"Нас дуже хочуть посадити за стіл переговорів. Хтось хоче влітку, хтось - восени, до виборів у США", - Сазонов

"Трохи не дуже веселої, зате реальної аналітики щодо перспектив війни. Отже, лідер КНР Сі Цзіньпін заявив, що Китай та РФ виступають за політичне врегулювання війни в Україні. "Української кризи", як він заявив. Не перша така заява, але розглянемо її в контексті. Сі Цзіньпін зустрівся із Шольцом та Макроном. Тепер зустрічається з путіним", - про це у Фейсбуці пише політолог Кирило Сазонов.

"Зрозуміло, що обговорювали цілу низку глобальних питань, а не виключно російську агресію в Україні. Але про нас у загальному малюнку точно не забули. Я не прихильник конспірології, хоча знаю, що фраза «як кажуть у масонів» привертає увагу співрозмовника. Тож лише за реальними словами та справами. Що ми чуємо та бачимо з відкритої інформації. Із заяви Китаю ми розпочали. Макрон після переговорів із Сі заявив, що вітає ініціативу Китаю щодо «Олімпійського перемир'я».

Шольц від цього теж не зрікся. Наш явний союзник президент Чехії виступає за посилення військової допомоги Україні та при цьому – за паралельний переговорний процес. З огляду на інтереси України. І додає про нереальність виходу на межі 1991 року. Вважаю, це спільна позиція впливових людей у Євросоюзі Позиція США – окреме питання. Бо слова Адміністрації Байдена зі справами розходяться дуже.

На словах вони роблять усе задля підтримки України проти агресивного диктатора. Насправді «ленд-ліз» успішно поховали, а за допомогою затягували доти, доки у нас на фронті не склалася кризова ситуація. І візит відомого гітариста Ентоні Блінкена, який ще й держсекретар США також не випадковий. Мені здається, що Байден дуже хотів би так чи інакше закінчити цю війну до виборів президента США у листопаді. І поставити собі плюс. Чи вдасться Україні до цього моменту розмазати окупанта по палях Кримського мосту? Ні? Тоді не так, тоді інакше. Для Байдена все стане Перемогою.

Висновок, який я бачу за словами та діями всіх ключових гравців є очевидним. Нас дуже хочуть посадити за стіл переговорів. Хтось хоче влітку, хтось восени до виборів у США. При цьому руки нам можуть викручувати, будемо реалістами. Можуть і будуть. Питання тиску на Москву також вирішуємо. Китай дуже щільно і боляче тримає путіна і всю російську еліту за ніжні та чутливі місця. Питання – навіщо це Китаю? Захід чимось його може зацікавити чи погрожувати. Ринки, технології, Тайвань, перенесення виробництв. Багато важелів.

Найважливіший для розуміння момент – ми не маємо друзів. Ми не маємо союзників. Це головне, що треба зрозуміти всім, хто виріс зі стану «рожевого поні». В України з друзів та союзників тільки її народ, її бізнес, її армія та спецслужби. Усі інші мають свої інтереси. Отже, розраховувати на переговорах ми можемо виключно на результати, які продемонструють ЗСУ на полі бою і на ті інтереси, які у партнерів збігаються з нашими з поправкою на мистецтво дипломатів та керівників держав.

Переговори будуть. Мені здається, це вже очевидно. Позиції сторін різні принципово. Отже, на момент конкретного діалогу ми маємо забезпечити максимально сильну позицію України. Кожен на своєму місці. Про наші сильні та слабкі місця, про такі ж моменти у противника, про те, на кого і як працює час – наступного разу може завтра. Якщо буде час. Ну а хто хоче звинуватити мене в зраді та поразницьких настроях, вимагаючи завтра вийняти та пред'явити межі 1991 року – я вас дуже поважаю. І ціную тверду позицію. У нас якраз формуються нові штурмові групи. І не лише у нас. Це саме ті, хто вибиває супротивника з позицій та звільняє нашу землю. Першими… Далі буде…", - завершує політолог