"На Москву, але влітку": Ганс із Міжнародного легіону відповів на мрії росіян про "можем повторить"

21-річний громадянин Німеччини на псевдо "Ганс" приїхав в Україну, аби воювати проти російських загарбників, ще на початку повномасштабного вторгнення Росії. У лавах Міжнародного легіону за цей час він встиг побути бойовим медиком, піхотинцем та аеророзвідником, передають Патріоти України.

"Ганс" усвідомлює, що може загинути в Україні, однак не збирається повертатися додому, він також відповів росіянам на їхню улюблену обіцянку "можемо повторити" та мрії знову дійти до Берліна. Про свої мотиви долучитися до Сил оборони України молодий воїн розповів проєкту "Бомбардир".

Воїн Міжнародного легіону на псевдо "Ганс" родом з Нюрнберга. На момент початку повномасштабного вторгнення Росії він працював у Німеччині в автомобільній галузі. Коли ж Росія розпочала агресію проти України, на той момент 19-річний юнак одразу вирішив, що має стати на сторону світла.

Рішення "Ганса" їхати до чужої країни, аби воювати, зрозуміли не всі його співвітчизники. "У Німеччині є багато людей, які називають мене неонацистом, фашистом, ідіотом чи чимось подібним, що насправді є абсолютною нісенітницею. Кажу одразу, що не підтримую ідеї нацизму. Наприкінці лютого кадри війни в Україні були усюди. Я вирішив просто запитати у посольстві про можливість поїхати воювати. Після того, як Зеленський зробив заклик до добровольців, я отримав відповідь.

А потім підготував усе необхідне, щоб поїхати в Україну. Моя мета – захищати мирне населення та боротися за вільну Європу", – пояснив воїн мотиви, що спонукали його залишити мирну Німеччину і поїхати у далеку Україну, де вирує війна.

Коли журналіст поцікавився, що "Ганс" думає про обіцянки росіян на кшталт "можемо повторити" та їхні мрії "дійти до Берліна", той зазначив, що ці твердження його неабияк веселять. Адже за майже два роки повномасштабної війни в Україні світ побачив, якою насправді є "друга армія світу" і наскільки реальність відрізняється від картинки, яку малювали російські пропагандисти упродовж десятиліть.

"[Коли росіяни кричать "на Берлін" і "можем повторіть"], мені це просто смішно. У нас, німців, теж є приказка: "на Москву, але влітку". Мені, як і багатьом моїм друзям просто все одно, що теревенить лисий чоловік у Москві, тому що він все одно нічого не досягне. Наприклад, зараз перед ним Україна. Потім іде Польща. Він навіть до Варшави зараз не може дійти, як він керує своєю армією", – зазначив воїн.

За час повномасштабної війни в Україні "Ганс" вже кілька разів був поранений. І він чудово усвідомлює, що на полі бою на нього, як і на будь-кого з його побратимів щомиті може чатувати смерть.

"Страх? Усі бояться. Хто каже, що не боїться, – той бреше. У кожного бувають моменти, коли страшно. Чи боюся я смерті? Можливо, що так. Але якщо це трапиться, я просто сподіваюся, що це станеться швидко. Так, що я сам навіть цього не зможу усвідомити", – поділився з журналістом військовослужбовець.

При цьому, стверджує легіонер, у мить, коли загроза максимально серйозна, страх відступає. Повертається він потім, вже після бою чи виконаного завдання.

"Наприклад, завдання в Бахмуті або інші завдання. Страху ніколи немає. Ти обережний, це природно, бо не хочеш, щоб тебе вбили через якусь помилку. Але ти не боїшся. Страх приходить тільки потім, коли адреналін знову спадає, коли адреналін виходить з твого організму. Коли ти викурюєш перші 5, 6, 7 цигарок, коли ти починаєш надавати медичну допомогу товаришам або починаєш перевіряти, чи вони ще живі – тільки тоді ти починаєш усвідомлювати: от л*йно, на його місці міг бути я", – зазначив "Ганс".

Молодий німець не збирається складати зброю і повертатися в безпечну Німеччину. Каже: йому не дозволить це зробити відчуття незавершеності власної місії.

"Чим довше триває війна, тим більше звірств росіяни чинять на українській землі. Тим більше людей гине. Я, наприклад, відчуваю, що зробив ще недостатньо. Можливо, колись настане такий момент. Можливо, ні. Можливо, в майбутньому я втрачу ногу і матиму протез. Але, мабуть, продовжуватиму працювати попри все. Просто адаптую свою роботу до того, на що я здатен", – резюмував воїн Міжнародного легіону.