (достатністю) підтримки України її міжнародними партнерами, а також розвитком внутрішньополітичної ситуації в Росії. Від поєднання цих трьох чинників залежатиме не лише фінал війни, а й умови майбутнього миру, нехай навіть без його договірної формалізації.